Ухвала

від 29.04.2020 по справі 385/374/20

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

Справа № 385/374/20

1-кс/385/56/20

У ХВ АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2020 року м. Гайворон

Слідчий суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження слідчого СВ Гайворонського ВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантаполіції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Гайворонського відділення Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню за №42020121230000006 від 02.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Благовіщенської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах,-

ВСТАНОВИВ:

02.02.2020 року прокурором Благовіщенського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_5 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №42020121230000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, по факту зловживання службовими особами Благовіщенського ДП «Центру Сертифікації експертизи насіння і садового матеріалу», у сфері земельних відносин щодо розпаювання землі, що спричинило тяжкі наслідки.

05.02.2020 року начальником Ульяновського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_6 винесено постанову про визначення територіальної підслідності, а саме: слідчому відділенню Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області.

05.02.2020 року слідчим СВ Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області кримінальне провадження №42020121230000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України було прийнято до свого провадження.

01.04.2020 року першим заступником прокурора Кіровоградської області ОСОБА_7 було винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування, а саме: слідчому відділенню Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області.

08.04.2020 року слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області кримінальне провадження №42020121230000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України було прийнято до свого провадження.

Під час перевірки було отримано відповідь від відділу агропромислового розвитку Благовіщенської державної адміністрації Кіровоградської області про те, що середня урожайність Благовіщенської філії ДП «ЦСЕНСМ» та валовий збір по культурах у 2019 році становить: озима пшениця -31,3 ц/га вал 1059 т, ярий ячмінь 27,9 ц/га вал 113 т, кукурудза 33,4 ц/га вал 601 т, соняшник 21,6 ц/га вал 834.

Слідчий всвоєму клопотаннізазначає,що вході досудовогорозслідування виникланеобхідність упроведенні перевіркифінансово-господарськоїдіяльності Благовіщенської філіїДП «ЦСЕНСМ» щодообробітку земліта зборуурожаю, перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей і на основі зіставлення даних перевірки із записами рахунків бухгалтерського обліку, виявлення існуючих розбіжностей, з чим орган досудового розслідування пов`язує потребу у залученні органу державного фінансового контролю, як єдиного шляху для прийняття об`єктивного рішення у справі та підтвердженні або спростуванні факту причетності посадових осіб Благовіщенської філії ДП «ЦСЕНСМ» до вчинення вказаного правопорушення.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1ст. 131 КПК України).

Слідчий суддя під час досудового розслідування у справі за клопотанням відповідних осіб вирішує питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Основними видами заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст.131 КПК України є 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст.ст.133-143 КПК України); 2) накладення грошового стягнення (ст.ст.144-147 КПК України); 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст.ст.148-153 КПК України); 4) відсторонення від посади (ст.ст.154-158 КПК України); 5) тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст.159-166 КПК України); 6) тимчасове вилучення майна (ст.ст.167-169 КПК України); 7) арешт майна (ст.ст.170-174 КПК України); 8) затримання особи (розділ ІІ Глава 18 КПК України); 9) запобіжні заходи (розділ ІІ Глава 18 КПК України), якими відповідно до ст. 176 КПК України є особисте зобовязання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 1 та ч. 2ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя звертає увагу на те, що діючий КПК України прямо не передбачає повноваження слідчого або прокурора «призначати ревізії та перевірки в порядку, визначеному законом». Дійсно, в редакції, що діяла до 15 липня 2015 року, КПК України передбачав такі повноваження в статті 36 і статті 40 цього кодексу. Однак підпунктом 12 пункту 5 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» з переліку повноважень прокурора (у статті 36 КПК) і слідчого (у статті 40 КПК) це повноваження було виключено. Закон набрав чинності 15 липня 2015 року. Таким чином, законодавець визначив, що з 15 липня 2015 року прокурор і слідчий не мають повноважень «призначати ревізії та перевірки». Крім того, у тому ж пункті Закон України «Про прокуратуру» передбачив: «Недопустимими є також докази, що були отримані … 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органом досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудово розслідування кримінальних правопорушень». Таким чином, законодавець не тільки забрав у слідчого і прокурора повноваження «призначати ревізії та перевірки», але встановив, що будь-які докази, отримані внаслідок такої «не передбаченої цим Кодексом» перевірки чи ревізії, є недопустимими.

Більше того, частина третя статті 9 КПК України взагалі виключає вплив «інших законів» на питання визначення повноважень суб`єктів кримінального процесу, оскільки передбачає: «Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу». Таким чином, корпус норм діючого КПК України свідчить про те, що законодавець визначив повноваження кожного суб`єкта кримінального процесу лише цим Кодексом і виключив будь-яку можливість виводити наявність таких повноважень із положень «інших законів».

Не погоджується слідчий суддя і з позицією сторони кримінального провадження про те, що частина друга статті 93 КПК України є підставою для повноважень слідчого судді надати дозвіл на призначення перевірки. Частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок. Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і акти перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноважень «витребувати» повноваження «призначити» перевірку.

Слідчий суддя не погоджується й з висновком того, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноважень «призначати ревізії та перевірки» означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора. Так, пункт 18 частини першої статті 3 КПК визначає: «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…». Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, щоб правоохоронні органи, під час здійснення наданих їм повноважень, не порушували права, свободи і інтереси особи. Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК, якою законодавство зобов`язує слідчого суддю «вжити необхідних заходів», не визначаючи перелік цих заходів. Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень. А слідчий та прокурор у своєму клопотанні просять слідчого суддю прийняти рішення, яке має зовсім протилежний ефект: надати слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору.

Отже, проаналізувавши вимоги діючого законодавства України та вивчивши клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність законних підстав для його задоволення, оскільки діючим Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено вирішення слідчим суддею питань щодо надання дозволу на проведення перевірки щодо додержання вимог чинного законодавства, тобто розгляд вказаного питання не віднесений до компетенції слідчого судді.

Керуючись ст.ст.131,132,309КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Гайворонського ВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантаполіції ОСОБА_3 , погодженогоз прокуроромГайворонського відділенняНовоукраїнської місцевоїпрокуратури ОСОБА_4 про надання дозволуна проведенняпозапланової виїзноїревізії фінансово-господарськоїдіяльності Благовіщенськоїфілії державногопідприємства «Центрсертифікації таекспертизи насінняі садивногоматеріалу» (код ЄДРПОУ 41362210), в рамках кримінального провадження за №42020121230000006 від 02.02.2020 року, за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Дата документу 29.04.2020