Рішення

від 30.04.2020 по справі 910/14231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/14231/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус

про виселення з приміщення

за участі представників :

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус про виселення з приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представники ТОВ АЦК-Сервіс та ТОВ ТК Альбус незаконно використовують нерухоме майно та перешкоджають позивачу у доступі до нього, яке є власністю позивача, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13.06.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У зв`язку з чим, позивач просить зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом їх виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

24.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.10.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2019 відкрито провадження у справі №910/14231/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, у якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс в судове засідання не з`явився, разом з тим, до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Альбус в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву протягом усього часу розгляду справи не надав.

Так, розглянувши зазначене клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

За приписами ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, учасники справи можуть подавати докази, що стосуються предмету спору до закінчення підготовчого провадження, а у разі неможливості своєчасного їх подання, учасники справи повинні про це письмово повідомити суд.

Так, в підготовчому засіданні 18.02.2020 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. У вказаному судовому засіданні були присутні уповноважені представники позивача та відподвіача-1. Жодного клопотання про подання додаткових доказів від сторін не надходило.

Разом з тим, згідно зі ст.194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що розгляд даної справи неодноразово відкладався, зокрема і за клопотанням відповідача-1.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, судом прийнято до уваги, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом також враховано, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи в підготовчих засіданнях, мали можливість в підготовчому провадженні повідомити суд про всі обставини справи, які їм були відомі та надати суду всі докази у справі.

Разом з тим, суд вказує про те, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив або додаткові письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, або засобами електронної пошти, відтак враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою недопущення затягування строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2018 між Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк Євробанк (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрований в реєстрі за №591, відповідно до умов якого, продавець передає майно, вказане в п.1.2 договору у власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, предметом купівлі-продажу за цим договором є наступне нерухоме майно: Група приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, що належить ПАТ КБ Євробанк , площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, надалі за текстом - нерухоме майно, яке належить продавцю на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, від 23.02.2016 за реєстровим №114, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.02.2016, номер запису про право власності: 13393937.

Згідно з п.2.1 Договору, продаж нерухомого майна вчиняється за 7185100,59 грн без ПДВ.

Грошові кошти у сумі 7185100,59 грн, без ПДВ сплачені покупцем продавцю до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець, але не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів із дати складання такого протоколу (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності.

Відповідно до п.5.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127406584, власником нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 4001 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул . Братиславська, буд. 52, є - Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 413342580000, дата державної реєстрації: 13.06.2018.

З огляду на викладене, починаючи з 13.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (позивач) є власником нерухомого майна: Групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

Разом з тим, судом встановлено, що 06.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЦ-2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (орендар, відповідач-1) укладено Договір оренди №А02-2012, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх, на строк, визначений цим договором, а орендар прийняв, сплачує орендну плату та користується нерухомим майном відповідно до умов договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, до цільового використання відноситься: використання орендарем нерухомого майна для власних потреб під час здійснення господарської діяльності, надання орендарем частини нерухомого майна в суборенду третім особам.

Згідно з п.1.4 Договору, нерухоме майно, що передається за умовами цього договору орендодавцем в оренду орендарю схематично зображено сторонами цього договору а План-схемі, що міститься у Додатку №1 до цього договору та який є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п.1.9 Договору, у разі зміни власника приміщення, відповідно до ст.770 Цивільного кодексу України дія даного договору оренди не припиняється, а до нового власника переходять права та обов`язки попереднього орендодавця. Новий орендодавець зобов`язаний переукласти договір оренди орендарем на тих же умовах і на той же строк.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати за користування нерухомим майном складає 4001 грн, в тому числі ПДВ 20% - 666,83 грн.

Відповідно до п.3.3.4 Договору, орендар має право без згоди орендодавця надавати нерухоме майно будь-якій третій стороні, в тому числі орендар має право передавати нерухоме майно в суборенду.

Згідно з п.3.3.5 Договору, після закінчення строку оренди орендар, і кожен інший, негайно, в останній день дії договору, звільняє і повертає нерухоме майно орендодавцеві в тому ж стані, у якому орендар спочатку прийняв нерухоме майно з урахуванням нормального зносу. Дата звільнення та повернення з оренди нерухомого майна підтверджується відповідним двостороннім актом прийому-передачі нерухомого майна сторонами.

Відповідно до п.3.4.1 Договору, доти, поки орендар вчасно вносить всі платежі, обумовлені Договором, і виконує і дотримується всіх домовленостей і умов, що підлягають виконанню і дотриманню з його боку за договором, орендар по праву безперешкодно займає, утримує і використовує нерухоме майно і здійснює інші права орендаря за договором протягом строку оренди без будь-якого втручання або перешкод з боку орендодавця.

У пункті 3.4.6 Договору сторони погодили, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має право скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця за 30 календарних днів до спливу строку договору.

Згідно з п.6.1 Договору, цей договір набирає чинності з 06.06.2012 та з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається в тимчасове платне користування.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 Договору та закінчується 31.05.2015.

Пунктом 6.4 Договору сторони визначили, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2012 вбачається, що ТОВ АЦК-Сервіс прийняло в оренду частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 52, другий поверх.

Окрім того, судом встановлено, що 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (суборендар) було укладено Договору суборенди №01/14, відповідно до умов якого, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування приміщення площею 4001 кв. м, що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, другий поверх. Приміщення знаходиться в користуванні та володінні Орендаря у відповідності до Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012 (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, строк оренди за цим договору становить - до 30.04.2017 з автоматичною пролонгацією на такий же строк, якщо жодна з сторін не заявила за 30 календарних днів про його припинення.

Відповідно до п.3.3 Договору, після закінчення дії цього договору та/або дострокового припинення його дії, суборендар зобов`язаний не пізніше ніж в останній день дії договору, повернути орендарю приміщення і майно, що знаходиться в ньому з суборенди. Повернення приміщення з суборенди здійснюється за Актом приймання-передачі за участі належним чином уповноважених представників суборендаря та орендаря.

У п.7.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його укладення та підписання уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення строку суборенди, зазначеного у п.2.1 цього договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі суборендованої площі від 01.05.2014 вбачається, що ТОВ АЦК-Сервіс передало ТОВ ТК Альбус в суборенду частину нежитлових приміщень загальною площею 4001 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 52, другий поверх.

Як стверджує позивач, після придбання групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.06.2018 укладеного між позивачем та Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк Євробанк , відповідачами чиняться перешкоди у користуванні належному позивачу майном.

Відповідач-1, проти таких доводів позивача заперечує, вказуючи на те, що використовує спірне приміщення законно, на підставі Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012, укладеним із попереднім власником приміщення.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини регулюються главою 58 Цивільного кодексу України (найм (оренда).

Відповідно до ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частинами другою, третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з тим, статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Судом встановлено, що умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АЦ-2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (орендар, відповідач-1) Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012, сторонами погоджено, що у разі зміни власника приміщення, відповідно до ст.770 Цивільного кодексу України дія даного договору оренди не припиняється, а до нового власника переходять права та обов`язки попереднього орендодавця. Новий орендодавець зобов`язаний переукласти договір оренди орендарем на тих же умовах і на той же строк (п.1.9.).

Разом з тим, умовами пункту 3.3.5 договору сторони визначили, що після закінчення строку оренди орендар, і кожен інший, негайно, в останній день дії договору, звільняє і повертає нерухоме майно орендодавцеві в тому ж стані, у якому орендар спочатку прийняв нерухоме майно з урахуванням нормального зносу. Дата звільнення та повернення з оренди нерухомого майна підтверджується відповідним двостороннім актом прийому-передачі нерухомого майна сторонами.

Також у пункті 3.4.6 Договору сторони погодили, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має право скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця за 30 календарних днів до спливу строку договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, вказаними вище положеннями договору оренди сторони передбачили, що до нового власника приміщення переходять права та обов`язки попереднього власника, проте сторони зобов`язані переукласти договір оренди на новий строк із новим власником. Окрім того, умовами зазначеного договору оренди не передбачено автоматичного продовження строку його дії у разі його закінчення, навпаки, зазначено, що орендар має переважне право на переукладення такого договору на новий строк, повідомивши про це орендодавця за 30 календарних днів до спливу строку договору.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд зазначає, що наразі матеріали справи не містять жодних доказів переукладення з позивачем, як новим власником приміщення, Договору оренди №А02-2012 від 06.06.2012. Окрім того, відповідачами також не надано жодних доказів переукладення зазначеного договору оренди, який закінчив свою дію 31.05.2015 із попередніми власниками приміщення.

Також, суд зазначає, що надані відповідачем-1 платіжні доручення за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, судом не можуть бути прийняті як доказ сплати відповідачем на рахунок позивача орендних платежів саме за Договором оренди №А02-2012 від 06.06.2012, оскільки у зазначених платіжних дорученнях вказано призначення платежу: Оплата за оренду, згідно договору №01/14 від 01.05.2014 .

Окрім того, наданий відповідачем-1 лист №14 від 01.11.2019 у якому останній зазначив, що при здійсненні оплат за платіжними дорученнями на рахунки позивача за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року допущено помилку та вказано невірне посилання на договір, у зв`язку з чим відповідач-1 просив позивача вважать оплату за вказаними платіжними дорученнями саме за Договором оренди №А02-2012 від 06.06.2012, який припинив свою дію ще 31.05.2015, судом оцінюються критично, оскільки вказаний лист направлено позивачу після звернення останнього із даним позовом до суду, що в свою чергу може свідчити про наміри відповідача-1 ввести суд в оману.

Також матеріали справи не містять доказів переукладення між ТОВ АЦК-Сервіс та ТОВ ТК Альбус Договору суборенди №01/14.

Разом з тим, суд зазначає, що у поданому відзиві на позов відповідач-1 фактично визнав той факт, що позивач намагався отримати доступ до належних йому приміщень, утім представниками відповідача та охорони не було допущено до приміщень, посилаючись на відсутність повідомлення позивача про наміри відвідати приміщення.

Вказані доводи відповідача-1 підтверджують посилання позивача на те, що останньому чинились перешкоди у доступі до належного йому нерухомого майна, що і слугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В абзаці 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом положень ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст.16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що судом встановлено наявність у позивача права власності на нерухоме майно, а саме: групу приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 та за відсутності укладеного між позивачем та відповідачами, у визначеному чинним законодавством порядку, договору оренди вказаних приміщень, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту прав позивача, як власника спірного нерухомого майна є усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом виселення ТОВ АЦК Сервіс та ТОВ ТК Альбус зі спірних приміщень, що належать позивачу.

Всі інші доводи, пояснення та заперечення учасників справи судом розглянуті проте відхилені як такі, що не впливають вирішення даної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 1921 грн покладаються відповідачів порівну.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (02660, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; ідентифікаційний код 38212990) та Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (04210, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-А, корп. 2, офіс 39; ідентифікаційний код 39098237) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 39277619) нерухомим майном, а саме: групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (02660, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; ідентифікаційний код 38212990) та Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (04210, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-А, корп. 2, офіс 39; ідентифікаційний код 39098237) з належного Товариству з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 39277619) нерухомого майна, а саме: групи приміщень №3 (приміщення №№1-56, №№66-80), на другому поверсі 5-ти поверхового гаражу, площею 4001 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю АЦК-Сервіс (02660, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; ідентифікаційний код 38212990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 39277619) витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Альбус (04210, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-А, корп. 2, офіс 39; ідентифікаційний код 39098237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віктор-Комерц (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 39; ідентифікаційний код 39277619) витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.04.2020.

Суддя Я.В. Маринченко