Постанова

від 29.04.2020 по справі 160/11470/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11470/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ МОТОР"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 (суддя суду першої інстанції Рищенко А.Ю.), прийняте в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі, повний текст рішення складений 23.01.2020, в адміністративній справі № 160/11470/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ МОТОР" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю САТЕЛІТ МОТОР звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.11.2019 № 0102515030.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами камеральної перевірки здійснені висновки про порушення позивачем граничних термінів реєстрації 204 податкових накладних і прийнято протиправне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки податкові накладні не надавались отримувачу (покупцеві) - не платникам податку на додану вартість, що є виключенням передбаченим п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України для відповідальності платника податку, тому підстави для застосування штрафних санкцій у відповідача були відсутні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю САТЕЛІТ МОТОР звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції не здійснював системний аналіз положень ст. 201, 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України та дійшов помилкового висновку про необхідність одночасної наявності двох підстав для звільнення від відповідальності у вигляді штрафу - податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та має бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Позивач стверджує, що норма ст. 120-1.1 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податкові, а тому застосуванню підлягають положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України щодо презумпції прийняття рішення на користь платника податку. Позивач просить суд врахувати висновок судового експерта з питань наявності/відсутності підстав для нарахування штрафних санкції, який підготовлено після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, як на підставу скасування судового рішення позивач вказує на порушення судом норм процесуального права в частині розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки на його переконання, справа не відноситься до справ незначної складності та розгляд справи мав відбутися за правилами загального позовного провадження з огляду на суму оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ САТЕЛІТ МОТОР з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених за січень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2017, січень 2018 року, червень 2019 року, за результатами якої складено акт № 4056/04-36-50-30/38753491.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо недотримання строків реєстрації 204 податкових накладних в ЄРПН складених за січень, лютий, жовтень, листопад, грудень 2017, січень 2018 року, червень 2019 року на загальну суму ПДВ 2234647,43 грн, в тому числі 2234597,10 грн із затримкою до 15 календарних днів та 50,33 грн із затримкою від 16 до 30 календарних днів.

Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ САТЕЛІТ МОТОР 29.10.2019 подані заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких відповідач зазначив, що факти порушення ТОВ САТЕЛІТ МОТОР термінів реєстрації 204 податкових накладних підтверджується даними ЄРПН, висновки перевірки є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

05.11.2019 за виявленими порушеннями та на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Н № 0102515030 від 05.11.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 223469,74 грн, з них штрафи у розмірах: 10% - 223459,67 грн і 20% - 10,07 грн.

Розмір штрафу не є спірним в межах розгляду цієї справи.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з правомірності застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій. Суд першої інстанції при вирішенні справи врахував правові позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 120-1.1 Податкового кодексу України, викладену в постановах від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17 (провадження № К/9901/152/17) та від 07.02.2019 у справі № 808/3250/17 (провадження № К/9901/60461/18).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

П. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції враховує та наголошує, що частина податкових накладних, що були предметом камеральної перевірки та порушення строків реєстрації за якими потягло нарахування штрафу, виписані позивачем на адресу отримувачів (покупців), які були платниками податку на додану вартість, тобто податкові накладні, що мали надаватися вказаним особам: № 25 від 02.11.2017 (ПДВ - 18000 грн; 6 днів затримки), № 88 від 09.11.2017 (ПДВ - 20666,67 грн; 13 днів затримки), № 248 від 10.11.2017 (ПДВ - 48883,33 грн; 1 день затримки), № 333 від 29.10.2018 (ПДВ - 838,67 грн; 11 днів затримки), № 313 від 15.05.2018 (ПДВ - 50 грн; 1 день затримки), № 212 від 14.02.2018 (ПДВ - 756,50 грн; 6 днів затримки), що свідчить про наявність прямих підстав для застосування відповідачем до позивача штрафу, передбаченого п. 120-1.1 статті 120 ПК України та необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом розглядалися питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, зокрема, постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/19.

Так у постанові від 13 серпня 2019 року Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

При цьому, Верховним Судом акцентовано, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307 (далі - Порядок) до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, які охоплені перевіркою та зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України, містять код ставки податку на додану вартість 20 , що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.

Також, відповідно до п. 16 Порядку у разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, рядки ІІ-VІІІ не заповнюються.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в усіх податкових накладних заповнені рядки ІІ, ІІІ, V, де: рядок ІІ - загальна сума ПДВ; рядок ІІІ - загальна сума ПДВ за основною ставкою; рядок V - усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20), що свідчить про те, що спірні податкові накладні не можна вважати складеними на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Доводи, що податкова накладна, яка не надається отримувачу (покупцю), є окремим самостійним видом податкових накладних, на які не поширюється п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, позивач додатково обґрунтовує змістом листа Міністерства фінансів від 14.04.2017 №11310-09-10/10306 та висновками судової економічної експертизи (за замовленням позивача) від 07.02.2020 №5306/5307-19.

Так, позивач зазначає, що Міністерство фінансів у зазначеному листі не підтвердило позицію податкового органу щодо необхідності наявності двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу/покупцю та, водночас повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до судової економічної експертизи, судовий експерт в частині податкових накладних, які не мають надаватися отримувачу (покупцю) дійшов висновку, що підтвердити або спростувати відповідність вимогам ПК України нарахування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні штрафних санкцій за актом камеральної перевірки не надається можливим, у зв`язку з можливістю неоднозначного (множинного) трактування прав і обов`язків платника податку на додану вартість (позивача) щодо наявності підстав для застосування штрафу.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача помилковими, адже вони ґрунтується на невірному тлумаченні змісту п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Для вірного визначення змісту зазначеної норми права словосполучення податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) слід застосовувати у сукупності зі словосполученнями складеної на постачання товарів/послуг та для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою .

Отже, для застосування виключень і звільнення позивача від відповідальності, встановленої п. 120-1.1 статті 120 ПК України умови не настали, тому відповідач у спірних відносинах діяв правомірно.

З урахуванням правового регулювання та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає доводи позивача про те, що податкові накладні, які не надаються отримувачу (покупцю), є окремим самостійним видом податкових накладних, на які не поширюється п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що штрафи за порушення строків реєстрації досліджених податкових накладних були накладені на позивача правомірно та у повній відповідності до вимог п. 120-1.1 ст. 1201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що у відповідності до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що норма статті 120-1 ПК України не визначає прав та обов`язків платників податків. Обов`язок зареєструвати податкові накладні, які не надаються покупцю, покладений на платників податків саме абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України, а не п. 120-1.1 ст. 120-1 цього Кодексу, який встановлює відповідальність за невиконання або невчасне виконання такого обов`язку. Отже, норма ст. 120-1 ПК України не припускає множинного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, а тому підстави для застосування п. 56.21 ст. 56 ПК України відсутні.

Щодо можливості розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Ч. 1 і 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Такими винятковими справами відповідно до частини 4 цієї статті є справи у яких спір виник: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу у сумі 223469,74 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд першої інстанції міг розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, отже судом першої інстанції дотримані норми процесуального права щодо обрання порядку розгляду справи, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду, тому підстави для зміни або скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ МОТОР" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 в адміністративній справі № 160/11470/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 29.04.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай