Рішення

від 30.04.2020 по справі 300/401/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. справа № 300/401/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за використання землі, єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника та пені в загальному розмірі 9 818,81 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення) 20.02.2020 звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" (надалі по тексту також - відповідач, ТзОВ "Велес ІФ", товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за використання землі, єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника та пені в загальному розмірі 9 818,81 гривень.

Позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень від 20.02.2020 за №164/09-19-08-03, мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 287.3 статті 287, підпункту 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов`язання із орендної плати за землю за грудень 2018 року в розмірі 9 772,30 гривень, та єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника за IV квартал 2018 року в розмірі 41,50 гривень. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань числиться заборгованість по несплаченій пені з єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника в сумі 5,01 гривень. Вказані грошові зобов`язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов`язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становив 9 818,81 гривень, і несплачений відповідачем до бюджету.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 25.02.2020, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача, заявлене у позовній заяві, про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/401/20. При цьому, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с.26-28).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2020, надіслана відповідачу за адресою, яка зазначена в адміністративному позові та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 27.04.2020 (а.с.15-17): вул. Незалежності, 1, с. Белеїв, Долинський район, Івано-Франківська область, 77511. Згідно інформації з пошукової бази даних офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" поштові відправлення із позовною заявою та додатками до неї, скерованих органом стягнення до відповідача в порядку частини 2 статті 161 КАС України (7601865022998), а також з ухвалою про відкриття провадження у даній справі (7650100626330), 21.02.2020 і 05.03.2020 вручено особисто уповноваженій особі відповідача (а.с.19, 32).

З урахуванням вказаного, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2020 вважається врученою відповідачу належним чином з 05.03.2020 (а.с.32).

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 4 ухвали про відкриття провадження від 25.02.2020.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Необхідно відмітити, що ухвала суду вручена відповідачу до введення в дію на всій території карантину.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" 11.03.2008 зареєстроване як юридична особа, підтвердженням чого є Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2020 (а.с.15-17), та взяте на облік Долинською державною податковою інспекцією і на даний час перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Плата за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 ПК України та єдиний податок згідно підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України відносяться до місцевих податків.

Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269, пункту 288.2 статті 288, підпункту 291.4.4 (а) пункту 291.4 статті 291 ПК України відповідач є платником орендної плати за землю та єдиного податку як сільськогосподарський товаровиробник.

Досліджуючи обставини щодо наявності у ТзОВ "Велес ІФ" заборгованості по орендній платі за землю та єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов`язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 287.3 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" сформувало і подало 19.02.2018 позивачу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2018 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов`язань за весь 2018 рік на загальну річну суму 117 267,93 гривень, в томі числі за грудень 2018 року - 9 772,30 гривень (а.с.7-8). Самостійно визначені зобов`язання за грудень 2018 року відповідач не виконав, а тому на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за вказаний період становить 9 772,30 гривень (зворотній бік а.с.8, а.с.23).

Підпунктом 291.4.4 (а) пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться платники єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники: юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

За змістом пунктів 292 -1 .1. та 292 -1 .2. статті 292 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до пункту 293.9 статті 293 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування).

Згідно вимог підпунктів 295.9.1. і 295.9.2. пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу; сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Судом з`ясовано, що відповідач сформував і подав 19.02.2018 позивачу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, в якій ТзОВ "Велес ІФ" самостійно розраховано розмір вказаних зобов`язань за весь 2018 рік на загальну річну суму 138,37 гривень, в тому числі за IV квартал 2018 року в розмірі 41,50 гривень (а.с.9-10). Самостійно визначені зобов`язання за IV квартал 2018 року відповідач не виконав, а тому на момент розгляду справи задекларований податковий борг з орендної плати за землю за вказаний період становить 41,50 гривень.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов`язання із орендної плати за землю в сумі 9 772,30 гривень і єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника в сумі 41,50 гривень, які несплачені ним у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 і підпунктом 295.9.2. пункту 295.9 статті 295 Кодексом, являється узгодженою заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ".

Щодо нарахування у спірних відносинах контролюючим органом товариству пені суд відзначає, що у відповідності до підпункту 129.1.3. пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4. пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункту 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 ПК України).

За змістом пункту 129.4 статті 129 Кодексу на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4. пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача з єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника, свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з єдиного податку в сумі 5,01 гривень (а.с.12).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи 08.10.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми "Ю" за №42862-50 від 03.10.2018, за адресою: вул . Незалежності , 1, с . Белеїв, Долинський район, Івано-Франківська область, 77511, яка вручена відповідачу 11.10.2018 (а.с.6).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з орендної плати за землю за 2018 рік, податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, податковою вимогою форми "Ю" за №42862-50 від 03.10.2018, довідкою про борг за платежами від 20.02.2020, витягом із облікової картки платника податків з орендної плати з юридичних осіб та єдиного податку, які містяться в матеріалах справи (а.с.6, 7-8, 9-10, 11-14, 23, 24).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховане відповідачем грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за використання землі, єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника та пені в загальному розмірі 9 818,81 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання у терміни визначені ПК України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 9 818,81 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" податкового боргу в загальній сумі 9 818,81 гривень, є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" (ідентифікаційний код юридичної особи 35731318) в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю в сумі 9 772,30 гривень (дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні тридцять копійок) та єдиного податку як сільськогосподарського товаровиробника в сумі 46,51 гривень (сорок шість гривень п`ятдесят одну копійку).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес ІФ" (ідентифікаційний код юридичної особи 35731318), вул. Незалежності, 1, с. Белеїв, Долинський район, Івано-Франківська область, 77511.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.