Ухвала

від 29.04.2020 по справі 522/2107/20

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/2107/20

Номер провадження: 2/511/297/20

"29" квітня 2020 р. суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С. І. , розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою

позивачів: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

відповідачів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Голови Ради членів Правління ОК СГ Одрадове ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Обслуговуючого кооператива Садового господарства Одрадове , місцезнаходження: 67471, Одеська область, Роздільнянський район, с.Одрадове, дачний масив Одрадове 2, код ЕДРПОУ 20994505,

про визнання діяльності незаконною та відновлення порушеного права,

встановив:

У квітні 2020 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Приморського районного суду м.Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до голови ОК СТ Одрадове Павлової О.М., голови Ради членів правління ОК СГ Одрадове ОСОБА_5 А, обслуговуючого кооперативу Садового господарства Одрадове про визнання діяльності незаконною та відновлення порушеного права, для розгляду за підсудністю.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.04.2020 року для розгляду справи призначено головуючого суддю Гринчак С.І.

Даний позов подано з порушенням вимог чинного законодавства і має бути залишений без руху на підставі наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частинами першою та третьою статті 14 Закону України Про засади державної мовної політики судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі (№ 10-рп/99) за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Таким чином, позивачам необхідно привести позовну заяву у відповідність до Закону України Про засади державної мовної політики та надати копії позовної заяви у новій редакції відповідно кількості учасників справи.

Також, відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч.ч.4,5,6 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Всупереч вказаним вище вимогам законодавства оригінали письмових доказів позивачами до позовної заяви не додавались, копії письмових доказів, надані без належного їх засвідчення, а саме підписом із зазначенням дати такого засвідчення, позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучені до позовної заяви.

Крім того, позивачам слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб), сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження ( для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування ( для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ( для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків ( для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України ( якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

В позовній заяві позивачами, в якості відповідачів визначені фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але всупереч вищезазначеним вимогам, позивачами не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серію паспорта відповідачів.

Також, відповідно до п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тоді як наданий позов не містить такого підтвердження.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До зазначеної позовної заяви таких документів не додано.

Законом України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3676-VI, зі змінами, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3676-VI, зі змінами, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3676-VI, зі змінами за поданням до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80грн.

Згідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3676-VI, зі змінами у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У даній позовній заяві позивачі об`єднали дванадцять самостійних вимог немайнового характеру, у зв`язку з чим їм слід було сплатити судовий збір окремо за кожну із таких вимог.

Враховуючи вищевикладене, позивачам необхідно сплатити судовий збір в розмірі - 10089,60 гривень, за вищевказані вимоги на наступні реквізити: отримувач - УК у Роздільнянському районі Одеської області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37958382, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО (код банку) - 899998, рахунок отримувача - UA498999980313151206000015381, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Разом з тим, в матеріалах позовної заяви міститься заява про звільнення позивачів від сплати судових затрат, витрат з інформаційно-технічного забезпечення та ставки % державного мита по забезпеченню ціни позову.

Суд, наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів від 21 грудня 2005 р. № 1258, - втратила закону силу 09.12.2011 року.

Відповідно до діючого законодавства, та Закону України Про судовий збір , витрати щодо інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов`язаних з розглядом цивільних та господарських справ, - не стягуються.

Однак, відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

З доданих позивачами до заяви про звільнення від сплати судового збору документів, суддею не виявлено, передбаченого законом права на звільнення позивачів від судового збору.

При цьому, суд наголошує, що вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року).

Тобто звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, в додатках до позовної заяви міститься заява про забезпечення доказів.

Однак, дослідивши дану заяву на предмет відповідності статті 84 ЦПК України, суддя вважає, що дана заява складена з порушенням положень частини 2 статті 84 ЦПК України, оскільки у клопотанні повинно бути зазначено:

- який доказ випробовується;

- обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

- підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

- вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Попри-це, в заяві ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про забезпечення доказів не зазначаються відомості щодо вжиття заходів для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Також, дана заява складена на російській мові, всупереч положенням статті 9 ЦПК України.

Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків.

Суддя, також, звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Ще у справі Trukhv. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.

Практикою ЄСПЛ визначено, що встановлені державою обмеження повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягнути, щоб забезпечити дотримання п.1 ст.6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ закріплена і в п.37 рішення Гуерін проти Франції від 29.07.1998 року.

Керуючись ст.ст.4,95, 175,177,185, 353 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до голови ОК СТ Одрадове Павлової Олені Михайлівни, голови Ради членів правління ОК СГ Одрадове Кузнецової Галини Анатоліївни, Обслуговуючий кооператив Садового господарства Одрадове про визнання діяльності незаконною та відновлення порушеного права, - залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачам, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачам.

Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://rz.od.court.gov.ua/sud1524/gromadyanam/csz/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 353 ЦПК України, ухвала може бути оскаржена щодо визначення розміру судових витрат, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:С. І. Гринчак