Ухвала

від 10.08.2007 по справі 6/1735-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/1735-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"10" серпня 2007 р.Справа № 6/1735-А

за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" м. Хмельницький   

до Міністерство охорони навколишнього середовища України Державне управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області м. Хмельницький

про зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовищаУкраїни надати ТОВ „Хмельницька універсальна компанія” спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових вод Східної ділянки Збручанського

Суддя  Танасюк О.Є.        

    суддя  Огороднік К.М.

                                                                                                                      суддя      Муха М.Є.             

Секретар судового засідання  Сарбей О.Ф.

Представники:

Від позивача - Ящук Б.С. –представник за довіреністю від 14.10.04р.

Від відповідача – не з'явився

Від третьої особи:  Шишка В.М. –представник за довіреністю №1508/01-15 від 14.11.06р.

  Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надати ТОВ „Хмельницька універсальна компанія” спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових вод Східної ділянки Збручанського родовища в Хмельницькій області ( свердловина 1393-Д).

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали,  обґрунтовують тим, що відповідач безпідставно 14.12.2006р. листом № 11090/30/6-10 відмовив позивачу у видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових вод Східної ділянки Збручанського родовища в Хмельницькій області ( свердловина 1393-Д), з посилкою на те, що у позивача відсутнє погодження Хмельницької обласної ради.

Зазначені дії позивач вважає незаконними та безпідставними, оскільки на виконання вимог викладених в попередньому листі-відмові 26.09.2006р. (вих. № 31/06-1707 ) позивач надав повний перелік документів відповідно до вимог Додатку 2 Порядку надання у 2006 р. спеціальних дозволів на користування надрами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2006р. із змінами та доповненнями  від 25.05.2006р., про що повідомив відповідача письмово 20.11.2006р.

Також, вказує, що відповідно до ч.13 п.8 Порядку надання у 2006р. спеціальних дозволів на користування  надрами, затв. постановою КМУ від 20.02.06р., серед документів, які повинні бути подані для отримання дозволу,  зазначено погодження органу місцевого самоврядування, тобто Хмельницької обласної ради, однак, відповіді на свої неодноразові звернення від Хмельницької обласної ради позивач на даний час не отримав.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.22 ч.1 ст.43 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання обласних рад віднесено  вирішення питань  відповідно до Закону  про надання дозволу на спеціальне  використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу, тому, на думку позивача, діючим законодавством навіть не передбачено процедури надання погодження на отримання спеціальних дозволів на користування надрами. Цей факт підтверджується і в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду, якою  повернуто позов ТОВ „Хмельницьк Уніком”, мотивуючи тим, що чинне законодавство не зобов'язує Хмельницьку обласну раду  погоджувати отримання спеціального дозволу підприємством.

Таким чином, відмову відповідача на видачу спеціального дозволу щодо користування надрами в зв'язку із відсутністю погодження Хмельницької обласної ради вважає протиправним та просить зобов'язати відповідача видати зазначений спеціальний дозвіл, оскільки зволікання із вирішенням даного питання призводить до понесення позивачем значних матеріальних збитків.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що відповідно до п.22. ст.43 ЗУ „Про місцеве самоврядування” вирішення питання про надання дозволу відповідно до закону відноситься до компетенції саме обласних рад. Дане повноваження здійснюється радою у відповідності до ч.1 п.2 ст.9 Кодексу України про надра.

Щодо твердження позивача про невизначеність в чинному законодавстві форми, в якій повинно надаватися таке погодження, відповідач вказує, що оскільки рада є колегіальним органом  і працює сесійно, то погодження повинно надаватися у формі рішення обласної ради після обговорення цього питання на сесії ради, на підставі ч.14 ст. 46 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, а Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не вправі  здійснювати повноваження, віднесені до виключної компетенції обласних рад.

Звертає увагу, що постановою КМУ №480 від 14.03.07р. „Про порядок надання у 2007р. спеціальних дозволів на користування надрами” визначено перелік необхідних документів для отримання спеціального дозволу щодо користування надрами, серед яких вказано погодження обласної ради. Таким чином, відповідач вважає свої дії правомірними та не заперечує можливість надання спеціального дозволу щодо користування надрами,  в разі надання позивачем всіх документів передбачених Додатком №1 Постанови КМУ №480 від 14.03.07р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Хмельницька обласна рада в запереченнях на позовну заяву та її повноважний представник в попередньому засіданні проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що після надходження на адресу Хмельницької облради 16.08.06р. звернення позивача про надання погодження на отримання спеціального дозволу, Хмельницькою облрадою створено спеціальну комісію  з вивчення питань умов експлуатації Збручанського родовища та збереження мінеральних вод типу „Нафтуся” Збручанського родовища. 02.03.07р.  вказана комісія прийшла до висновку про необхідність направлення всіх  матеріалів зібраних комісією до правоохоронних органів з метою здійснення перевірки представлених ТОВ „Хмельницьк Уніком документів ліцензійного характеру.”

Таким чином, представник третьої особи звертає увагу суду на те, що обласна рада не відмовила позивачу в отриманні вказаного погодження, а лише створила комісію для перевірки всіх обставин звернення позивача, за результатами діяльності якої буде прийнято відповідне рішення, тому в позові просить відмовити.

 При розгляді матеріалів справи судом враховується, що відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

            Згідно з ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

             Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

             Згідно з ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведених правових норм вбачається, що цивільним законодавством регулюються приватні, цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному підпорядкуванні

однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини цивільним законодавством не регулюються.

               При цьому, учасником цивільних відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії, видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні права або інтереси.

Згідно з ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

З наведених правових норм вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульованих правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.

Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист свої порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад приватного цивільного чи господарського права, інтересу відповідно до вказаних норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не належить розглядати порядку адміністративного судочинства.

Даний висновок підтверджується також постановами Верховного Суду України у справах від 05.12.2006р. та від 27.03.2007р., в яких вказано, що предметом спору у даних справах є право користування особою певним майном та відновлення цього порушеного права, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство - діяльність судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

З наведених норм вбачається, що справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх публічних прав та обов'язків у конкретних публічно-правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно законодавчо зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005р.

Як вбачається з позовної заяви та інших матеріалів справи, позивач звернувся  з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на користування надрами, на тій підставі, що не вчинення Відповідачем спірних дій порушує приватне цивільне (господарське) право Позивача на отримання вказаних природних ресурсів в користування для здійснення господарської діяльності. З чого можна зробити висновок, що між сторонами виник спір у приватно - правових, цивільних (господарських) відносинах стосовно реалізації позивачем свого приватного, цивільного (господарського) права на отримання в користування певних природних ресурсів.

При цьому, суд зважає на те, що дані відносини не засновані на владному підпорядкуванні позивача відповідачу, у даних відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій відносно позивача, а виконує функції власника природних ресурсів, а позивач виступає користувачем цих природних ресурсів, вказані особи у цих відносинах є рівними один до одного, та не підпорядковуються один одному.

За вказаних обставин суд вважає, що спірні відносини є приватними, цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності позивача і відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його  розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1. ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд у відповідності до п.2 ст.157 КАС України, роз'яснює позивачу, що даний спір віднесений до спорів господарської юрисдикції і підлягає розгляду в порядку встановленому  Господарським процесуальним кодексом України.  

          За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю відповідно до п. 1. ст. 157 КАС України.

Керуючись п.п. 6 та 7 Розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення”, ст.ст. 112,121,п. 1,2 ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД, -

У ХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №6/1735-А   закрити.          

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ ухвала, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуюча суддя                                                                                О.Є. Танасюк

                               Суддя                                                                                    Огороднік К.М.

                              Суддя                                                                                     Муха М.Є.

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.

4-третій особі