Ухвала від 30.04.2020 по справі 917/2038/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.04.2020 Справа № 917/2038/19

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Облагрохім-Черкаси , 18028, м. Черкаси, проспект Хіміків, буд. 84,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Пирятин , 37053, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Повстин, вул. Івана Франка, буд. 9 Б,

про стягнення 96 750,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 року господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі № 917/2038/19, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Пирятин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Облагрохім-Черкаси 96 750,95 грн., з яких 65 463,89 грн. - інфляційні, 31 287,06 грн. - 3% річних за прострочення сплати заборгованості за рішенням господарського суду Полтавської області від 18.10.2018 р. у справі № 917/395/18 та 1 921,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 25.02.2020 року судом було видано наказ у даній справі та скеровано на адресу стягувача.

29.04.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Облагрохім-Черкаси до суду надійшла заява № 1 від 22.04.2020 р. (вх. № 4826) про видачу дублікату наказу в даній справі.

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 23.05.2019р. у справі №5023/1702/12, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г і ін.).

Враховуючи, що строк пред`явлення наказу господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 р. у справі № 917/2038/19 не закінчився, стягувачем сплачено судовий збір у встановленому розмірі та надано докази того, що рішення суду на даний час не виконане, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Облагрохім-Черкаси про видачу дублікату наказу в даній справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 233-235, п. 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Облагрохім-Черкаси про видачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 р. у справі № 917/2038/19 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 р. у справі № 917/2038/19.

Ухвала підписана 30.04.2020 р.

Ухвала набирає законної сили 30.04.2020 р. та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 ГПК України, інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, а також строк, який встановлює суд у своєму рішенні, обчислюються з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Мацко