Рішення

від 30.04.2020 по справі 915/206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Справа № 915/206/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан»

(54050, м.Миколаїв, Заводська площа, буд.1; ідент.код 42761765),

до відповідача : Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс»

(73000, м.Херсон, Острівське шосе, буд.1; ідент.код 34074321) ,

про : стягнення коштів в сумі 54300,0 грн, з яких 21720,0 грн збитків та 32580,0 грн штрафу,-

в с т а н о в и в:

25.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.02.2020, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс» кошти в сумі 54300,0 грн, з яких 21720,0 грн збитків, завданих позивачу внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних №1 від 17.07.2019 на суму 69120,0 грн та №11 від 16.08.2019 на суму 61200,0 грн за договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019, а також 32580,0 грн штрафу, який нараховано за п.4.27 спірного договору субпідряду в зв`язку з порушенням відповідачем вказаних договірних зобов`язань.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи положення ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкові накладні №1 від 17.07.2019 на суму 69120,0 грн та №11 від 16.08.2019 на суму 61200,0 грн за договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості позивачу скористатися податковим кредитом та спричинило йому збитки відповідно до ст.224 ГК України, на суму яка дорівнює розміру сплаченого ПДВ - 10200,0 грн, за податкову накладну №1 від 17.07.2019 року та 11520,0 грн, за податкову накладну №11 від 16.08.2019 року, у такий спосіб позбавивши позивача права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 21720,0 грн, тобто позивач поніс збитки, що в результаті надає йому право накладення на відповідача штрафних санкцій, відповідно до п.4.27 договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019, в розмірі 32580,0 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Ухвалу суду від 02.03.2020 відповідачем було отримано 17.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5400139547051 (а.с.36), яке надійшло до суду 24.03.2020.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» , як підрядником, та Приватним підприємством «Херсонсудноспецсервіс» , як субпідрядником, укладено договір субпідряду №12/07/19-4/П-В (далі - Договір) (а.с.8-11), відповідно до п.1.1 якого, субпідрядник бере не себе зобов`язання виконати комплекс робіт з ремонту суден згідно переліку робіт, зазначеного в додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору. Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт.

Згідно п.п.3.1-3.2 Договору вартість робіт визначається твердою договірною ціною, узгодженою сторонами, і складає суму всіх додаткових угод до договору. Порядок розрахунків узгоджується сторонами в окремих додаткових угодах до договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Між сторонами Договору укладались відповідні додаткові угоди №1 від 12.07.2019, №2 від 13.08.2019 та №3 від 14.08.2019, в яких сторонами визначались обсяг та вартість робіт, строки виконання робіт та порядок розрахунків (а.с.12-14).

Виконуючи умови Договору, відповідач протягом серпня - вересня 2019 року виконав, а позивач прийняв роботи по ремонту суден на загальну суму 290160,0 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт №2 від 15.08.2019 на суму 17040,0 грн, в т.ч. ПДВ 2840,0 грн, №3 від 16.08.2019 на суму 69120,0 грн, в т.ч. ПДВ 11520,0 грн, №4 від 06.09.2019 на суму 204000,0 грн, в т.ч. ПДВ 44000,0 грн (а.с.15-17).

Позивач зобов`язання з оплати виконаних робіт виконав у повному обсязі на загальну суму 290160,0 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1795 від 18.07.2019 на суму 61200,0 грн , №2198 від 15.08.2019 на суму 17040,0 грн, №2266 від 21.08.2019 на суму 69120,0 грн , №2900 від 03.10.2019 на суму 142800,0 грн (а.с.18-21).

Позивач вказує, що загальна сума податку на додану вартість за вказаними роботами складає 58032,0 грн та на час подання позову незареєстрованими залишаються податкові накладні №1 від 17.07.2019 на суму 61200,0 грн, в т.ч. ПДВ 10200,0 грн, та №11 від 16.08.2019 на суму 69120,0 грн, в т.ч. ПДВ 11520,0 грн , оскільки згідно даних Електронного кабінету платника зупинена реєстрація вказаних податкових накладних складених Приватним підприємством «Херсонсудноспецсервіс» (ідент.код 34074321) (а.с.22-24).

Позивач зазначає, що граничні строки реєстрації відповідачем вказаних податкових накладних сплили, відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.27 Договору, в разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст.201 Податкового кодексу України, субпідрядник сплачує штраф у розмірі 25% суми передплати протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від підрядника.

З метою досудового врегулювання спору позивач 01.11.2019 (а.с.27) звернувся до відповідача з вимогою №40000/282 від 31.10.2019 щодо сплати штрафу в сумі 32580,0 грн, що становить 25% суми незареєстрованих податкових накладних (а.с.25,26).

Позивач вказує, що на час подання даного позову, будь-яких дій з боку відповідача, направлених на врегулювання спірної ситуації не здійснено.

Позивач стверджує, що відповідач, порушуючи положення ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкові накладні №1 від 17.07.2019 на суму 69120,0 грн та №11 від 16.08.2019 на суму 61200,0 грн за договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості позивачу скористатися податковим кредитом та спричинило йому збитки відповідно до ст.224 ГК України, на суму яка дорівнює розміру сплаченого ПДВ - 10200,0 грн, за податкову накладну №1 від 17.07.2019 року та 11520,0 грн, за податкову накладну №11 від 16.08.2019 року, у такий спосіб позбавивши позивача права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 21720,0 грн, тобто позивач поніс збитки, що в результаті надає йому право накладення на відповідача штрафних санкцій, відповідно до п.4.27 договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019, в розмірі 32580,0 грн.

У зв`язку з цим позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 ГК України і ст.16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні, розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управи єна сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач з порушенням вимог п.201.10 ст.201 ПК України не зареєстрував податкові накладні податкові накладні №1 від 17.07.2019 на суму 61200,0 грн, в т.ч. ПДВ 10200,0 грн, та №11 від 16.08.2019 на суму 69120,0 грн, в т.ч. ПДВ 11520,0 грн, за договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 21720,0 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач дійсно зазнав збитків у сумі 21720,0 грн (11520,0 грн + 10200,0 грн) внаслідок бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні №1 від 17.07.2019 на суму 61200,0 грн, в т.ч. ПДВ 10200,0 грн, та №11 від 16.08.2019 на суму 69120,0 грн, в т.ч. ПДВ 11520,0 грн, за договором субпідряду №12/07/19-4/П-В від 12.07.2019.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Відповідно до п.4.27 Договору, в разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст.201 Податкового кодексу України, субпідрядник сплачує штраф у розмірі 25% суми передплати протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від підрядника.

З метою досудового врегулювання спору позивач 01.11.2019 (а.с.27) звернувся до відповідача з вимогою №40000/282 від 31.10.2019 щодо сплати штрафу в сумі 32580,0 грн, що становить 25% суми незареєстрованих податкових накладних (61200,0 грн + 69120,0 грн) х 25%) (а.с.25,26).

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що на час подання даного позову, будь-яких дій з боку відповідача, направлених на врегулювання спірної ситуації не здійснено.

Перевіривши розрахунок нарахування штрафу - (61200,0 грн + 69120,0 грн) х 25% = 32580,0 грн, суд вважає його методологічно та арифметично вірним та здійсненим у відповідності до положень п.4.27 Договору.

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав визначений законом обов`язок зареєструвати податкові накладні та свої зобов`язання за спірним договором, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують понесення ним збитків у сумі 21720,0 грн внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та нарахування у зв`язку з цим штрафу у відповідності до положень п.4.27 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс» (73000, м.Херсон, Острівське шосе, буд.1; ідент.код 34074321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» (54050, м.Миколаїв, Заводська площа, буд.1; ідент.код 42761765) 21720,0 грн збитків, 32580,0 грн штрафу та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ от 30.03.2020) .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 30 квітня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва