Рішення

від 30.04.2020 по справі 922/678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/678/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 128, код ЄДРПОУ 25187637) про стягнення 1 506,31грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 410,16грн. та 3% річних в розмірі 96,15грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 2211/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 в частині здійснення розрахунків з порушенням строків, визначених умовами договору, з посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений ухвалою суду від 05.03.2020 строк відзив на позов не надав, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 10.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) , яким розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, на подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у відповідача сплинув до моменту набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) дія даного Закону на продовження процесуальних строків на відповідача не розповсюджується.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, зміна типу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "ЖБК-98" (відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 2211/16-ТЕ-32 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено в статті 6 договору.

У п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.

Так, у п.6.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Зокрема, у п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 15.08.2016 сторони погодили, що в разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивач в період з січня 2016 по березень 2016 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 186 123,13грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на вказану суму, наявними в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків, погоджених сторонами у договорі, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач, за умовами п.6.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016, взяв на себе зобов`язання здійснити остаточний розрахунок за отриманий природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором в частині поставки природного газу в період з січня по березень 2016 виконав належним чином, поставив відповідачу природний газ на загальну суму 186 123,13грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснив з порушенням строків, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою (операції по Підприємству ЖБК-98 ЖБК з 01.01.2016 по 31.07.2018). Заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі 26.04.2016.

Як вже було зазначено вище, у п.8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем п.6.1. цього договору останній зобов`язався сплатити позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої сторонами у п.8.2 договору.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач порушив умови п.6.1 договору та здійснив оплату за договором несвоєчасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.02.2016 по 31.03.2016 (за кожен місяць окремо), суд дійшов висновку, що таке нарахування передбачено умовами договору, відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені на загальну суму 1 410,16грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 96,15грн. за період з 16.02.2016 по 31.03.2016, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 16.02.2016 по 31.03.2016 (за кожен місяць окремо) на загальну суму 96,15грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачем не спростований факт здійснення ним розрахунків з порушенням строку оплати за отриманий природний газ, дана обставина підтверджується належними доказами, наявними у справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов є цілком правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 128, код ЄДРПОУ 25187637) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 1 410,16грн. пені, 96,15грн. 3% річних та 2 102,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області. При цьому строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п.4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" квітня 2020 р.

Суддя Т.А. Лавренюк