Рішення

від 30.04.2020 по справі 917/394/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 Справа №917/394/20

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтек -С", 36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Буровиків, буд. 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРС Груп", 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22б

про стягнення 194771,53 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтек -С" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРС Груп" про стягнення 194771,53 грн. заборгованості згідно договору поставки № 18/07/9788 від 18.07.2019р. з яких: 163480,99 грн. - основного боргу за поставлений товар, 2779,18 грн. - інфляційних втрат, 3063,31 грн. - 3% річних, 25448,05 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2020р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22б, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 11.03.2020р. з відміткою вибули .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.03.2020р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СИНТЕК-С (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю БРС ГРУП (Покупцем) було укладено Договір поставки №18/07/9788 від 18.07.2019р. (надалі Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки товар у власність Покупця, асортимент, кількість і ціна якого вказується у рахунках на оплату та/або в специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.3. Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у рахунках на оплату та/або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 2.4. Договору поставка узгодженої сторонами партії товару здійснюється Постачальником протягом чотирнадцяти робочих днів з моменту отримання повної суми попередньої оплати (авансового платежу), передбаченої п. п. 3.2, 3.3. цього Договору, або протягом строку, визначеного у заявці на поставку товару. Допускається дострокова поставка товару.

Датою поставки товарів Постачальником є дата їх отримання Покупцем у місці поставки з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково - видатковій документації (товарно - транспортна накладна, видаткова накладна) (п. 2.8 Договору).

Пунктами 3.1-3.4 Договору визначено, що всі розрахунки за даним Договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні. Покупець зобов`язаний провести попередню оплату у розмірі 100 % від вартості Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання такого рахунку. Виключно за згодою сторін, яка оформлюється в письмовому вигляді, Покупець може частково провести попередню оплату у розмірі не менше ніж 50 % від вартості Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання такого рахунку. Наступну оплату у розмірі 50 % Покупець повинен здійснити в строк - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати, датою розрахунку є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у 100 % обсязі.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожен день порушення строку оплати.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019р.

За даними позивача, на виконання умов Договору ТОВ СИНТЕК-С поставило ТОВ БРС ГРУП товар загальною вартістю 564499,53 грн., а саме:

- за рахунком-фактурою №ТО-0003187 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002591 від 25.07.2019 р., товарно-транспортної накладної №120 від 25.07.2019р. товар вартістю 62259,50 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003188 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002592 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №121 від 25.07.2019р. товар вартістю 63180,00 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003189 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002593 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №122 від 25.07.2019р. товар вартістю 60024,01 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003191 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002594 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №123 від 25.07.2019р. товар вартістю 22776,98 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003192 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002595 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №124 від 25.07.2019р. товар вартістю 63111,01 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003194 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002596 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №125 від 25.07.2019р. товар вартістю 63175,00 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003195 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002597 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №126 від 25.07.2019 р. товар вартістю 60681,82 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003198 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002598 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №127 від 25.07.2019р. товар вартістю 55360,00 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003199 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002599 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №128 від 25.07.2019р. товар вартістю 21138,01 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003202 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002600 від 25.07.2019р., товарно-транспортної накладної №129 від 25.07.2019р. товар вартістю 41408,20 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003191 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002638 від 26.07.2019р. товар вартістю 37500,00 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003195 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002639 від 26.07.2019р. товар вартістю 1885,00 грн.;

- за рахунком-фактурою №ТО-0003199 від 18.07.2019р., згідно видаткової накладної №ТО-0002640 від 26.07.2019р. товар вартістю 12000,00 грн.

Товар було отримано представником ТОВ БРС ГРУП , що підтверджується підписом та печаткою у видаткових накладних та наданою довіреністю №1 від 25.07.2019р.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що у визначені Договором та рахунками-фактурами строки ТОВ БРС ГРУП зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконало частково в сумі 401018,54 грн. (виписки по рахунку в матеріалах справи), в наслідок чого на сьогоднішній день існує заборгованість за отриманий товар в сумі 163480,99 грн. (розрахунок боргу в матеріалах справи), яку позивач просить стягнути з відповідача.

На адресу відповідача була направлена претензія вих. №65 від 25.11.2019р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 163480,99 грн., однак, вказана претензія залишена відповідачем без належного реагування, заборгованість не сплачена. Відповідачем надавались гарантійні листи №2407 від 24.07.2019р., №1002-3 від 10.02.2020 р. щодо погашення заборгованості, але заборгованість не сплачена.

Крім того, на підставі п. 7.6 Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2779,18 грн. інфляційних втрат, 3063,31 грн. 3% річних, 25448,05 грн. пені.

Таким чином, загальна сума позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення складає 194771,53 грн., з якої: 163480,99 грн. заборгованість за поставлений товар (основний борг); 2779,18 грн. інфляційні втрати; 3063,31 грн. 3% річних; 25448,05 грн. пені.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявними в матеріалах справи документами (видатковими накладними, які перелічені в описовій частині рішення, підписані представниками та скріплені печатками сторін, товарно-транспортними накладними) підтверджується здійснення позивачем на виконання умов Договору поставки товару та прийняття його відповідачем на загальну суму 564499,53 грн., з метою оплати якого позивачем було виставлені відповідні рахунки.

Враховуючи, що відповідачем не оплачені накладні № ТО-0002592 від 25.07.2019р. на суму 43180,00 грн. (вказана видаткова накладна була частково оплачена на суму 20000,00 грн), № ТО-0002593 від 25.07.2019р. на суму 60024,01 грн., № ТО-0002594 від 25.07.2019р. на суму 22776,98 грн., № ТО-0002638 від 26.07.2019р. на суму 37500,00 грн., то заборгованість відповідача по оплаті поставленого згідно вищезазначених видаткових накладних товару, становить 163480,99 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.7.6 Договору, у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожен день порушення строку оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховані відповідачу 2779,18 грн. інфляційних втрат; 3063,31 грн. 3% річних; 25448,05 грн. пені.

Суд здійснив перевірку нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3".

Згідно розрахунку зробленого судом розмір позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3063,31 грн. 3% річних, 25448,05 грн. пені та 2461,86 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 317,32 грн. інфляційних втрат відмовляє в задоволенні, як необґрунтовані.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в позовній заяві позивач заявляє, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. та просить їх стягнути з відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати позивача на правничу допомогу в сумі 3494,30 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статями 73, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРС Груп" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22б, код ЄДРПОУ 21078816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтек -С" (36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Буровиків, буд. 4, код ЄДРПОУ 39976602) 163480,99 грн. - основної заборгованості, 2461,86 грн. - інфляційних втрат, 3063,31 грн. - 3% річних, 25448,05 грн. - пені, 2916,82 грн. - судового збору, 3494,30 грн. - витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256,257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук