Рішення
від 29.04.2020 по справі 320/4114/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року № 320/4114/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт до Київської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 125110/2019/110684/2 від 1 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним, оскільки позивачем митна вартість товару була визначена правомірно, у передбачений законом спосіб, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другим (резервним) методом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

2 вересня 2019 року представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, заявленої ТОВ Текстиль-Контакт , в них містяться розбіжності, що стосуються числових значень складових митної вартості. Декларантом до митного оформлення надано експертну декларацію країни відправлення № 223120180004180410 від 12.12.2018, однак у наданій експертній декларації не можливо ідентифікувати декларовані товари з товарами, інформація про які міститься в декларації, оскільки митному органу не було надано перекладу відповідно до ст. 254 МК України. Надані позивачем судові рішення по справі №826/22894/15 стосуються інших контрактів та товарів. Відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу, про що безпосередньо вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер. Надані декларантом додаткові документи також об`єктивно та достовірно не підтверджують митну вартість товару, адже містять розбіжності та подані не у повному обсязі. Крім того, зазначено, що оскільки відповідно до ч. 6 ст. 55 МК України консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимоги позивачем заявлено не було, то у спірному випадку консультація здійснюється в усному порядку. Застосовуючи резервний метод, посадова особа митного органу користувалася ціновою базою ЄАІС ДФС, яка використовувалася при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2019.

12 вересня 2019 року представником позивача, через службу діловодства суду, подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт зареєстроване як юридична особа 21.06.2002, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис від 15.11.2004 № 1 065 120 0000 001220, код ЄДРПОУ 32043747, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сотрувальна, 2.

10 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт (покупець) та Shanghai Third Party Logistics Ltd (продавець), компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, був укладений Контракт № 14, згідно якого продавець продає, а позивач купує товар відповідно до специфікацій до Контракту на кожну окрему поставку.

Відповідно до пунктів 2.1, 6.1 та 7.2 Контракту сторони погодили, що вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджуються між продавцем і позивачем і фіксуються в специфікації на кожну окрему поставку, яка є невід`ємною частиною даного Контракту.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених та узгоджених сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) на кожну окрему поставку відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Оплата за товар здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до даного Контракту.

25 жовтня 2018 року, на виконання пункту 2.1 Контракту, між продавцем та покупцем була укладена Специфікація №42-Ш до Контракту, відповідно до якої продавець зобов`язався передати у власність ТОВ Текстиль-Контакт на умовах СІF м. Одеса, Україна товар на загальну вартість - 30 897,94 доларів США, а позивач - прийняти та оплатити товар до 30.01.2019 включно.

Відповідно до пункту 4 Специфікації, до ціни товару входить вартість фрахту судна в розмірі 2 525,00 доларів США та вартість страхування товару в розмірі 40,79 доларів США.

1 листопада 2018 року продавець та покупець уклали Додаткову угоду №2 до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2019 року.

20 листопада 2018 року позивач, керуючись пунктом 4 Специфікації 1, перерахував продавцю вартість товару відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 250 від 20 листопада 2018 року, виданого позивачем для оплати товару та частково для оплати іншого товару за Контрактом.

10 грудня 2018 року продавець відповідно до Специфікації виставив позивачу до сплати Інвойс №КТ181101ZX на суму 30 897,94 доларів США.

У подальшому, 28 січня 2019 року ТОВ Текстиль-Контакт , з метою переміщення товару через митний кордон, подав до митного органу попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/903879, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний ним у продавця за Специфікацією.

29 січня 2019 року Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі і багажу № UA500030/2019/0380.

30 січня 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125110/2019/401522, у графі 31 якої зазначений товар, придбаний ТОВ Текстиль-Контакт у продавця за Специфікацією.

Згідно граф 20, 22 митної декларації 401522 загальна вартість товару склала 30 897,94 доларів США, як це зазначено в Специфікації 1 та Інвойсі 1, а його поставка відбувалася на умовах СIF м. Одеса, Україна відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні митної декларації 401522, надав відповідачу фотокопії наступних документів: Контракту; Додаткової угоди 2; Специфікації 1; Інвойсу 1; платіжного доручення, коносаменту №OOLU2027204500 від 15 грудня 2018 року; полісу транспортного страхування № НОМЕР_1 від 11 грудня 2018 року, сертифікату про походження товару №18СЗІ00В1084/000079 від 10 грудня 2018 року; експортної декларації №223120180004180410 від 12 грудня 2018 року, акту № 0380.

30 січня 2019 року продавець надіслав на адресу ТОВ Текстиль-Контакт лист б/н, в якому повідомив останнього, що під час митного оформлення товару в Інвойсі 1 за Контрактом було виявлено помилку в одиницях виміру, а саме замість погонних метрів помилково вказано кілограми та надав виправлений Інвойс №КТ181101ZX-I від 10 грудня 2018 року.

31 січня 2019 року ТОВ Текстиль-Контакт надало відповідачу вищезазначений лист Shanghai Third Party Logistics Ltd, Інвойс 2 та прайс-лист продавця.

Згідно листа Shanghai Third Party Logistics Ltd б/н адресованого ТОВ Текстиль-Контакт , під час митного оформлення товару в Специфікації 1 за Контрактом було виявлено помилку в одиницях виміру, а саме замість погонних метрів помилково вказано кілограми, до зазначеного листа продавцем долучено виправлену Специфікацію №42-Ш від 25 жовтня 2008 року до контракту.

1 лютого 2019 року ТОВ Текстиль-Контакт отримало від відповідача запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією 401522. На зазначений запит позивач надіслав відповідачу заяву № 112, до якої долучив вищевказаний лист продавця 2 та Специфікацію 2.

1 лютого 2019 року митний орган завершив митне оформлення митної декларації 401522 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 125110/2019/110684/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості спірного товару, визнавши заявлену позивачем загальну митну вартість товару (полотна трикотажні ворсові гладко фарбовані) в розмірі 38 044,58 доларів США.

В зазначеному рішенні вказано, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 30.01.2019 встановлено, що документи не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, відповідно до п. 7.2 Контракту від 10.04.2017 оплата за товар здійснюється на умовах визначених Специфікацією, згідно Специфікації від 25.10.2018 № 42-Ш термін оплати встановлено до 30.12.2018 в сумі 30 897,94 доларів США. Однак, згідно платіжного доручення від 25.11.2018 № 250 оплата здійснена у сумі 50000 доларів США, призначення платежу - контракт від 10.04.2017 № 14, але не вказано саме згідно якого та/або Специфікації здійснена оплата, у зв?язку з чим неможливо встановити чи відноситься дана оплата за товар згідно специфікації від 25.10.2018 №42-Ш та Інвойсу від 10.12.2018 № КТ181101ZX-1. Також, у Специфікації від 25.10.2018 №42-Ш зазначена кількість товару 29998 кг по ціні 1,03 долари США/кг, а у графі 38 митної декларації вказано 10091,4 кг з ціною 3,06 долари США/кг. Декларація країни відправлення подана без врахування ст. 254 Митного кодексу України. Надані ТОВ Текстиль-Контакт додаткові документи не усувають виявленні розбіжності та не підтверджують об?єктивно і достовірно заявлену митну вартість товару, оскільки містять додаткові розбіжності, зокрема, декларантом надано прайс-лист, в якому містяться розбіжності щодо умови поставки, а саме ціни на товар сформовані на умовах FOB Shanghai Китай, в митній декларації та у всіх товаросупровідних документах товар поставляється на умовах CIF Одеса. З урахуванням доданої виправленої Специфікації декларантом заявлено ціну за 1 п/м 1,03 долари США, в ціну якого входять витрати на фрахт судна у розмірі 2525 доларів США р та страхування у розмірі 40,79 доларів США, відповідно до наданого прайс-листа, ціна даного товару складає 1,01 доли США/кг без включення фрахту та страхування. Переклад декларації країни відправлення відповідно до вимог ст. 254 Митного кодексу України, не надано, крім того, не надано інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, у зв`язку з прийняттям рішення відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00027, якою відмовив позивачу в прийнятті митної декларації 401522.

Надалі, 18 лютого 2019 року позивач подав відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA 125110/2019/402790 до митної декларації 401522, у графі 31 якої позивачем була зазначена частина товару.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації 402803 загальна вартість спірного товару склала 30 897,94 доларів США, як це зазначено в Специфікації та Інвойсі 1, а його поставка відбувалася на умовах СІР м. Одеса. Україна.

Разом з тим, незважаючи на надані позивачем документи, рішення про коригування митної вартості товару скасовано не було.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування .

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15.

При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов`язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

З наведеного виходить, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Разом з тим, в рішенні Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від № UA 125110/2019/110684/2 від 1 лютого 2019 року відповідачем не конкретизовано жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, не було встановлено розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, як це стверджує відповідач, а також не встановлено, що відповідні документи були подані не у повному обсязі.

Суд акцентує увагу на тому, що вимогами закону забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 Митного кодексу України.

Так, при поданні митної декларації 401522, позивачем було надано відповідачу фотокопії наступних документів: Контракту; Додаткової угоди 2; Специфікації 1; Інвойсу 1; платіжного доручення, коносаменту №OOLU2027204500 від 15 грудня 2018 року; полісу транспортного страхування № НОМЕР_1 від 11 грудня 2018 року, сертифікату про походження товару №18СЗІ00В1084/000079 від 10 грудня 2018 року; експортної декларації №223120180004180410 від 12 грудня 2018 року, акту № 0380.

Також позивач надсилав на адресу відповідача листи продавця за Контрактом - Shanghai Third Party Logistics Ltd в яких було зазначено, що під час митного оформлення товару в Інвойсі 1 та в Специфікації 1 за Контрактом було виявлено помилки в одиницях виміру, а саме замість погонних метрів помилково вказано кілограми, та виправлені Інвойс №КТ181101ZX-I від 10 грудня 2018 року і Специфікацію №42-Ш від 25 жовтня 2008 року до Контракту.

Вимоги законодавства покладають на декларанта обов`язок надавати митному органу виписки з бухгалтерської документації та висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виключно в разі наявності таких документів у декларанта.

Тобто, відсутність у ТОВ Текситиль-Контакт висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією не може слугувати правовою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо ненадання ТОВ Тесктиль-Корнтакт виписки з бухгалтерської документації, то, як зазначає позивач. станом на момент направлення митним органом відповідного запиту, задекларований товар знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг, тобто, як наслідок не знаходився на бухгалтерському обліку Товариства. Відтак, станом на 1 лютого 2019 року позивач об`єктивно не міг надати, окрім відповідного платіжного доручення, іншу виписку з бухгалтерської документації ТОВ Текстиль-Контакт щодо товару, оскільки він не був взятий на бухгалтерський облік, так як не був випущений у вільний оборот.

Суд акцентує увагу на тому, що 19 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт додатково надіслано на адресу відповідача лист №1904/19-01 щодо підстав визначення ним митної вартості товару в розмірі 30897,94 долари США, до якого долучено документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару у митній декларації 401522, а саме:

- довідку АТ Перший Український Міжнародний Банк від 27 березня 2019 року № КНО-09.1.9.2/134, яка підтверджує, що позивач перерахував на користь продавця вартість товару в розмірі 30 897,94 доларів США;

- видаткову накладну № 2643 від 08.02.2019, складену між позивачем та ТОВ Адольфо Плюс , довіреність № 17 від 07.02.2019 видану ТОВ Адольфо Плюс , податкову накладну №649 від 08.02.2019 складену позивачем, видаткову накладну №3170 від 14.02.2019 складену між позивачем та ТОВ Тигрес , довіреність №9 від 13.02.2019 видану ТОВ Тигрес , податкову накладну №969 від 12.02.2019 складену позивачем, видаткову накладну №4330 від 28.02.2019 складену між позивачем та ТОВ Тигрес , довіреність №16 від 27.02.2019 видану ТОВ Тигрес , податкову накладну №2451 від 27.02.2019 складену позивачем. Тобто, позивач надав відповідачу для ознайомлення документи бухгалтерського обліку щодо реалізації спірного товару.

В зазначеному листі позивач звернув увагу, що поставка спірного товару відбувалася на умовах СIF м. Одеса, Україна. Тобто, продавець оплатив витрати і фрахт необхідні для поставки товару до місця ввезення на митну територію України (порт м. Одеси), а також сплатив вартість страхового покриття та забезпечив проходження митних процедур у країні експерту, та виконав інші обов?язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати. Також позивач додатково повідомив відповідача, що він надавав останньому транспортний документ - коносамент №ООLU2027204550 від 15.12.2018. Інших транспортних (перевізних) документів пов?язаних із поставкою спірного товару до митної території України в позивача немає, адже саме продавець забезпечував за власний рахунок доставку спірного товару до митної території України.

Таким чином, загальна митна вартість спірного товару в розмірі 30 897,94 доларів США включала в себе витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту м. Одеси, Україна.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом належних документів в підтвердження дійсної вартості товару, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що позивачем надані платіжні доручення, а також довідка Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк №КНО-09.1.9.2/134 від 27 березня 2019 року, які були додані позивачем до листа, адресованого відповідачу.

Вказані докази підтверджують те, що позивач сплатив ціну за товар у розмірі 30 897,90 доларів США, адже обслуговуючий банк зняв із валютного контролю імпортну операцію позивача щодо придбання товару на суму в 30 897,90 долари США.

Отже, відсутність у платіжному дорученні посилання на Інвойс 1 чи Специфікацію 1, за умови наявності вказівки на Контракт не може бути підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, адже платіжне доручення, що надається повинно аналізуватися відповідачем в сукупності з іншими наданими документами, в тому числі з довідкою обслуговуючого Банку, яка безпосередньо підтверджує сплату позивачем вартість поставленого товару, яка становить 30 897,94 доларів США.

До того ж, з цього приводу наявна правова позиція Верховного Суду, зазначена у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на не підтвердження сплати суми, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

За таких обставин, посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів, суперечить вимогам законодавства.

Також відповідачем безпідставно не було враховано надану позивачем експортну декларацію.

Так, в направленому позивачу запиті відповідач витребував у позивача копію декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 Митного кодексу України.

Положеннями наведеної статті передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Водночас, законодавець не відносить копію митної декларації країни відправлення до документів, які підтверджують митну вартість товару, оскільки зазначений документ відсутній у переліку документів, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України. Більш того, зі змісту наданої експертної декларації можна чітко встановити та ідентифікувати товар і його дійсну вартість, номер контейнеру, в якому експортувався товар, коносаменту, умови поставки товару, отримувача товару та його вартість. Зазначена декларація складена однією з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

Отже, відповідач безпідставно не використав наявну в експертній декларації інформацію, формально вимагаючи від позивача перекладу документів, незважаючи на те, що він складений іноземною мовою міжнародного спілкування.

Судом встановлено, що позивачем до укладення з продавцем Специфікації № 1 було отримано від нього комерційну пропозицію. Згідно якої продавець запропонував покупцю придбати товар на умовах поставки СІF м. Одеса, Україна, за ціною 1,03 долари США за 1 погонний метр товару. Відтак, митним органом безпідставно не враховано даної комерційної пропозиції, яка безпосередньо підтверджує заявлений позивачем рівень митної вартості товару.

Між тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення Рішення митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, у графі 33 Рішення митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Варто зазначити, що відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення лише вказав номер та дату митної декларації, використаної ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного Товару.

При цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що на переконання суду свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 2 березня 2018 року в адміністративній справі №804/2997/17 зазначив: Вищевказаними Правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 рішення: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Отже, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію, який останній, у рамках даного провадження, не довів.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA 125110/2019/110684/2 від 1 лютого 2019 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об?єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації № UA 125110/2019/110684/2 від 1 лютого 2019 року є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 11 липня 2019 року №4368, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ) про коригування митної вартості товарів № UA 125110/2019/110684/2 від 1 лютого 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Контакт (код ЄДРПОУ 32043747, місцезнаходження:02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2)) судовий збір у розмірі 1 921,00 (тисячу дев?ятсот двадцять одну гривну) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 29.04.2020

Суддя Я.В. Горобцова

Дата ухвалення рішення29.04.2020
Оприлюднено30.04.2020

Судовий реєстр по справі —320/4114/19

Ухвала від 26.09.2022

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Горобцова Я.В.

Ухвала від 04.11.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 06.10.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Епель Оксана Володимирівна

Ухвала від 07.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Епель Оксана Володимирівна

Ухвала від 07.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Епель Оксана Володимирівна

Ухвала від 07.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Епель Оксана Володимирівна

Ухвала від 07.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Епель Оксана Володимирівна

Рішення від 29.04.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Горобцова Я.В.

Ухвала від 05.08.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Горобцова Я.В.

Ухвала від 28.05.2019

Цивільне

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Редько О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні