Ухвала

від 29.04.2020 по справі 198/177/20

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/177/20

Номер провадження 1-кп/0198/27/20

29.04.20

УХВАЛА

29.04.2020

року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 здійснюючи підготовче судове засідання по кримінальному провадженню №12020040620000061 внесеному в ЄРДР 13.03.2020 року за звинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с.Богданівка Тельманівського району Донецької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , мешкає по АДРЕСА_1 , працює головою ФГ «Танчук», не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2020 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040620000061 внесеному в ЄРДР 13.03.2020 року, за звинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.197-1 КК України.

Ухвалою суду від 09.04.2020 року по справі призначене підготовче судове засідання.

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором 31.03.2020 року, ОСОБА_6 звинувачується в наступному.

Так, статтею 14Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Крім того, згідно інформації сектору освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області до Переліку пам`яток археології по Юр`ївському району Дніпропетровської області за обліковим № 2806 включено курганний могильник, що включає 16 курганів, в тому числі 7 (сім) курганів № 2806-6, № 2806-7, № 2806-8, № 2806-9, № 2806-10, №2806-11, №2806-12, які розташовані с.Чернявщина Юр`ївського району Дніпропетровської області (Юр`ївська об`єднана територіальна громада), на західній околиці села, розташовані купчасто протягом 0,5 км. зі сходу на захід, датовані II тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 1981 р. археологом ОСОБА_7 , щодо яких встановлено охоронні зони: № 2806-6 - площею 0,1564 га., № 2806-7 площею 0,1535 га., № 2806-8 площею 0,1236 га., № 2806-9 площею 0,0798 га., № 2806-10 площею 0,0798 га., № 2806-11 площею 0,03808 га., № 2806-12 площею 0,0943 га. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі Рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987року.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:001:0778 площею 1,4126 га, яка розташована на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області знаходиться у комунальній власності Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:001:0778, яка перебуває у комунальній власності Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, знаходяться об`єкти культурної спадщини - кургани № 2806-6, № 2806-7, № 2806-8, № 2806-9, № 2806-10, №2806-11, №2806-12, навколо яких встановлена охоронна зона, про що наявна позначка в кадастровому плані земельної ділянки. Крім того, було розроблено план місцезнаходження нерухомих пам`яток історико-культурного призначення курган № 2806-6, № 2806-7, № 2806-8, № 2806-9, № 2806-10, №2806-11, №2806-12, на землях колишнього КСП «Комуніст» на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , було достовірно відомо, що в межах використовуваної ним земельної ділянки знаходяться кургани в кількості 7 шт., а також те, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь яка діяльність на них забороняється. Таким чином, ОСОБА_6 був зобов`язаний не руйнувати та не розорювати кургани, включаючи їх охоронну зону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_6 у 2015 році в нічний час доби (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:001:0778, об`єктів археології - № 2806-6 - площею 0,1564 га., № 2806-7 площею 0,1535 га., № 2806-8 площею 0,1236 га., № 2806-9 площею 0,0798 га., № 2806-10 площею 0,0798 га., № 2806-12 площею 0,0943 га., а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі розорювання межі земельної ділянки, шляхом посіву насіння соняшника в ґрунтовий покрив земельної ділянки в межах охоронних зон курганів, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,6874 га державної форми власності.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки вчиненещодо земель в охоронних зонах.

В підготовчому судовому засіданні захисник надав суду клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.197-1 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі ст.45 КК України у зв`язку із дійовим каяттям.

Обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що звільнення від кримінальної відповідальності, у відповідності до ст.45 КК України, не є реабілітуючою підставою, клопотання захисника підтримав, просив його задовольнити.

Також, обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що як на стадії досудового розслідування, так і в судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнає за усіма пунктами висунутого обвинувачення, не оспорюючи час, місце, мотив вчинення злочину та інші обставини кримінального правопорушення. Щиро жалкує про скоєне, негативно оцінює злочин, припинив здійснювати протиправну діяльність.

В судовому засіданні прокурор, представник потерпілого проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження на підставі ст.45 КК України, не заперечували.

Суд, з`ясувавши позицію сторін та з метою прийняття законного, обґрунтованого рішення, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором, вважає клопотання сторони захисту таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно дост.45КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З приписів ч.4 ст.286 КПК України слідує: «Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання».

З ч.3 ст.288 КПК України вбачається: «суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадках встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність».

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.197-1 КК України відповідає суті обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті.

Окрім того, як було встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вперше вчинив злочин, котрий не є корупційним. Згідно з ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у скоєнні якого звинувачується ОСОБА_6 , є злочином невеликої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_6 у вчиненому щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, про що свідчить визнання ним своєї вини, як на стадії досудового розслідування, так і в судовому засіданні, за усіма пунктами висунутого обвинувачення. Щиро жалкує про скоєне, негативно оцінює злочин, припинив здійснювати протиправну діяльність, не буде у майбутньому вчиняти злочини, про що сам обвинувачений ОСОБА_6 запевнив суд у судовому засіданні.

Завдання, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 збитків, стороною обвинувачення не інкримінується.

Цивільний позов не подано.

Керуючись ст.ст. 284 ч.2 п.1, 286 ч.4, 288 ч.3, 369, 370, 371, 372 КПК України, ст.45 КК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника задовольнити.

По кримінальному провадженню №12020040620000061 за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям.

Кримінальне провадження №12020040620000061 за звинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.197-1 КК Українизакрити.

Запобіжний захід не обрано.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області.

Копію ухвали вручити негайно прокурору, захиснику, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді.

Суддя: ОСОБА_1