Постанова

від 29.04.2020 по справі 260/538/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/538/19 пров. № А/857/1850/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорт на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 260/538/19 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайниих ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорт про застосування заходів реагування (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ващилін Р.О. в м. Ужгород Закарпатської області 26.12.2019 року згідно з протоколом судового засідання о 16:30 год., повний текст складено 03.01.2020), -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайниих ситуацій у Закарпатській області (далі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорт (далі - ТОВ Ескорт , відповідач), у якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення ТОВ "Ескорт" вул. Леніна, буд. 1, с. Вільхівці, Тячівський район, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що жодних доказів того, що виявлені під час перевірки порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, позивачем надано не було. Окрім того, даний позов вважає передчасним, оскільки позивачем для усунення виявлених порушень інші заходи, окрім звернення до суду, не вживались. Звертає увагу суду на ту обставину, що припинення експлуатації будівель товариства є непропорційним заходом щодо виявлених порушень, оскільки майже всі вони є несуттєвими та усунуті в найкоротший термін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року призначено справу №500/2249/19 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 25 березня 2020 року.

23 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване встановленням на території України карантину.

Апеляційний суд задоволив дану заяву, розгляд справи відклав на 08 квітня 2020 року.

07 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване продовженням на території України карантину до 24 квітня 2020 року.

Апеляційний суд задоволив дану заяву представника відповідача, розгляд справи відклав на 29 квітня 2020 року.

23 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване продовженням на території України карантину до 11 травня 2020 року.

Апеляційний суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Клопотань про продовження терміну розгляду справи від сторін не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду даної справи за власною ініціативою.

Також, колегією суддів враховано, що (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Надходження від відповідача вказаного клопотання в період дії карантинних заходів вказує на процесуальну можливість відповідача доступу до суду, шляхом подання засобами, як поштового так і електронного зв`язку будь-яких пояснень міркувань та доводів на адресу суду.

Відтак, сторони та учасники справи мали процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, доказів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

Окрім того, скаржник міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

За наведених обставин, колегія суддів відмовляє представнику відповідача у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що посадовими особами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області на підставі наказу Про проведення планових перевірок об`єктів суб`єктів господарювання у квітні 2019 року від 18.03.2019 р. №85 та посвідчення про проведення заходу державного нагляду (контролю) №03/26/1167 від 19.03.2019 р. у період з 01 квітня 2019 року по 05 квітня 2019 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Ескорт (далі - ТОВ Ескорт ) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (арк. спр. 13, 15 - 17).

Про проведення планового заходу директора ТОВ Ескорт повідомлено особисто 19 березня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про проведення заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) №03/26/818 від 18.03.2019 р. (арк. спр. 12).

За результатами проведеного заходу державного нагляду складено акт №76 від 05 квітня 2019 року (арк. спр. 18 - 27), відповідно до якого виявлено наступні порушення вимог законодавства:

1) на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено відповідний протипожежний режим, що є порушенням р. ІІ п.3 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 р. (далі - Правила пожежної безпеки в Україні);

2) не для всіх приміщень об`єкта розроблені та затверджені керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки (р. ІІ п.4 Правил пожежної безпеки в Україні);

3) приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (р. ІІ п.8 Правил пожежної безпеки в Україні);

4) посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (р. ІІ п.16 Правил пожежної безпеки в Україні);

5) відсутній розпорядчий документ, який визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів (р. ІІІ п.п.1.19 Правил пожежної безпеки в Україні);

6) не здійснено обробку дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту (р. ІІІ п. 2.5 Правил пожежної безпеки в Україні);

7) для будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки (р. ІІІ п.2.9 Правил пожежної безпеки в Україні);

8) електрощитові засмічені та захаращені сторонніми предметами (р. ІІІ п. 2.12 Правил пожежної безпеки в Україні);

9) шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог (р. ІІІ п.2.31 Правил пожежної безпеки в Україні);

10) з`єднання жил проводів і кабелів здійснено методом скрутки (р. ІV п.1.6 Правил пожежної безпеки в Україні);

11) допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (р. IV п.1.8 Правил пожежної безпеки в Україні);

12) електричні розетки та вимикачі, які прокладені по горючій основі, не відокремлені від горючої поверхні з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що повинен виступати за габарити апарата не менше, ніж на 0,01 м (р. IV п.1.17 Правил пожежної безпеки в Україні);

13) експлуатуються лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків) (р. IV п.1.18 Правил пожежної безпеки в Україні);

14) здійснюється складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами (р. IV п.1.18 Правил пожежної безпеки в Україні);

15) електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (р. IV п.1.16 Правил пожежної безпеки в Україні);

16) електричні проводи прокладені по горючій основі (р. IV п.1.12 Правил пожежної безпеки в Україні);

17) приміщення електрощитової не відокремлено від інших приміщень протипожежними перешкодами (р. 4 IV п.1.24 Правил пожежної безпеки в Україні);

18) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (р. IV п.1.21 Правил пожежної безпеки в Україні);

19) будівлі, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (р. V п.1.2 Правил пожежної безпеки в Україні);

20) підприємство не забезпечено нормативною кількістю води для цілей пожежогасіння (р. V п.2.1 Правил пожежної безпеки в Україні);

21) виробничі та складські будівлі не облаштовані внутрішнім протипожежним водопостачанням (р. V п.2.2 Правил пожежної безпеки в Україні);

22) територія не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку (р. V п.3.6 Правил пожежної безпеки в Україні);

23) будинки, споруди, приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з типовими нормами належності вогнегасників (р. V п.3.6 Правил пожежної безпеки в Україні);

24) на території не встановлені пожежні щити (стенди) (р. V п.3.11 Правил пожежної безпеки в Україні);

25) після закінчення роботи приміщення не прибираються від стружки, тирси, дерев`яного пилу (р. VI п.7.24 Правил пожежної безпеки в Україні);

26) відсутній журнал реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки (п. 4.5.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом МНС від 15.08.2007 р. №557);

27) не встановлений інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту, що буде частиною приміщення загального користування (п. 1.3 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. № 444);

28) не розроблено план евакуації працівників та погодити його у встановленому порядку (п. 17; п. 5.10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №841, Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 07.09.2010 р. №761);

29) працівників не забезпечено засобами індивідуального захисту відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. №1200, стандарт Міністерства надзвичайних ситуацій України СОУ МНС 75.2-00013528-002:2010);

30) не розроблений графік проведення спеціальних об`єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту та узгодити їх у встановленому порядку (п. 17 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. №444).

Вважаючи, що виявлені під час проведеного планового заходу порушення вимог законодавства у сфері пожежної є такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду даної адміністративної справи, порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач в повному обсязі не усунув. Більше того, з їх характеру вбачається, що такі є значними, стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі підприємства, можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, як неконтрольованого процесу, перешкоджають завчасному виявленню пожежі, оперативній евакуації людей на її ранній стадії, а тому становлять реальну загрозу їх життю та здоров`ю..

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, віднесено здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 р., Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, відповідно до положення, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.02.2013 р. №3 (з наступними змінами та доповненнями), є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно пп. 35 п. 4 зазначеного положення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території, в тому числі, складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 р. (далі - Закон №877).

Державний нагляд (контроль) в розумінні норм Закону №877 - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Закону №877, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

З матеріалів справи встановлено, що уповноваженим на те органом - Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області в порядку, встановленому нормами Закону №877, було проведено плановий захід державного контролю з питань дотримання ТОВ Ескорт вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Жодних зауважень щодо порядку проведення такого відповідач не заявляє.

Частиною 6 статті 7 Закону №877 передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Факт наявності виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки ТОВ Ескорт не заперечує.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону №877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону №877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Вищенаведене кореспондується також з положеннями ст. 68 КЦЗ України, відповідно до яких посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За правилами ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів зазначає, що робота суб`єкта господарювання може бути зупинена за рішенням суду за результатами проведення заходів державного нагляду виключно в разі, якщо встановлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Відповідно до ст. 2 КЦЗ України, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно п. 33 ст. 2 КЦЗ України пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Нормами ч. 1, 3 ст. 55 КЦЗ України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд регламентуються нормами Правил пожежної безпеки в Україні.

Відповідно до п. 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, такі є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Отже, дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях є важливим елементом в системі заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, покликаним уникнути загрозу життю або здоров`ю людей та завданню значних матеріальних збитків, забезпечення виконання яких є обов`язком власників та керівників суб`єктів господарювання.

Згідно п. 4 Правил пожежної безпеки в України пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Вказані порушення можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що наявність порушень відповідачем вимог чинного законодавства України у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем фактично не заперечується, а доводи останнього про усунення окремих порушень на момент розгляду справи, не свідчить про усунення таких в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №810/1820/18.

Крім того, у період з 24 жовтня по 25 жовтня 2019 року посадовими особами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області проведено позапланових захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ Ескорт вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якого складено акт №252 від 25.10.2019 р.

Разом з тим, відповідно до зазначеного акту, під час проведення такого позапланового заходу знову ж таки були виявлено наступні порушення законодавства:

1) не здійснено обробку дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту (р. ІІІ п. 2.5 Правил пожежної безпеки в Україні);

2) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (р. IV п.1.21 Правил пожежної безпеки в Україні);

3) будівлі, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (р. V п.1.2 Правил пожежної безпеки в Україні);

4) виробничі та складські будівлі не облаштовані внутрішнім протипожежним водопостачанням (р. V п.2.2 Правил пожежної безпеки в Україні).

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на день розгляду даної адміністративної справи, порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач в повному обсязі не усунув. Більше того, з їх характеру вбачається, що такі є значними, стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі підприємства, можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, як неконтрольованого процесу, перешкоджають завчасному виявленню пожежі, оперативній евакуації людей на її ранній стадії, а тому становлять реальну загрозу їх життю та здоров`ю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування після усунення всіх виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорт залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 260/538/19 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 29.04.2020