Рішення

від 22.04.2020 по справі 916/395/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/395/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Косинський Є.В. за довіреністю від 23.09.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Перемога" до компанії CARDIFF COMMODITIES SA про стягнення 8850,33 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Перемога" (далі по тексту - ПрАТ „Перемога") звернулось до господарського суду із позовною заявою до компанії CARDIFF COMMODITIES SA про стягнення 8 850,33 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами контракту MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому, судом було зупинено провадження у справі у зв`язку з необхідністю звернення до уповноваженого органу Швейцарії із судовим дорученням про вручення компанії CARDIFF COMMODITIES SA судових документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р.

08.07.2019р. до господарського суду від уповноваженого органу Швейцарії надійшло повідомлення про вручення компанії CARDIFF COMMODITIES SA ухвали суду від 25.03.2020р. по даній справі.

Ухвалою суду від 02.10.2019р. провадження у справі було поновлено з призначенням підготовчого засідання на 18.03.2020р. о 12:00 год., а також призначено резервну дату засідання на 22.04.2020р. о 12:00 год., провадження у справі зупинено до отримання інформації про вручення компанії CARDIFF COMMODITIES SA судових документів.

10.02.2020р. до господарського суду від уповноваженого органу Швейцарії надійшло повідомлення про вручення компанії CARDIFF COMMODITIES SA ухвали суду від 02.10.2019р. по даній справі.

Ухвалою суду від 18.03.2020р. провадження у справі було поновлено із призначенням підготовче засідання на 22.04.2020р. о 12:00 год.

Компанія CARDIFF COMMODITIES SA жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилась, про причини неявки суд не повідомляла, незважаючи на її належне повідомлення про розгляд даної справи господарським судом. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1,2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181, п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 183 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи наявність згоди ПрАТ „Перемога" на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, приймаючи до уваги повідомлення судом відповідача ухвалою від 02.10.2019р. про призначення судового засідання по даній справі на 22.04.2020р., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.03.2018р. між ПрАТ „Перемога" (Продавець) та компанією CARDIFF COMMODITIES SA (Покупець) було укладено контракт №MW3-030618RL-3, згідно п. п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов`язується поставити Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару на умовах, визначених цим контрактом. Датою переходу права власності на товар від Продавця до Покупця вважається дата оформлення експортної митної декларації (МД). За умовами цього контракту Продавець передає у власність Покупця пшеницю 3-го класу, країна походження товару - України, рік врожаю - 2018р., упаковка - насипом, кількість - 2200,0 метричних тон товару.

Відповідно до п. п. 5.1, 6.1, 7 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. ціна товару складає 180,00 доларів США за одну метричну тону (яка дорівнює 1000,00 кілограмам). Загальна вартість товару становить 396 000,00 доларів США +/- 3% в залежності від кількості поставленого товару. Валюта контракту - долари США, валюта платежу - долари США.

Згідно з п. п. 8.5, 8.8 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. всі платежі за цим контрактом повинні бути здійсненні протягом 3 банківських днів. Операційний відлік вказаного строку розпочинається з 14:00 год. з моменту подачі документів, вказаних у п. п. 8.1, 8.2 (документів, які надаються Покупцеві під час поставки товару залізничними вагонами та автомобільним транспортом). Датою оплати вважається дата списання належної суми з рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Положеннями п. 12 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. передбачено, що товар має бути поставлений протягом періоду з 01.07.2018р. по 31.07.2018р. включно. Строк поставки товару може бути продовжений за взаємною згодою сторін. Допускається поставка товару партіями в межах строку поставки.

Відповідно до п. 12.4 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. датою належного здійснення поставки вважається дата приймання товару в місці призначення, однак, для поставок залізничним транспортом, товар переданий перевізнику в межах строку поставки вважається поставленим вчасно, незалежно від дати прибуття товару.

Умовами п. 22 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. визначено, що сторони дійшли згоди, що цей контракт укладається, набирає сили, підлягає тлумаченню та виконанню відповідно до законодавства України. Визнання будь-якого рішення, прийнятого відповідно до п. 23 цього контракту, здійснюється відповідно до законодавства країни, в якій відбувається виконання такого рішення.

Відповідно до п. 23.1 контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. будь-які спори, які виникають відповідно до цього контракту, або будь-які претензії щодо тлумачення або виконання цього контракту передаються на розгляд до Господарського суду, за місцем реєстрації Продавця. Мовою судового процесу є українська мова. Рішення господарського суду виноситься в письмовій формі з вказівкою підстав для його винесення. Рішення господарського суду є обов`язковим для виконання сторонами. Рішення господарського суду виконується будь-яким судом, що мас юрисдикцію за даним контрактом або юрисдикцією щодо сторони або її майна.

11.10.2018р. між ПрАТ „Перемога" та компанією CARDIFF COMMODITIES SA було укладено додаткову угоду №1 до контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р., відповідно до умов якої загальна вартість товару за цим контрактом складає 184 257,00 доларів США +/- в залежності від кількості поставленого товару.

