Постанова

від 29.04.2020 по справі 260/1724/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1724/19 пров. № А/857/3298/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державного кадастрового реєстратора Відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Танчака Михайла Михайловича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі № 260/1724/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Танчака Михайла Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , Забрідська сільська рада Великоберезнянського району про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Микуляком П.П. в м. Ужгороді Закарпатської області 07.02.2020 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Танчака Михайла Михайловича (далі - відповідач), треті особи: Державне підприємство Закарпатський найково-дослідний та проектний інститут землеустрою , Забрідська сільська рада Великоберезнянського району про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

03 лютого 2020 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Забрідській сільській раді Великоберезнянського району Закарпатської області та державним кадастровим реєстраторам, які діють на підставі Закону України Про державний земельний кадастр , державним реєстраторам та будь-яким іншим особам, які діють на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні та будь-які інші дії щодо земельної ділянки: кадастровий номер 2120881800:01:001:0034 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено адміністративний позов шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що заходи забезпечення позову не співмірні позовним вимогам Позивача. Останнім не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Звертає увагу на те, що відповідач не має жодного відношення до зміни цільового призначення та передачі з державної до комунальної власності спірної земельної ділянки. Зазначає також, що в іншій справі за заявою ОСОБА_1 раніше вжиті аналогічні заходи забезпечення позову.

Позивач та треті особи правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 311, частини 1 статті 312 та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач оскаржує реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034, відтак, існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у даній справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною другою статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

З матеріалів справи встановлено, що свої вимоги щодо забезпечення позову позивач мотивував тим, що відповідачем - Державним кадастровим реєстратором відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області здійснюються дії, що полягають у незаконній фактичній зміні цільового призначення земельної ділянки та виведення її з державної власності в комунальну з подальшою передачею Забрідській сільській раді, що свідчить про наявність об`єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та неможливість захисту таких прав без вжиття таких заходів, оскільки передача земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034 у власність третій особі ускладнить поновлення прав позивача.

При вирішенні питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову підлягають врахуванню пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зважаючи на дії державного реєстратора, щодо реєстрації земельної ділянки, існує необхідність у забезпеченні позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034.

Оскільки, позивач на даний час оскаржує реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034, колегія суддів зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у даній справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо покликань апелянта на співмірність заходів про забезпечення позову та заявлених вимог позивача, апеляційний суд зазначає, що орієнтовна площа земельної ділянки на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу становить 0,12 га, яка знаходиться в межах площі 0,3261 га, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2120881800:01:001:0034, оскільки заборона вчинення реєстраційних дій щодо такої є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17.

Покликання апелянта на вжиття аналогічних заходів забезпечення позову в іншій справі, що розглядається за правилами цивільного судочинства, апеляційний суд відкидає як безпідставні, оскільки вони жодним чином не пов`язані зі справою, що розглядається.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала є правомірною та оскарженню не підлягає.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного кадастрового реєстратора Відділу у Великоберезнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Танчака Михайла Михайловича залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі № 260/1724/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель