Рішення

від 29.04.2020 по справі 640/2031/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/2031/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "РЕЖЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство РЕЖЕСТ (далі - позивач) з позовом до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.12.2018 р. №00016331402, від 29.12.2018 р. №00016341402, від 29.12.2018 р. №00016351402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач прийшов у Акті перевірки до неправильних висновків, у результаті чого було безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток, безпідставно збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податку на додану вартість, а також безпідставно зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Відтак, податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 року відповідача є необґрунтованими та незаконними.

Ухвалою суду від 14.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовно провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Податковим кодексом України, а відтак позивні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

06.09.2019р суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27.11.2018р. №17412 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136) за серпень, вересень, жовтень 2016 року, ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) за листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік за період з 28.11.2018р. по 29.11.2018р.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 06.12.2018р. №814/26-15-14-02-02/31988922 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства РЕЖЕСТ (код 31988922), номер телефону: +380503534271 , e-mail: reject@i.ua, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136) за серпень, вересень, жовтень 2016 року, ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) за листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік .

У висновках вищезазначеного акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74287 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 74287 гривень;

2. п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66004 грн., у тому числі за вересень 2016 - 21900 грн.; за жовтень 2016 - 15498 грн.; за листопад 2016 - 11332 грн.; за грудень 2016 - 17274 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (ряд. 21 Декларації) всього у сумі 2781 грн., у тому числі грудень 2016 - 2781 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою встановлено наступне.

1. По взаємовідносинам позивача з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136).

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював взаємовідносини з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136) на підставі рахунків-фактур. Всупереч нормам статті 208 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання не укладали договори в письмовій формі. Згідно бухгалтерського обліку позивача, а саме бухгалтерських рахунків 281 Товари та 64 Податковий кредит в 2016 році оприбутковано товар від ТОВ РЕНБІ на загальну суму 245288 грн., в тому числі ПДВ в сумі 40881 грн.

До перевірки не надано наступні документи на придбаний товар: декларації про відповідність, паспорт якості, сертифікати відповідності тощо, що унеможливлює встановлення походження товару.

Також, перевіркою було досліджено вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 року (номер провадження 1-кп/357/638/18, справа №357/1205/18), згідно якого визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 205 ч.1, 205-1 ч.1 Кримінального кодексу України. Згідно бази даних ДФС України встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - директор, бухгалтер, засновник на дату акту перевірки з 22.07.2016 року ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136).

За результатами дослідження усіх первинних документів та наявної податкової інформації по взаємовідносинам з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136), встановлено відсутність інформації щодо походження товару, тобто не встановлено наявність імпортерів та виробників в ланцюгах постачання. Крім того, перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів у ланцюгах постачання та їх можливості щодо вчинення операцій з постачання товару: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання тощо та встановлено відсутність людських ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності. Порушення по взаємовідносинах з ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136) вплинули на визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість.

2. По взаємовідносинам позивача з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806)

За період, який перевірявся позивач здійснював взаємовідносини з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) на підставі рахунків-фактур. Всупереч нормам статті 208 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання не укладали договори в письмовій формі. Відповідно до бухгалтерського обліку позивача, а саме бухгалтерських рахунків 281 Товари , 84 Інші операційні витрати та 64 Податковий кредит в 2016 році оприбутковано товар та отримано послуги від ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. на загальну суму 167421 грн., в тому числі ПДВ в сумі 27904 грн.

До перевірки не надано документи на придбаний товар, а саме: декларації про відповідність, паспорт якості, сертифікати відповідності тощо, що унеможливлює встановлення походження товару.

В ході перевірки було досліджено, що на дату акту перевірки директором, бухгалтером, засновником ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. з 18.01.2017 року - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

З 12.07.2016 по 17.12.2017 року директором, бухгалтером, засновником ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який за сумісництвом є також директором/бухгалтером на 8 підприємствах.

Відповідно до вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 27.06.2017 року (справа №1-кп/760/759/17) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.1 Кримінального кодексу України.

За результатами дослідження усіх первинних документів та наявної податкової інформації по взаємовідносинам з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806), встановлено відсутність інформації щодо походження товару, тобто не встановлено наявність імпортерів та виробників в ланцюгах постачання. Крім того, перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів у ланцюгах постачання та їх можливості щодо вчинення операцій з постачання товару: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання тощо та встановлено відсутність людських ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності. Порушення по взаємовідносинах з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) вплинули на визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість.

До того ж, перевіркою також було встановлено, що первинні документи, укладені між позивачем та вищеназваними контрагентами-постачальниками складені з порушеннями вимог діючого законодавства України, в зв`язку з чим відсутня можливість підтвердити факт здійснення операцій у відповідні періоди. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні не підтверджують факт надання послуг/реалізації товару від вищеназваних контрагентів-постачальників позивачу, оскільки дефектність первинних документів підтверджується нереальністю господарських операцій (по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця послуг не виявляється можливим, не підтверджується джерело походження товару), наявністю судових вироків передбачених за ст. 205 Кримінального кодексу України, в яких зазначені контрагенти-постачальники.

В порушення норми п. 5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи (далі - (П (С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, яким регулюється порядок формування доходів в бухгалтерському обліку, позивачем, не віднесено до інших доходів безоплатно отримані товари/послуги в сумі 412709 грн., що призвело до заниження доходів ПП РЕЖЕСТ , що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 412709 грн., в тому числі за 2016 у сумі 412709 грн.

На підставі акту перевірки від 06.12.2018 №814/26-15-14-02-02/313988922 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018р. № 00016331402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток на суму 92 859,00 грн., в тому числі за основним платежем 74287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18572,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 29.12.2008 №00016341402, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток на додану вартість на сум 82505,00 грн., в тому числі за основним платежем 66004,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16501,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 29.12.2008 №00016351402, згідно якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2781,00 грн.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2018р. №00016331402, від 29.12.2018 р. №00016341402, від 29.12.2018 р. №00016351402 протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Між тим, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між тим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) ) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами із ТОВ РЕНБІ (код ЄДРПОУ 40431136) та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Рендбі"(код ЄДРПОУ 40431136) суд зазначає наступне.

З наданих документів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено, що ПП РЕЖЕСТ в період з вересня 2016 року по жовтень 2016 року здійснював взаємовідносини з ТОВ "Рендбі" (код ЄДРПОУ 40431136) згідно рахунків-фактур, а саме:

- від 16.08.2016 №Р-00000102 (видаткова накладна від 16.08.2016 №Р-00000205, податкова накладна від 16.08.2016 №41, платіжне доручення від 02.09.2016 №106);

- від 02.09.2016 №Р-00009003 (видаткова накладна від 02.09.2016 №Р-00000210, податкова накладна від 02.09.2016 №5, платіжне доручення від 12.09.2016 №113);

- від 13.09.2016 №Р-00009035 (видаткова накладна від 13.09.2016 №Р-00000228, податкова накладна від 13.09.2016 №25, платіжне доручення від 23.09.2016 №124);

- від 26.09.2016 №Р-00009043 (видаткова накладна від 26.09.2016 №Р-00000236, податкова накладна від 26.09.2016 №59, платіжне доручення від 05.10.2016 №135);

- від 03.10.2016 №Р-00009048 (видаткова накладна від 03.10.2016 №Р-00000248, податкова накладна від 03.10.2016 №2, платіжне доручення від 05.10.2016 №136);

- від 10.10.2016 №Р-00009065 (видаткова накладна від 10.10.2016 №Р-00000252, податкова накладна від 10.10.2016 №46, платіжне доручення від 20.10.2016 №141);;

- від 24.10.2016 №Р-00009069 (видаткова накладна від 24.10.2016 №Р-00000264, податкова накладна від 24.10.2016 №89, платіжне доручення від 03.11.2016 №151).

На підтвердження факту поставки товару, в матеріалах справи наявні зазначені вище податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Також позивачем не підтверджено та в матеріалах справи не міститься факт перевезення отриманих товарів за названими вище рахунками-фактур та видаткових накладних, виписаних ТОВ "Рендбі" (код ЄДРПОУ 40431136).

При наданні оцінки даній господарській операції суд враховує, що сам факт наявності у позивача видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Так, ТОВ "Рендбі" (код ЄДРПОУ 40431136) зареєстроване Білоцерківською районною державною адміністрацією від 18.04.2016 №13531020000007913;

- директор, бухгалтер, засновник на дату акта - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з 22.07.2016

Знаходиться на обліку Білоцерківської ОДПІ у ГУ ДФС у Київській області.

Податкові накладі за період з серпня-жовтня 2016 року подано за підписом директора ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ подана за листопад 2016 року. Декларації з податку на прибуток 2016 рік, основні засоби (балансова вартість) за 2016 рік до ДПІ за місце реєстрації подані не були. Свідоцтво платника ПДВ - анульовано 08.11.2017 (ненадання декларацій протягом року).

Судом встановлено, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 року у справі №357/1205/18 (номер провадження 1-кп/357/638/18), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 205 ч.1, 205-1 ч.1 Кримінального кодексу України.

Вироком встановлено: дії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та не встановленої слідством особи, які полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Рендбі , завідомо неправдивих відомостей, призвели до того, що невстановлені слідством особи, отримавши реєстраційні документи ТОВ Рендбі , здійснювали діяльність з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат іншим підприємствам.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила пособництво фіктивному підприємництву, тобто придбала субєкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинила злочин, передбачений ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, а вчинила внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, тобто вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 205-1 КК України .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ТЕХСТАЙЛ ІНК."(код ЄДРПОУ 40329806) суд зазначає наступне.

З наданих документів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено, що ПП РЕЖЕСТ в період з листопада 2016 року по грудень 2016 року здійснював взаємовідносини з ТОВ "ТЕХСТАЙЛ ІНК." (код ЄДРПОУ 40329806) згідно рахунків-фактур, а саме:

- від 15.11.2016 №Т-00000055 (видаткова накладна від 15.11.2016 №Т-00000022, податкова накладна від 15.11.2016 №26, платіжне доручення від 30.11.2016 №163);

- від 24.11.2016 №Т-00000056 (видаткова накладна від 24.11.2016 №Т-00000025, податкова накладна від 24.11.2016 №52, платіжне доручення від 05.12.2016 №169);

- від 01.12.2016 №Т-00000060 (видаткова накладна від 01.12.2016 №Т-00000035, податкова накладна від 01.12.2016 №5, платіжне доручення від 15.12.2016 №174);

- від 12.12.2016 №Т-00000068 (видаткова накладна від 12.12.2016 №Т-00000043, податкова накладна від 12.12.2016 №48, платіжне доручення від 21.12.2016 №176);

- від 20.12.2016 №Т-00000082 (видаткова накладна від 20.12.2016 №Р-00000052, податкова накладна від 20.12.2016 №121, платіжне доручення від 28.12.2016 №186);

- від 28.12.2016 №Т-00000090 (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2016 №Т-00000022, податкова накладна від 28.12.2016 №230, платіжне доручення від 05.01.2017 №187).

На підтвердження факту поставки товару, в матеріалах справи наявні зазначені вище податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Також позивачем не підтверджено та в матеріалах справи не міститься факт перевезення отриманих товарів за названими вище рахунками-фактур та видаткових накладних, виписаних ТОВ "ТЕХСТАЙЛ ІНК." (код ЄДРПОУ 40329806).

При наданні оцінки даній господарській операції суд враховує, що сам факт наявності у позивача видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Так, ТОВ "ТЕХСТАЙЛ ІНК." (код ЄДРПОУ 40329806) зареєстроване Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією від 09.03.2016 №10731020000030988;

- директор, бухгалтер, засновник на дату акта - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з 28.01.2017;

Директор, бухгалтер, засновник (з 12.07.2016 по 17.01.2017) - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який за сумісництвом є також директор/бухгалтером на 8 підприємствах.

Знаходиться на обліку ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у Київській області.

Податкові накладі за період з листопада-грудня 2016 року подано за підписом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ подана за листопад 2016 року. Декларації з податку на прибуток 2016 рік, основні засоби (балансова вартість) за 2016 рік до ДПІ за місце реєстрації подані не були. Свідоцтво платника ПДВ - анульовано 27.12.2017 (відсутність поставок та ненадання декларацій).

Судом встановлено, вироком Солом`янського районного суду м.Києва від 27.06.2017 у справі №1-кп/760/759/17 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) визнано винуватим за ст.205 ч. 1 КК України .

Вироком встановлено: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Техстайл ІНК , в період часу з 12.07.2016 по 21.01.2017 забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складання від його імені як службової особи ТОВ Техстайл ІНК , фіктивних первинних документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходило коштів у вигляді сплати податків.

При цьому, дії ОСОБА_3 , який за допомогою невстановленої слідством особи, придбав ТОВ Техстайл ІНК , здійснював в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва ,а саме : відповідно ст.ст. 56,89 Господарського кодексу України , Закону України Про господарські товариства , Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців .

Після перереєстрації ТОВ Техностайл ІНК на ОСОБА_3 , невстановлені досудовим слідством особи, з метою прикриття своєї незаконної діяльності ,шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи .

Враховуючи викладене суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 у справі №21-1661а15, від 02.12.2015 у справі №21-3849а15).

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.02.2017 у справі № 805/3424/15-а (№К/800/25505/16) та викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, враховуючи, що стосовно директора ТОВ "Рендбі" (код ЄДРПОУ 40431136) та директора ТОВ Техностайл ІНК (код ЄДРПОУ 40329806 є вироки, які набрали законної сили та якими директора ТОВ "Рендбі" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та директора ТОВ Техностайл ІНК ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (які повністю визнали вину і щиро розкаялися) визнано винними ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 205 ч.1, 205-1 ч.1 Кримінального кодексу України; ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч. 1 КК України, вбачається неправомірність формування позивачем показників податкової звітності на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування показників податкової звітності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства відносно збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток, суми грошового зобов`язанням за платежем податку на додану вартість, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість перевіреного податкового періоду, зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано суду копії договорів, додаткових угод, договірних цін, актів приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які в своїй сукупності не спростовують доводів податкового органу, викладених в акті перевірки.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд уважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару саме згаданими контрагентами позивача фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язує виникнення у позивача права на збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток, збільшення суми грошового зобов`язанням за платежем податку на додану вартість, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Оцінивши надані позивачем копії документів по спірних господарських операціях за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні та інші документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними, а відтак відсутні правові підставі для їх скасування, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні приватного підприємства РЕЖЕСТ (буд. Праці, буд.8, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 31988922) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська