Постанова

від 30.04.2020 по справі 340/2563/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2563/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 р. (суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/2563/19 за позовом ОСОБА_1 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 р. частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 та стягнуто судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 1500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Мізнюком Д.І. Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути на його користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а також судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у сумі 2500 грн. Скаржник вказує, що під час розгляду справи від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у зв`язку з чим суд першої інстанції при ухвалені додаткового рішення порушив пункт 1 частини 3 статті 2, статті 6, 8, частину 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частково задовольняючи заяву позивача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірною сумою до відшкодування витрат на правничу допомогу є 1500 грн., оскільки детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, окрім консультування клієнта, взагалі не стосується розглянутої судом справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У постанові від 22 грудня 2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд, здійснивши аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до суду було надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.24); копію договору про надання правничої допомоги від 11.10.2019 (а.с.20-22), до якого додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.23); оригінал квитанції №23670419 від 11.11.2019, на підтвердження оплати ОСОБА_1 , коштів у розмірі 2500,00 грн.; оригінал квитанції №24102742 від 05.12.2019, на підтвердження оплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 2500,00 грн. Згідно детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом надані наступні послуги: зустрічі, консультування клієнта, узгодження правової позиції (3години) 1500, грн., збір доказів: (в реєстраційній службі, перевірка інформації по реєстрам /реєстр виконавчих проваджень, реєстр боржників, реєстр речових прав, державний земельний кадастрі, реєстр судових рішень/) (4 години) 2000 грн.; підготовка та подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зняття арешту з майна /3год./ - 1500 грн., всього: 5000 грн., без врахування послуги з участі адвоката у судових засіданнях, які не проводились і до відшкодування не пред`являлись (а.с.23).

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на підтвердження проведення будь-яких дій щодо збору доказів шляхом перевірки інформації по реєстрам жодних доказів представником позивача. Крім того, зустрічі та узгодження правової позиції не віднесено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до правової допомоги. Разом з тим, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, не містить визначення кількості годин та розрахунку визначеної вартості наданих консультацій.

Колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені позивачем на оплату послуг із складання адвокатом позовної заяви. Незважаючи на те, що у детальному описі робіт адвокатом вказано про подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зняття арешту, що не відповідає предмету позову у цій справі, колегія суддів вважає обгрунтованим стягнення судом першої інстанції понесених витрат на суду 1500 грн., зважаючи на те, що позовна заява була підготовлена адвокатом та подана до суду. Крім того, відповідач жодних заперечень щодо розміру суми відшкодування не заявляв, додаткове рішення в апеляційному порядку не оскаржив.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 р.) в адміністративній справі №340/2563/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 30 квітня 2020 р та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням пункту 3 Розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук