Постанова

від 29.04.2020 по справі 500/2249/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2249/19 пров. № А/857/2359/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Онікс на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року про закриття провадження у справі № 500/2249/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства Онікс до Тернопільської міської ради про скасування рішення, (судове рішення першої інстанції ухвалене суддею Баранюк А.З. в м. Тернопіль Тернопільської області 29.01.2020 року, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена),-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Онікс (надалі також - ПП Онікс , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (надалі також - відповідач), в якому просило суд скасувати рішення Тернопільської міської ради від 08.08.2018 №7/26/3 про створення індустріального парку на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:11:003:0060, площею 15.00 га.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року закрито провадження у справі.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що даний спір стосується не неправомірності дій міської ради з приводу винесення рішення, як суб`єкта владних повноважень, а права користування земельною ділянкою і не може трактуватись як публічно-правовий спір, оскільки відповідач у даному спорі не здійснює владні управлінські функції як суб`єкт владних повноважень, оскільки змістом позовних вимог є захист майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій заплановано розташування індустріального парку.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ПП Онікс подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що спірні правовідносини мають публічно-правову природу. Так, Тернопільська міська рада, приймаючи оскаржене рішення № у/26/3 від 08/08/2018 року про створення індустріального парку реалізовувала делеговані їй державою владні повноваження, якими вона, як орган місцевого самоврядування, наділена у силу приписів національного законодавства. Висновок суду, що відповідач у даному спорі не здійснює владно управлінські функції як суб`єкт владних повноважень є помилковим, оскільки без таких повноважень відповідач не міг би прийняти рішення що стосується земельної ділянки яка перебуває у комунальній власності ( рішення щодо розпорядження публічними землями).

Таким чином спір виник між учасниками публічно - правових відносин, які перебувають у нерівному становищі, з огляду на наявність у відповідача та застосування ним владних повноважень.

Представник відповідача не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року призначено справу №500/2249/19 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 25 березня 2020 року.

24 березня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Зазначає, що у зв`язку із встановленням на території України карантину, та неможливістю прибуття у судове засідання з урахуванням обмеженого руху міжміського транспорту, просить перенести розгляд справи на іншу дату з врахуванням встановлених законом строків дії карантину.

Апеляційний суд задоволив дане клопотання позивача, розгляд справи відклав на 08 квітня 2020 року.

07 квітня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване продовженням на території України карантину, та неможливістю прибуття у судове засідання з урахуванням обмеженого руху міжміського транспорту, просить перенести розгляд справи на іншу дату з врахуванням встановлених законом строків карантину.

Апеляційний суд задоволив дане клопотання позивача, розгляд справи відклав на 29 квітня 2020 року.

28 квітня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване аналогічними підставами.

Апеляційний суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Клопотань про продовження терміну розгляду справи від сторін не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду даної справи за власною ініціативою.

Також, колегією суддів враховано, що (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Надходження від відповідача вказаного клопотання в період дії карантинних заходів вказує на процесуальну можливість відповідача доступу до суду, шляхом подання засобами, як поштового так і електронного зв`язку будь-яких пояснень міркувань та доводів на адресу суду.

Відтак, сторони та учасники справи мали процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, доказів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

Окрім того, скаржник міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

За наведених обставин, колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм КАС України, колегія суддів вважає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для віднесення спору до категорії публічно-правових та, відповідно, до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (ні) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Тому для визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі тощо.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, прийнятим з порушенням майнових прав ПП Онікс , оскільки створення індустріального парку на частині вищевказаної земельної ділянки є неправомірним, так як земельна ділянка площею 7.1977 га, що розташована по вул . Микулинецька - бічна в м. Тернополі перебуває у користуванні позивача. Вказує, що законне право користування даною земельною ділянкою підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2010 року, яким було скасовано рішення четвертої сесії Тернопільської міської ради четвертого скликання №4/4/42 від 25 липня 2002 року в частині вилучення з користування товариства власників Поділля земельної ділянки площею 7.1977 га, що розташована по вул . Микулинецька - бічна в м. Тернополі і зобов`язано міську раду прийняти рішення про передачу в користування земельну ділянку ПП Онікс , як правонаступнику ТВ Поділля .

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір стосується не неправомірності дій міської ради з приводу винесення рішення, як суб`єкта владних повноважень, а права користування земельною ділянкою і не може трактуватись як публічно-правовий спір, оскільки відповідач у даному спорі не здійснює владні управлінські функції як суб`єкт владних повноважень, а змістом позовних вимог є захист майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій заплановано розташування індустріального парку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є саме суть (характер) спірних правовідносин, а не формальні підстави звернення до суду з відповідним позовом та суб`єктний склад учасників справи, тому даний спір не є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані саме на захист цивільного права позивача як користувача земельної ділянки.

Поряд із цим, у відповідності до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, розглядають господарські суди.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 810/2763/17, де зазначено, що публічним інтересом є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації, зважаючи на те, що таке визначення вирване із контексту постанови суду.

У справі № 810/2763/17 Верховний Суд досліджував і робив висновки щодо юрисдикції справи, однак спірним було питання статусу позивача та наявності права звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень. У зазначеній справі Державіаслужба (публічна адміністрація) звернулась до адміністративного суду з позовом про зобов`язання ТОВ Будгенконтракт виконати рішення про припинення будівництва, маючи на меті захист публічного інтересу певного кола осіб (членів екіпажів повітряних суден та їх пасажирів, а також людей, які проживатимуть або перебуватимуть поруч), оскільки порушення норм чинного законодавства при будівництві указаних вище об`єктів впливають на безпеку цивільної авіації, створюючи загрозу життю і здоров`ю невизначеного кола людей.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду, однак у справі № 810/2763/17 спір виник із зовсім інших правовідносин, тому такі не підлягаю врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

Колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на характер спірних правовідносин, які не належать до сфери публічно-правових відносин, аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, відтак, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні, за таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, її доводами висновки не спростовуються та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 238, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Онікс - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року про закриття провадження у справі № 500/2249/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 29.04.2020