Рішення

від 29.04.2020 по справі 233/637/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/637/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилалася на те, що ОСОБА_2 за життя була власником 1/3 частини вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.1983 року, виданого Костянтинівською державною нотаріальною конторою за р./№ 4623. Після смерті матері позивач фактично вступила у володіння та управління вказаним майном, оскільки після смерті спадкодавця продовжила в ньому проживати. Проте через відсутність у неї оригіналу вищезазначеного правовстановлюючого документу державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Волобуєвим О.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отримати дублікат вказаного свідоцтва про право на спадщину неможливо, оскільки всі документи нотаріальною конторою були передані на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву та залишилися в архівосховищах нотаріального архіву на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26 серпня 1965 року Костянтинівським міським ЗАГС (актовий запис № 1431, складений 28 жовтня 1959 року), свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Глубоковською сільською радою Рибінського районного бюро ЗАГС Красноярського краю (актовий запис № 3, складений 17 червня 1978 року), копії яких додані до матералів справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Костянтинівка Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка села Заулля Севського району Брянської області Російської Федерації, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно 18 грудня 2019 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (актовий запис № 270, складений 11 березня 1987 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, копія якого долучена до матеріалів справи.

За життя ОСОБА_2 належала 1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.1983 року, виданого Костянтинівською державною нотаріальною конторою за р./№ 4623, інші 2/3 частки житлового будинку належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.1995 року, виданого Костянтинівською державною нотаріальною конторою за р./№ 665, що підтверджується довідкою КП Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради за № 987 від 23.12.2019 р. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірний будинок.

З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що він має загальну площу 93,7 м кв. та розділений на дві квартири по 50,9 м кв. та 42,8 м кв.

Відповідно до ст. 529 ч. 1 ЦК Української РСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 548 ЦК Української РСР було передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З домової книги для прописки громадян, що проживають в житловому будинку АДРЕСА_1 , відомостей паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 вбачається, що вона на час відкриття спадщини проживала у спірному будинку, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за № 59759476 від 11.03.2020 р., наданою Костянтинівською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі відсутні відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса державного нотаріуса Костянтинівської державної нотаріальної контори Волобуєва О.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 через відсутність у спадкоємця правовстановлюючого документу на майно, належне спадкодавцеві. Видати дублікат про право на спадщину за законом, виданого Костянтинівською ДНК 17.10.1983 року за р/№4623 неможливо у зв`язку з тим, що ці документи були передані на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який знаходиться на тимчасово непідконтрольній території.

З довідки Костянтинівського МВ УМВС України в Донецькій області від 19.07.2004 року вбачається, що в провадженні слідчого відділу перебувала кримінальна справа за фактом викрадення у позивача паспорту громадянина України та інших важливих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу, зокрема може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У Листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду кримінальних та цивільних справ судам роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадок в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадок, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, з вимогою про подання оригіналів письмових доказів до суду не надходило. Отже, суд дійшов висновку про те, що подані копії документів є належними та допустимими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені у позові.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК Української РСР, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.

Частиною третьою статті 524 ЦК Української РСР встановлено, що якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Міністерством фінансів СРСР було затверджено інструкцію № 185 від 19 грудня 1984 року "Про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, яке за правом спадкоємства перейшло до держави, і кладів", відповідно до п. 1, 16 якої Інструкцію видано згідно з Порядком обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 29 червня 1984 р. № 683. Інструкція встановлює порядок обліку, оцінки і реалізації такого майна: конфіскованого на підставі вироків і постанов судів або за рішеннями інших уповноважених на те державних органів і переданого державним податковим інспекціям для реалізації; визнаного в установленому порядку безхазяйним; майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави. Реалізація майна, вказаного в пункті 1 цієї Інструкції, проводиться державними податковими інспекціями з дотриманням такого порядку, зокрема, будівлі (в тому числі житлові будинки та частини їх), що знаходяться в містах та селищах міського типу, передаються безоплатно у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 137 ЦК Української РСР майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Безхазяйне майно, що належало колгоспному дворові, надходить у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою колгоспу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів. Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів Української РСР.

Згідно з п. п. 15, 16, 24, 25 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна № 112 від 17.12.87 року, затвердженою Міністерством фінансів України після закінчення річного строку з дня прийняття на облік зазначеного в пункті 14 цієї інструкції майна фінансовий орган зобов`язаний подати виконавчому комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцем знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним. У заяві слід зазначити, яке майно вважається безхазяйним а також навести докази, що підтверджують неможливість встановлення власника майна. Після набуття рішеннями відповідних органів про визнання майна безхазяйним законної сили це майно надходить у власність держави, і тоді фінансові органи вживають заходів до його реалізації. Кошти, виручені від реалізації безхазяйного майна, крім облігацій державних позик, зараховуються у доход бюджету району (міста), на території якого виявлене це майно, на розділ 12 параграф II класифікації доходів. Оцінка і реалізація майна після визнання його в установленому порядку безхазяйним, повернення або відшкодування його вартості, а також матеріальний і грошовий облік цього майна фінансовими органами провадиться у порядку, встановленому інструкцією Міністерства фінансів СРСР від 19 грудня 1984 року № 185 "Про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, яке за правом спадкоємства перейшло до держави, і кладів".

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. № 375 було затверджено Порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів, відповідно до п. 6 якого реалізація конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів провадиться державними податковими інспекціями з дотриманням такого порядку: будівлі і споруди (в тому числі житлові будинки) та їх частини безплатно передаються у комунальну власність, якщо інше не передбачено законодавством.

Наказом Головної державної податкової інспекції України від 8 червня 1993 року № 20 було затверджено Інструкцію про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, відповідно до п. 1, 16 якої Інструкцію видано згідно з Порядком обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р.№ 375. Інструкція встановлює порядок обліку, оцінки і реалізації такого майна: конфіскованого на підставі вироків і постанов судів або за рішеннями інших уповноважених на те державних органів і переданого державним податковим інспекціям для реалізації; визнаного в установленому порядку безхазяйним; майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави. Реалізація майна, вказаного в пункті 1 цієї Інструкції, проводиться державними податковими інспекціями з дотриманням такого порядку: будівлі (в тому числі житлові будинки) і споруди та їх частини безоплатно передаються у комунальну власність, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому витрати, пов`язані з передачею (послуги бюро технічної інвентаризації, державної нотаріальної контори тощо), проводяться за рахунок бюджету тієї Ради народних депутатів, у власність органу місцевого самоврядування якої передається будівля. Якщо передача цього майна у комунальну власність є недоцільною, воно може бути реалізоване на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади у встановленому порядку з зарахуванням коштів до Державного бюджету.

З наведених норм права випливає, що з часу виникнення спірних правовідносин будівлі, які знаходилися в містах та селищах міського типу, як майно, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, передавалися безоплатно у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів, кошти, виручені від реалізації безхазяйного майна мали б зараховуватися у доход бюджету району (міста), на території якого виявлене це майно, а згодом будівлі (в тому числі житлові будинки) і споруди та їх частини, як майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави, безоплатно передавалися у комунальну власність.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що Костянтинівська міська рада як представник територіальної громади за місцем знаходження нерухомого майна, є належним відповідачем у справі, що відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 521/2976/17.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , проте спадкоємець має об`єктивні перешкоди у реалізації свого права власності на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа, суд дійшов висновку про необхідність позовні вимоги задовольнити та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.259, 264 - 265, 273, 354 - 355, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , відповідач: Костянтинівська міська рада, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. О. Тихого, буд. 260, ЄДРПОУ 23426210.

Суддя