Рішення

від 23.04.2020 по справі 1.380.2019.005789

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005789

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області № 905 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,5527 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.08.2019 вона подала до відповідача заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) площею 1, 5527 га. Рішенням Залузької сільської ради № 905 від 11.09.2019 затверджено технічну документацію на земельну ділянку, втім у п. 2 цього рішення позивачу передано у власність земельну ділянку площею 1,3227 га, а не 1,5527 га Позивач стверджує, що Залузька сільська рада погодила межі на земельну ділянку площею 1,5527 га та затвердила технічну документацію на земельну ділянку площею 1,5527 га, тому не було підстав не передати позивачу цю земельну ділянку у власність. Просила позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити та стягнути на її користь судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11.11.2019 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.11.2019 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.12.2019 ухвалою судді вирішено перейти до розгляду справи № 1.380.2019.005789 за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 31.03.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулася до Залузької сільської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай).

11.09.2019 рішенням Залузької сільської ради №905 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) гр. ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 2 цього рішення передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3227 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0073, яка розташована на території Залузької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач не погоджується із п. 2 спірного рішення, тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Суд встановив, що на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0176732 від 13.10.2003 ОСОБА_1 отримала у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 1,65 га на території с. Новини Залузької сільської ради без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості.

07.06.2018 розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №484/02-06 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 та іншим громадянам, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок пайових земель на території Завадівської та Залузької сільських рад. Згідно з додатком до розпорядження ОСОБА_1 власник сертифіката серії ЛВ №0176732 на земельну ділянку площею 1,65 га.

ФОП ОСОБА_2 розробив для ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4625884500:02:000:0073, площа 1,5527 га.

Як встановив суд із наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 подала до Залузької сільської ради на затвердження проект землеустрою сформованої земельної ділянки, власником якої вона є на підставі сертифіката з 2003 року, площею 1, 5527 га та з присвоєним кадастровим номером.

Відповідач діючи у межах передбачених законодавством повноважень, затверджуючи проект землеустрою даної земельної ділянки прийняв рішення № 905 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ".

Втім, як слідує із пункту 2 цього рішення відповідач самовільно зменшив площу земельної ділянки, проекту землеустрою якої затвердив, зокрема з 1,5527 га до 1, 3227 га.

Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, суд зазначає, що відповідач приймаючи рішення № 905 від 11.09.2019 у частині зменшення площі земельної ділянки (п. 2 рішення) вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки відповідні дії не передбачені жодним законодавчим актом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Залузької сільської ради № 905 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 " є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Залузьку сільську раду передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,5527 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд виходив з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5527 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п. 2 ст. 16 КАС України).

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (ч. 3 ст. 132 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 4 ст. 134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст. 134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст. 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та адвокатом Гаталяком Макаром Ярославовичем 13.10.2019 укладено договір про надання правової допомоги б/н про надання правової допомоги, відповідно до умов якого правова допомога оплачується відповідно до акта прийому-передачі.

Відповідно до Додатку 1 до Договору від 13.10.2019 вартість погодинної ставки за надані послуги становить 2000, 00 грн.

Як слідує із змісту акта прийому-передачі № 1 вартість за надання адвокатом - Гаталяком М.Я. послуг з правничої допомоги ОСОБА_1 становить 4500,00 грн, а саме:

- усні консультації 500 грн за 15 хв з розрахунку 2000, 00 грн за годину;

- складання позовної заяви 3000, 00 грн за 90 хв з розрахунку 2000, 00 грн за годину;

- складання заяви 1000, 00 грн за 30 хв з розрахунку 2000, 00 грн за годину.

04.12.2019 ОСОБА_1 сплатила адвокату - Гаталяку М.Я. за наданні послуги з правової допомоги кошти у розмірі 4500, 00 грн, що підтверджується квитанцією про отримання коштів № 1.

Суд, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена у акті прийому-передачі є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Водночас, судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах (яка складає не менше 2000 грн. 00 коп.), які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі мінімальної ставки гонорару адвоката 2000 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Судові витрати розподілити в порядку, визначеному ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області № 905 від 11.09.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5527 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя, код ЄДРПОУ 04373241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя, код ЄДРПОУ 04373241) за рахунок її бюджетних асигнувань 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2020.

Суддя Р.М. Брильовський