Постанова

від 23.05.2007 по справі 15а/65-1113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15а/65-1113

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2007 р.Справа № 15а/65-1113

 15 год. 30 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Бучинської Г.Б.             

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1", вул. Танцорова, 20, м. Тернопіль       

до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль         

про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі зарахувати в рахунок майбутніх платежів помилково сплачені внески в розмірі 11 239,07 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Ленько Р.І. - довіреність № 1 від 01.03.2007р.; Яресько А.М. - довіреність № 2 від 27.03.2007р.; Панчишин В.Б. - довіреність № 2 від 27.03.2007р.

відповідача: головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Шепна І.М. - довіреність № 4225/04  від 17.04.2007р.

Суть справи:

Приватне підприємство "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1", м. Тернопіль звернулося у господарський суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання зарахувати в рахунок майбутніх платежів помилково сплачені внески в розмірі 11239,07 грн.

Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у зв'язку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р.

Відповідно до змісту пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, зазначивши, що оскільки підприємство сплачує збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування у складі сум єдиного податку, законних підстав для сплати в Пенсійний фонд України різниці між нарахованими у розмірі 32% страхових внесків за найманих працівників, передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та частиною (42%) сплаченого підприємством єдиного податку, що спрямовуються до Пенсійного фонду України немає, а отже ПП "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1" здійснило переплату в Пенсійний фонд України у 2004 році на загальну суму 11239,07 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні вважає позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначене позивачем у розрахунках сум страхових внесків за 2004 рік, платник єдиного податку добровільно сплатив збір в розмірі 32 % (тобто за загальною системою оподаткування), перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, а відтак відсутні підстави для зарахування 11239,07 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.  

Приватне підприємство "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1", вул. Танцорова, 20, м. Тернопіль є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 31548717, що підтверджується Довідкою № 31-185 від 28.03.2007р. Головного управління статистики у Тернопільській області; крім того, зареєстроване в якості платника страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Тернополі.

У 2004 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить наявне в матеріалах справи Свідоцтво про право сплати єдиного податку серії А № 370471 від 03.12.2003р.

Відповідно до ст. 4 Закону „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”  № 400/97-ВР та розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду  України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої Міністерством юстиції України 16.01.2004р. №128/2004 (далі - Інструкція), розмір страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ, організацій станом на 2004 рік складав 32 % суми фактичних виплат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Дана Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. (із змінами та доповненнями) та Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997р. (із змінами та доповненнями).

Згідно розрахунку нарахованих та сплачених ПП "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1" коштів до Пенсійного фонду України та єдиного податку, позивачем у 2004 році здійснено оплату страхових внесків по ставці 32 %, 4 % в сумі 11239,07 грн.

Як стверджує позивач, у 2004 році підприємством було нараховано за січень - серпень 2004 року внески до Пенсійного фонду в сумі 15020,58 грн. та сплачено протягом лютого –червня 2004 року на рахунок Пенсійного фонду України платежі на загальну суму 11239,07 грн. як різницю між нарахованими у розмірі 32 % страхових внесків за найманих працівників та частиною (42 %) сплаченого єдиного податку, що спрямовуються до Пенсійного фонду.

Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду (п. 13 ст. 20 Закону № 1058-IV, п. 11.17 Інструкції).

Облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі "Переплата" згідно з п. 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року № 2-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 року за № 212/6500.

Повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду на підставі заяви платника.

Заява про повернення надміру сплачених сум подається до Пенсійного фонду не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, і розглядається протягом місяця з дня подачі заяви.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що оскільки Приватне підприємство "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-1" у 2004 році перебувало на спрощеній системі оподаткування, не було платником 32 % страхових внесків за найманих працівників, у зв'язку з чим перераховані до Пенсійного фонду України внески в розмірі 11239,07 грн. є помилково сплаченими, а відтак, відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п. 11.17 розділу 22 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, враховуючи заяву платника № 2 від 26.12.2006р., зазначена сума коштів повинна зараховуватися в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Щодо заяви Приватного підприємства "Українська служба комерційної безпеки "Вітязь-І" № 2 від 26.12.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі надіслано відповідь № 634/02 від 23.01.2007р., у якій зазначено про те, що обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, у підприємства немає помилково сплачених коштів в сумі 11239,07 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення корегування розрахунків та зарахування цієї суми в рахунок майбутніх платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі –Закон № 1058-IV) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.1997р. (далі –Закон № 400/97-ВР), яким разом із Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а відтак обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від обраної платником форми оподаткування.

Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі – Указ Президента України № 727/98) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що частиною 1 статті 71 КАС України на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, суд констатує відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у підприємства помилково сплачених коштів для зобов'язання відповідача зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак не вбачає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України, судові витрати по справі позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158, 162, 163, 164, 167, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “24” липня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                            Г.Б. Бучинська