На підтвердження факту поставки відповідачеві товару згідно умов контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. ПрАТ „Перемога" було надано господарському суду накладну №41045915 від 02.08.2018р. та накладну №41130634 від 05.08.2018р., а також митну декларацію №10794 від 26.09.2018р. та митну декларацію №10978 від 08.11.2018р. З наданих позивачем митних декларацій вбачається, що вартість поставленого відповідачу товару згідно декларації №10794 від 26.09.2018р. складає 111 164,40 доларів США., ціна товару згідно митної декларації №10978 від 08.11.2018р. складає 72 853,20 доларів США.

Таким чином, загальна вартість поставленого позивачем на користь відповідача товару складає 184 017,60 доларів США. При цьому, з наданої ПрАТ „Перемога" виписки по банківському рахунку вбачається, що компанією CARDIFF COMMODITIES SA було 13.08.2018р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 175 406,67 доларів США.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до компанії CARDIFF COMMODITIES SA, позивачем було наголошено, що у порушення прийнятих на себе за контрактом №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. зобов`язань відповідачем не було оплачено у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Іноземними суб`єктами господарської діяльності є суб`єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

В силу положень ст. 3 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Приймаючи до уваги наведені положення чинного законодавства, а також суб`єктний склад контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р., зміст зобов`язань, які виникли на підставі даної угоди, господарський суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено зовнішньоекономічний договір з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При дослідженні питання можливості застосування до даного договору права України, суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України „Про міжнародне приватне право".

Так, в силу положень ст. 1 Закону України „Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про міжнародне приватне право") для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Виходячи з положень ст.ст. 4, 5 Закону України „Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 32 Закону України „Про міжнародне приватне право" передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до ст. 75 Закону України „Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України „Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оскільки умовами укладеного між сторонами по справі контракту №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. передбачено, що всі спори повинні розглядатись в господарському суді за місцем реєстрації ПрАТ „Перемога" у відповідності до законодавства України, господарський суд дійшов висновку про правомірність застосування до правовідносин сторін матеріального права України.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, компанією CARDIFF COMMODITIES SA в порушення прийнятих на себе зобов`язань за контрактом не було у повному обсязі перераховано на користь позивача вартості поставленого товару. В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із компанії CARDIFF COMMODITIES SA на користь ПрАТ „Перемога" заборгованості за контрактом №MW3-030618RL-3 від 06.03.2018р. у розмірі 8610,93 доларів США, що є різницею між вартістю поставленого товару та сумою, перерахованою відповідачем на рахунок позивача (184 017,60 - 175 406,67 = 8610,93).

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ПрАТ „Перемога" позовних вимог до компанії CARDIFF COMMODITIES SA шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8610,93 доларів США.

При цьому, господарський суд зазначає, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Так, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, що відповідає висновкам наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №761/12665/14-ц.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного акціонерного товариства „Перемога" підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення із компанії CARDIFF COMMODITIES SA заборгованості у розмірі 8610,93 доларів США

відповідно до ст. ст. 1, 3, 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. ст. 1, 4, 5, 32, 75, 76 Закону України „Про міжнародне приватне право", ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем у зв`язку з перекладом документів, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123, ч. 5 ст. 127 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, з доданих позивачем до клопотання про розподіл судових витрат (вх. №9158/19 від 13.05.2019р.) документів вбачається, що між ТОВ „Лінго" та позивачем було підписано акт здачі приймання-наданих послуг перекладу; 25.04.2019р. ТОВ „Лінго" було виставлено позивачу рахунок на суму 1749,36 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи укладеного між позивачем та ТОВ „Лінго" договору, а також враховуючи ненадання позивачем доказів сплати на рахунок вказаного товариства грошових коштів у розмірі 1749,36 грн., господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту понесення таких витрат, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні вказаного клопотання.

При цьому, суд зазначає також і про відсутність підстав для розподілу витрат згідно заяви (вх. №23158/19 від 08.11.2019р.), в додатках до якої позивачем зазначено клопотання про розподіл витрат, оскільки згідно складеного канцелярією суду акту №01-11/572/2019 від 11.11.2019р. вказане клопотання було відсутнє під час розкриття поштового відправлення.

З огляду на викладене у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заявленого позивачем клопотання про покладення на відповідача витрат, понесених у зв`язку з перекладом документів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з компанії CARDIFF COMMODITIES SA /Bahnhofstrasse 21, Switzerland, 6300; реєстраційний номер СH -170.4.014.323.-9/a/ на користь приватного акціонерного товариства „Перемога" /68545, Одеська область, Тарутинський район, с. Перемога, вул. Радянська,1, ідентифікаційний код 00855380/ суму боргу у розмірі 8 610,93 доларів США /вісім тисяч шістсот десять доларів США 93 центи/, судовий збір у розмірі 3 512,35 грн. /три тисячі п`ятсот дванадцять грн. 35 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна