Рішення

від 18.02.2020 по справі 521/16865/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/16865/19

Провадження №2/521/897/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту ,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту .

У обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач вказував, що він є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно померлого складається із квартири АДРЕСА_1

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 стало відомо, що Першим Малиновського відділу державної виконавчої служби у Малиновському районі м. Одеса 01 листопада 2006 року було ухвалено постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач свідчить, що у ході здійснення нотаріальних дій він звертався до відповідача із запитом про надання інформації щодо арешту вказаного майна, однак, надати запитувану інформацію відповідачем не увилось можливим через те, що матеріали виконавчого провадження були знищені за строками зберігання.

Представник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області правом подачі відзиву на позов не скористався, відзив на позов не надходив.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Представник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області у відкрите судове засідання не з`явився, відділ повідомлявся судом про розгляд цивільної справи належним чином, причини неявки представника відділу суду не відомі.

Згідно із частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що відповідно до довідки №103/02-14 від 11 травня 2018 року, виданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 липні ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із інформаційною довідкою №153273126 від 21 січня 2019 року відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Указане майно обтяжено арештом Першого відділу державної виконавчої служби у Малиновському районі м. Одеси згідно із постановою від 01 листопада 2006 року.

Як вбачається із листа Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області №33373 від 27 листопада 2018 року, у зв`язку із знищенням виконавчих проваджень за 2006 рік за терміном зберігання, неможливо надати інформацію щодо виконавчого провадження, у рамках якого було ухвалено постанову від 01 листопада 2006 року щодо обтяження спірного майна.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. №16/02-14 від 21 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 21 січня 2019 року неможливо надати свідоцтво про прийняття спадщини у зв`язку із наявністю зареєстрованих арештів на спадкову квартиру.

Стаття 37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 14 квітня 2006 року) детально регламентує умови та підстави закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 38 (у редакції від 14 квітня 2006 року) Закону України Про виконавче провадження , у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Утім, в порушення вимог закону обтяження з майна позивача не було знято державною виконавчою службою.

Як установлює частина 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з параграфом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України ( Ukraine-Tyumen v. Ukraine , заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справі Ян та інші проти Німеччини ( Jahn and Others v. Germany , заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Відповідно до параграфу 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України ( Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine , заяви №68385/10, 71378/10), першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним стосовно переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній король Греції та інші проти Греції ( Former King of Greece and others v. Greece , заява №25701/94, п. 79, 82).

Обтяження відповідного майна ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

З аналізу матеріалів суд робить висновок, що для обтяження нерухомого майна ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , на теперішній час відсутні законні підставі, та таке обтяження становить неправомірне втручання держави у право власності особи.

Ураховуючи викладене суд погоджується із правовою позицією позивача, вбачає обґрунтованим задовольнити позов та скасувати накладений арешт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - в розмірі 704,80 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282 , пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Одеси у Малиновському районі від 01 листопада 2006 року серії АВ №984855.

Стягнути з Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору - в розмірі 704,80 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4:

Позивач: ОСОБА_1 - місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , інші відомості відсутні .

Відповідач: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - місцезнаходження: 65076, місто Одеса, вул. Генерала Петрова, 42, код ЄДРПОУ 39907502 .

Суддя: Плавич І.В. /підпис

/16-ц в Малиновському районному суді міста Одеси.