Рішення

від 30.04.2020 по справі 201/11097/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/11097/19

провадження 2/201/545/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Соборної районної в місті Дніпрі ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи орган опіку і піклування Соборної районної в місті Дніпрі ради і служба в справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 вересня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком і стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. ОСОБА_2 заявила зустрічний позов про визначення місця мешкання дитини з матір`ю, ухвалою суду вказані позови об`єднані в одне провадження для їх спільного розгляду. Позивач ОСОБА_1 в своєму позові та з представником посилаються на те, що вони з відповідачем не перебували в зареєстрованому шлюбі, мають одну спільну малолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Дніпропетровська, Україна, громадянка України. Стосунки в них не склалися, стали виникати непорозуміння, сварки, конфлікти, почалися складнощі. Їх неповнолітня дитина спочатку мешкала з матір`ю, потім незначний час з ним, потім знову з матір`ю; останнім часом відповідачка участі в вихованні та утриманні дитини не приймає, усунулася від цього, допомоги на утримання дитини не надає. Позивач звернувся до управління-служби в справах дітей за своїм місцем мешкання з заявою про визначення місця мешкання їх дитини з ним, але на виклики до цієї служби відповідач не приходив. Відповідач не приймає ніякої участі у вихованні та утриманні своєї малолітньої дитини, усунулася від належного виховання та утримання вказаної дитини. Позивач вважає, що зараз зможе сам захистити права цієї дитини, забезпечить належну реалізацію її прав і свобод.

Крім того, нормальні відносини у нього з відповідачем припинені, мешкають окремо. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні їх неповнолітньої дитини участі не приймає, коштів на утримання дитини не надає, офіційно працює, має підробітки, стосунки у них з відповідачем не склалися. Він (позивач) зараз офіційно працює, доглядає неповнолітню дитину, займається вихованням та утриманням своєї дитини, її лікуванням, навчанням, несе додаткові витрати на утримання цієї їх дитини. Отже, просив визначити місце мешкання вказаної дитини з ним, стягнути з відповідача аліменти, задовольнивши його позов в повному обсязі. Зустрічний позов не визнав, вказавши на його не доведеність і безпідставність, просив в задоволенні цього позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та/або її представник в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, первісні позовні вимоги не визнала, фактично не погодилася з ними та викладеними в них обставинами і заперечувала проти задоволення цього позову. Свій зустрічний позов підтримала і просила його задовольнити. Причини неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, заяви на відкладення слухання справи оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання перенесення слухання справи було вже неодноразо, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала. Справа розглядається тривалий час, стороною цього відповідача породжується тяганина. Отже, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Представники третіх осіб: органу опіки та піклування Соборної районної в місті Дніпрі ради і служби в справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Вказаним і матеріалами справи, в письмовому зверненні на адресу суду погодилися з первісними позовними вимогами та викладеними в них обставинами повністю і не заперечували проти задоволення цього позову і розгляду справи за їх відсутності; надали письмові пояснення та висновок про доцільність мешкання дитини сторін з батьком; вважають обставини первісних позовних вимог правильними і доведеними, підтримавши висновок органу опіки та піклування про можливість задоволення цього позову. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних третіх осіб відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін і третіх осіб, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені й добуті докази, суд вважає первісну позовну заяву обгрунтованою і підлягаючою задоволенню, зустрічну позовну заяву не підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, мають одну спільну малолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Дніпропетровська, Україна, громадянка України. Стосунки в батьків цієї дитини не склалися, стали виникати непорозуміння, сварки, конфлікти, почалися складнощі. Їх неповнолітня дитина спочатку мешкала з матір`ю, потім з батьком, потім знову з матір`ю, потім не значний час - з дідусем і бабусею; останнім часом відповідачка участі в вихованні та утриманні дитини не приймає, усунулася від цього, допомоги на утримання дитини не надає. Позивач звернувся до управління-служби в справах дітей за своїм місцем мешкання з заявою про визначення місця мешкання їх дитини з ним, але на виклики до цієї служби відповідач не приходив. Відповідач не приймає ніякої участі у вихованні та утриманні своєї малолітньої дитини, усунулася від належного виховання та утримання вказаної дитини. Позивач вважає, що зараз зможе сам захистити права цієї дитини, забезпечить належну реалізацію її прав і свобод. Нормальні відносини з відповідачем ( ОСОБА_2 ) припинені, мешкають окремо і дитина зараз мешкає з позивачем. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні їх неповнолітньої дитини участі не приймає, коштів на утримання дитини не надає, офіційно працює, має підробітки, стосунки у них з відповідачем не склалися. Позивач зараз офіційно працює, доглядає неповнолітню дитину, займається вихованням та утриманням своєї дитини, її лікуванням, навчанням, несе додаткові витрати на утримання цієї їх дитини. Є спір стосовно виховання та утримання малолітньої дитини, місця її мешкання, взагалі батьківських прав, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач ОСОБА_1 вимушений був звернутися з цим позовом до суду.

Суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Сімейного кодексу (СК) України.

У відповідності до частин 2-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 155 СК України випливає, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. В свою чергу ч. 3 ст. 157 Сімейного кодексу України зобов`язує того із батьків, з ким проживає дитина, не чинити перешкод тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та надати можливості брати участь у її вихованні. Ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 13 серпня 2010 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніколи не перебували у цивільному шлюбі, разом не проживали, спільного господарства не вели. Позивач: батько завжди опікувався донькою та утримував її разом з матір`ю по теперішній час. Позивач завжди добросовісно ставився до своїх батьківських обов`язків щодо утримання доньки ОСОБА_3 , він завжди надавав необхідну матеріальну допомогу доньці.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали до осені 2012 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності матері позивача та бабусі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за згодою останньої, що підтверджується інформаційною довідкою № 173829934 від 15 липня 2019 року. З моменту народження і до цього часу зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 згідно зі штампом в паспорті. Відповідно до інформаційної довідки № 178081608 від 20 серпня 2019 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності відповідачці.

З лютого 2018 року і по теперішній час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживає орендар ОСОБА_5 . Дозвіл користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2018 року орендарю надала ОСОБА_2 та орендну плату отримувала особисто від ОСОБА_5 .. Кошти від оренди квартири відповідач витрачала на власний розсуд без узгодження з власником нерухомості, але усно зобов`язувалася сплачувати комунальні платежі за вищезазначену квартиру. Проте власником вказаної квартири було виявлено заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг (копії повідомлень про заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг надано). Після виявлення значної заборгованості за комунальні послуги, власник квартири ОСОБА_4 уклала договір оренди від 01 серпня 2019 року особисто з ОСОБА_5 .. До 01 серпня 2019 року власник вищевказаної квартири з орендарем не контактувала, кошти за користування нерухомим майном не отримувала. Квартиру до 01 серпня 2019 року надавала в оренду відповідач. Зараз ОСОБА_4 має намір продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач разом з донькою вже тривалий час не проживають за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж, з осені 2012 року ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Ці обставини підтверджені свідченнями бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нянями ОСОБА_3 , які з моменту народження допомагають доглядати дитину.

Проживання ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджується, також, довідкою про фактичне проживання № 24 від 19 липня 2019 року, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАГОРНИЙ . Також, з 2017 року з ними проживає донька ОСОБА_2 від колишнього шлюбу - ОСОБА_7 , 2003 року народження. Квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності батьку позивача ОСОБА_8 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 178357274 від 22 серпня 2019 року надана). ОСОБА_8 дозволив проживати у цій квартирі своїй онуці ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 ..

Усі платежі за обслуговування квартири, житлово-комунальні послуги за квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , оплачує власник квартири - ОСОБА_8 , заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг відсутня, що підтверджується листом-відповіддю ОСББ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАГОРНИЙ на адвокатський запит адвоката Палкіна А.Ю. від 21.08.2019 року вих. № 21-08/19 від 21 серпня 2019 року. Також, у вказаному листі ОСББ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАГОРНИЙ підтверджує фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 та її доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . На цей час ОСОБА_8 має намір продати квартиру за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з тимчасовими фінансовими складнощами.

Наразі позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . Позивач проживає разом з батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Вони проживають у зазначеній квартирі з моменту її купівлі - жовтень 2017 року. Вказана квартира також належить на праві власності - ОСОБА_8 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 178189805 від 21 серпня 2019 року). Житлово-комунальні послуги за квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , за усною домовленістю з власником оплачує позивач, про що свідчать відповідні квитанції (фотокопії квитанцій надано).

Донька позивача час від часу також залишається у батька, дідуся та бабусі, у вищевказаній квартирі, де для неї було обладнано окрему кімнату зі всіма необхідними умовами, про що свідчить Акт обстеження умов проживання від 22 серпня 2019 року. У разі задоволення позовних вимог донька позивача ОСОБА_3 буде проживати разом з батьком ОСОБА_1 , дідусем ОСОБА_8 , бабусею ОСОБА_4 у 4-ох кімнатній квартирі загальною площею 166.4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 . Дідусь ОСОБА_8 та бабуся ОСОБА_4 мають дружні стосунки з онукою, піклуються про неї та завжди готові допомогти, мають сили та вільний час доглядати за

ОСОБА_9 перейшла у 3 клас КЗО Спеціалізованої школи № 67 еколого-економічного профілю , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Ця школа знаходиться недалеко від квартири за адресою: АДРЕСА_5 (близько 10 хвилин на авто, близько 20 хвилин пішки), тому дитині буде зручно добиратися до місця навчання. Визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 створить комфортні умови для дитини та збереже необхідні базові життєві інтереси дитини.

З метою підтвердження забезпечення належних умов проживання для дитини Позивач звернувся до Управління-служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради з заявою на обстеження житлово-побутових умов проживання дитини у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . 22 серпня 2019 року головним спеціалістом УССД ОСОБА_10 та головним спеціалістом УССД ОСОБА_11 було проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_7 , та складено акт обстеження умов проживання від 22 серпня 2019 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22 серпня 2019 року: умови проживання дитини: санітарний та житловий стан квартири відмінний, дотримуються порядку, в квартирі є кухня-студія, 4 житлові кімнати, 2 санвузли, підведене водо-, електропостачання. В квартирі сучасний євроремонт. В наявності необхідна побутова техніка та меблі. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини є окрема кімната, яка облаштована усім необхідним для повноцінного розвитку дитини. В наявності місце для сну (2-ох поверхове ліжко), навчальний стіл, стільці, є шафа для одягу, дитячі іграшки, книжки. Загальний прибуток сім`ї на місяць: приблизно 30 000 (тридцять тисяч) грн. Результати обстеження: для проживання, навчання та повноцінного розвитку дитини, ОСОБА_3 , за вищезазначеною адресою створені належні умови.

Таким чином, на теперішній час донька позивача ОСОБА_3 фактично проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 у квартирі дідуся ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 , житлово-комунальні платежі за яку сплачує дідусь ОСОБА_8 . До цього у період липня 2010 року по вересень 2012 року, ОСОБА_3 проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 у квартирі її бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання цієї квартири та оплату житлово-комунальних послуг гроші давав позивач. Наразі власники вказаних квартир планують їх продати, а тому відповідач не зможе користуватись зазначеними квартирами та проживати там разом з її доньками. У відповідача ОСОБА_2 відсутні грошові кошти на утримання дитини. Отже, відповідач ОСОБА_2 не в змозі забезпечити належні житлово-побутові умови проживання для доньки ОСОБА_3 , а також оплачувати житлово-комунальні платежі за квартиру. Натомість, позивачем на теперішній час вже забезпечено належні умови для проживання дитини за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до характеристики позивача ОСОБА_1 з місця проживання, наданої ОСББ ФЕОДОСІЇВСЬКИЙ (адреса: 49005, місто Дніпро, вулиця Гусенка, будинок 17): ОСОБА_1 зарекомендував себе як добропорядний співвласник багатоквартирного будинку, що підтримує гарні стосунки з сусідами. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений… ОСОБА_1 вчасно та в повному розмірі оплачує житлово-комунальні послуги… До ОСББ ФЕОДОСІЇВСЬКИЙ не надходило скарг на ОСОБА_1 від співвласників багатоквартирного будинку (копія характеристики ОСОБА_1 з місця проживання, наданої ОСББ ФЕОДОСІЇВСЬКИЙ від 21 серпня 2019 року надана).

Відповідно до частини першої статті 160, частини першої статті 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У статті 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

З 17 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю ФАСТ ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 40863500, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28 А, приміщення 202) на посаді фінансовий директор , заробітна плата складає 7080 (сім тисяч вісімдесят) грн. 75 коп. на місяць.

На місті роботи позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно: зарекомендував себе як відповідальний працівник, який може проявити ініціативу і прийняти зважене рішення в питаннях, що стосуються його посадових обов`язків… ОСОБА_1 відповідально виконує поставлені завдання, дотримується трудової дисципліни, є надійним помічником керівника… Легко знаходить спільну мову зі співробітниками, у спілкуванні з колегами доброзичливий і привітний. Користується авторитетом серед колег по роботі… Особистісні якості: відповідальність, цілеспрямованість, здатність до самостійного прийняття рішень, вміння планувати виконувану роботу, критичне мислення… Трудову дисципліну не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався (копія характеристики ОСОБА_1 з місця роботи від 22 серпня 2019 року надана).

Натомість, відповідач ОСОБА_2 , як відомо позивачу, не працює, не має власного доходу. Єдиним відомим джерелом доходу відповідача є кошти від здачі в оренду квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_4 та яку остання має намір продати. Саме позивач створив усі умови для комфортного існування та гармонійного розвитку доньки ОСОБА_3 . Відповідач жила за рахунок грошових коштів, які надавав позивач, в неї не було потреби працювати, оскільки усім необхідним для існування свою доньку та її як матір його дитини забезпечував позивач.

З моменту народження і по цей час утриманням доньки ОСОБА_3 займався позивач, а саме купував продукти харчування, одяг, техніку та інші необхідні речі, оплачував школу, заняття спортом, витрати на лікування, поїздки на відпочинок та дозвілля. Також, допомогу в утриманні онуки надавали батьки позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які надавали свої квартири для проживання онуки з її матір`ю, купували різні речі, іграшки, подарунки, проводили дозвілля з онукою (копії фотографічних зображень доньки ОСОБА_6 разом з позивачем надано).

У відповідача ОСОБА_2 були помічниці з хатньої роботи (прибирання квартири, готування їжі), помічниці, які доглядали за дитиною (три няні), а також окремі доручення виконував водій позивача. Всі витрати на помічниць та водія оплачував позивач ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 дитиною не займалася. За твердженнями помічниць з хатньої роботи, нянь, ОСОБА_2 спала до обіду, а потім їхала у своїх особистих справах, дуже часто не ночувала вдома. За донькою ОСОБА_12 постійно доглядали няні, навіть коли відповідач була вдома і могла приділити час дитині.

Відповідачка певний час зловживала спиртними напоями, їх дитина залякана матір`ю, адже при людях, коли приходили гості, донька мала поводити себе чемно та робити вигляд, що все гаразд. З часом у ОСОБА_6 сформувалась стійка психологічна реакція, коли вона бачила, що матір прийшла у стані алкогольного сп`яніння, то її починало трясти від страху, у неї виступали сльози на очах і вона просила няню не залишати її саму та переночувати разом з нею. Про аморальну поведінку відповідачки та її характеристику як матір свідчать її взаємовідносини зі старшою донькою, дитиною від колишнього шлюбу - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). За твердженнями батька ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач ОСОБА_2 залишила малолітню доньку з батьком у 2008 році, просто пішла без пояснень. Спочатку відповідач не спілкувалась з донькою ОСОБА_14 , потім почала навідувати її та спілкуватись із нею. За твердженнями батька ОСОБА_13 та няні, відносини між відповідачем ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_14 є неприязними, вони часто конфліктують між собою. За твердженнями батька ОСОБА_13 , одного разу пізньої осені 2015 або 2016 року відповідач, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, вигнала на вулицю доньку ОСОБА_15 невдягнену о 03 годині ночі. Батькові довелось приїжджати вночі та забирати свою доньку.

Вищезазначені обставини вказують на зловживання спиртними напоями відповідачем, свідчать про її аморальну поведінку, не належне поводження з дитиною ОСОБА_12 , негативний вплив на психологічний стан дитини. ОСОБА_16 разом з матір`ю ОСОБА_2 суперечить інтересам дитини, її благополуччю.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 завжди проявляв інтерес до життя доньки, піклувався про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. ОСОБА_3 займається плаванням та тенісом у Фітнес клубі Human (адреса: 49000, м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, 20а). Організовував заняття спортом доньки та оплачував Фітнес клуб Human Позивач, що підтверджується договором № 2.09.17-1 Про надання спортивних послуг від 02 серпня 2017 року та додатковою угодою № 1 від 10 вересня 2018 року. Дитину на заняття спортом відвозив водій або мама однокласниці ОСОБА_3 , яка відвозила свою доньку та ОСОБА_3 . Хоча у відповідача був вільний час та транспортний засіб, щоб робити це самостійно.

Позивач піклується про здоров`я доньки ОСОБА_12 , завжди цікавиться станом здоров`я доньки, організовує огляди у лікарів (копія рентгенівського знімку зубів від 17 квітня 2019 року та копія УЗД органів брюшної порожнини та нирок від 05 серпня 2019 року надано). До ОСОБА_17 завжди водила бабуся ОСОБА_4 . Позивач завжди надає кошти на оплату оглядів у лікарів, вакцинацію, лікування у дантиста та інше необхідне лікування. Витрати на медичні огляди та лікування підтверджуються наступними документами: рахунок-фактура № СФ-0018268 від 04 липня 2018 року на 370 грн.; рахунок-фактура № СФ-0018815 від 10 липня 2018 року на 2200 грн.; рахунок від 22 квітня 2019 року на 800 грн.; рахунок від 20 квітня 2019 року на 1500 грн..

Натомість окремі дії відповідача свідчать про недостатність піклування про здоров`я дитини. Відповідач не оплачувала витрати на медичні огляди та лікування дитини, що свідчить про відношення відповідача до доньки ОСОБА_3 та неналежне виконання батьківських обов`язків.

Відпочинок для ОСОБА_3 завжди організовував та оплачував позивач. ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 проводив разом канікули, зокрема, разом вони їздили на відпочинок: відпочинок у Туреччині (разом з бабусею ОСОБА_4 ) 09 серпня 2017 року - 18 серпня 2017 року; відпочинок у Туреччині 10 серпня 2018 року - 17 серпня 2018 року; відпочинок у Королівстві Данії у період з 27 жовтня 2018 року по 27 листопада 2018 року; відпочинок в ОАЕ 30 березня 2019 року - 06 квітня 2019 року. Відпочинок у Києві 25 червня 2019 року - 28 червня 2019 року. Відпочинок у Туреччині з 10 серпня 2019 року по 17 серпня 2019 року. У цих відпустках ОСОБА_1 гарно проводив час з донькою, організовував для неї цікаве дозвілля, зокрема, вони разом відвідували концерти, екскурсії, виставки, музеї, парки розваг.

Позивач займався духовним та культурним розвитком дитини ОСОБА_3 не мала матеріальної можливості та ніколи не оплачувала відпочинок доньки ОСОБА_3 . Натомість, були випадки, коли відповідач перешкоджала організації відпочинку ОСОБА_3 . Так, наприклад, позивач мав намір відправити доньку ОСОБА_3 у літній табір з поглибленим вивченням англійської мови, що сприяло б інтелектуальному розвитку дитини та розвитку її комунікативних навичок. Позивач ОСОБА_1 придбав та оплатив путівку для доньки, проте відповідач не відпустила ОСОБА_12 до табору без пояснення, що призвело до моральних переживань дитини, оскільки вона розповідала бабусі та няні, як хотіла поїхати до цього табору разом з подружкою.

Між батьком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_12 є стійкий емоційний зв`язок, який можуть підтвердити близьке оточення дитини, зокрема, няні, дідусь, бабуся, викладачі, тренери зі спортивних занять, помічниці з хатньої роботи, водій, близькі друзі. Позивач був присутнім на перших дзвониках доньки, проводив дозвілля разом з дитиною: організовував прогулянки, відвідування парків, кафе, кінотеатрів тощо.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Таким чином, при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини у силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 653/2779/15-ц.

Щодо виняткових обставин для розлучення дитини з матір`ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц дійшов до наступного висновку: Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV Про міжнародні договори України , а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України.

Декларація прав дитини не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою. Таким чином, Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Отже, Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 486/709/16-ц зазначає: при визначенні місця проживання дитини судам необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, позивач має власний дохід та можливість забезпечити належні житлово-побутові умови, приділяє дитині увагу, опікується її фізичним, духовним, соціальним, культурним та інтелектуальним розвитком, отже належним чином відноситься до своїх батьківських обов`язків. Натомість відповідач не працює, власного доходу не має, не переймається своїм моральним виглядом, відзначається аморальною поведінкою, зловживанням спиртними напоями та жорстоким поводженням з дитиною і не замислюється про вплив своєї поведінки на доньку ОСОБА_3 . Ці обставини говорять про те, що в найкращих інтересах дитини буде визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку виконкому Соборної районної в місті Дніпрі ради № 71/05-38 від 31 березня 2020 року вважається доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач фактично не виконує свої батьківські обов`язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства.

Згідно з ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 СК України).

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів вказаної малолітньої ОСОБА_3 позивач вважає за необхідне вирішити питання про визначення місця мешкання дочки з ним, з чим погодився орган опіки та піклування.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, з`ясувавши обставини справи, ставлення позивача і відповідача до вказаної малолітньої дитини, враховуючи її інтереси та виходячи з того, що мешкання дитини з одним із батьків (а не з обома) або позбавлення батьківських прав, які надані батькам як до досягнення дитиною повноліття так і після цього і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків та нехтують ними щодо дитини, при цьому, приймаючи до уваги те, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження винної поведінки відповідача або свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками, суд погоджується з викладеними у первісному позові доводами, у зв`язку із чим доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в цій частині.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовні моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав :а виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Судом враховуються також і наступні обставини.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дітей (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 7 Закону України Про Державний бюджет 2019 рік передбачено прожитковий мінімум віком від 6 до 18 років: з 1 липня 2019 року - 2118 гривень. Відповідно мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину дорівнює 1059 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 ніде не працює, не має стабільного доходу, Позивач звертається до суду з проханням стягнути з Відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1059 (одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн. на місяць.

Додатково стосовно підстав для визначення місця проживання дитини.

Згідно з ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Згідно ст. 161 СК України, якщо мати або батько, що проживають роздільно, не прийшли до згоди про те, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішити суд. При вирішенні спору суд бере до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають значення для справи.

У відповідних положеннях Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено: Стаття 3. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з приписами Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принциповим положенням є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 Конвенції Про права дитини ).

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі Хант проти України від 7 грудня 2006 року (Заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у Справі Olssonv. Sweden (N 2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Позиція, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі Савіни проти України .

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України роз`яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Враховуючи, що дочка сторін зареєстрована та проживає разом з батьком, то є всі підстави для участі в даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпро ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. Згідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Крім того, ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, вказані норми СК України та правова позиція Верховного Суду дають підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки щомісячно до досягнення ним повноліття.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою ВР України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача чи їх дитини. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов`язання стосовно вiдповiдача (крім передбачених законом, зазначених в позові) відносно місця мешкання їх дитини, позбавлення батьківських прав, аліментів, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог, неможливість сплати аліментів - є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з первісним позовом, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена, а отже не може бути задоволеним і зустрічний позов з огляду на наступне:

у зустрічному позові ОСОБА_2 зазначає, що перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 у період травень 2010 - листопад 2016, проживала однією сім`єю, вели спільний побут, їздили на відпочинок, святкували свята, користувались спільними коштами. З цього приводу слід зазначити, що обставини спільного проживання чи ведення спільного господарства не мають значення для вирішення спору про визначення місця проживання дитини, не є предметом цього спору, відповідно не потребують доказування чи спростування. ОСОБА_1 не заперечує факту того, що він є батьком малолітньої ОСОБА_3 , завжди виконував свої майнові та особисті немайнові батьківські обов`язки належним чином і не відмовляється виконувати батьківські обов`язки і надалі. Зокрема, відповідач завжди надавав кошти на матеріальне утримання дитини, в тому числі, шляхом надання доступу ОСОБА_18 до своїх платіжних карток. Відповідач надавав кошти на матеріальне утримання дитини шляхом надання доступу до своїх платіжних карток ОСОБА_18 щоб та придбавала усе необхідне для дитини.

ОСОБА_1 ніколи не перебував у зареєстрованому та цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , отже вказувати його своїм чоловіком недоречно. До того ж, Сімейний кодекс України не використовує поняття цивільного шлюбу , шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Щодо наданої позивачем до зустрічної позовної заяви довідки про фактичне проживання № 30 від 03 жовтня 2019 року, виданої ОСББ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАГОРНИЙ , встановлено наступне. Цією довідкою начебто підтверджується спільне проживання у період листопад 2012 року-листопад 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_8 . При цьому, у самій довідці зазначено, що документи з приводу реєстрації місця проживання громадян до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради не передавались. Допустимим доказом спільного проживання є Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Такої довідки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_8 позивачем за зустрічним позовом надано не було.

Натомість, цей позивач долучає до зустрічної позовної заяви копію Довідки № 6107 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06 серпня 2019 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_9 . Згідно вищезазначеної Довідки № 6107 від 06 серпня 2019 року за адресою: АДРЕСА_9 до складу сім`ї/зареєстрованих входять: ОСОБА_2 (заявник) зареєстровано 16 травня 2003 року; ОСОБА_3 (донька) зареєстровано 27 серпня 2010 року; ОСОБА_1 зареєстровано 27 серпня 2010 року. Однак, відповідно до матеріалів справи, а саме копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що позивач зареєстрована з 16 травня 2003 року за адресою: АДРЕСА_3 . Копія Довідки № 6107 від 06 серпня 2019 року долучалась, також, до матеріалів справи № 201/9055/19 за позовом ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_1 , Управління служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, відповідач: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення. У рамках дослідження обставин у вказаній справі, представник ОСОБА_1 адвокат Палкін А.Ю. звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з адвокатським запитом вих. № 22-08/19 від 21 серпня 2019 року з проханням: надати інформацію щодо фактичної видачі Довідки № 6107 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_2 , підстав видачі довідки та інформації, на підставі якої була сформована вказана довідка. 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було нарочно отримано лист-відповідь на адвокатський запит від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за вих. № 5/5-187 від 08 жовтня 2019 року. У зазначеному листі-відповіді Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зазначає, що спеціалістом 1 категорії ОСОБА_19 при обробці копій документів, поданих заявником для видачі довідки № 6107 від 06 серпня 2019 року, було допущено технічну помилку, а саме внесено відомості про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_9 . На теперішній час, надано пояснення працівником, який допустив помилку, внесено відповідні зміни до електронної картотеки і Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради просить вважати недійсною довідку № 6107 від 06 серпня 2019 року. Таким чином Довідку № 6107 від 06 серпня 2019 року не можна брати до уваги під час вирішення цієї справи.

З осені 2012 року позивач разом з донькою ОСОБА_12 проживали та продовжують на теперішній час проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з ними проживає старша донька позивача від колишнього шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ці обставини підтверджує у зустрічній позовній заяві сама ОСОБА_2 .. Зазначена квартира належить на праві власності батьку відповідача - ОСОБА_8 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. ОСОБА_8 дозволив проживати у цій квартирі своїй онуці ОСОБА_12 разом з матір`ю ОСОБА_2 .. Більше того, житлово-комунальні послуги за квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , оплачує ОСОБА_8 .. Таким чином, з моменту народження ОСОБА_12 до теперішнього часу сім`я ОСОБА_1 забезпечувала для неї та для її матері ОСОБА_2 умови для проживання.

Відповідно до положень ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 мають передбачене та охоронюване законом право розпоряджатись своєю власністю.

Вказана позивачем інформація щодо усієї нерухомості, що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не має відношення до справи про визначення місця проживання дитини. Для обставин справи має значення лише факт того, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві власності ОСОБА_8 .. У цій квартирі зареєстрований Відповідач ОСОБА_1 та створені належні умови для проживання дитини ОСОБА_12 , що підтверджено наданим у матеріали справи відповідним актом обстеження умов проживання від 22 серпня 2019 року.

Щодо наданої позивачем довідки № 251 від 11 жовтня 2019 року, виданої КЗО Спеціалізованою школою № 67 еколого-економічного профілю Дніпровської міської ради, зазначаємо наступне. Факти того, що ОСОБА_2 з`являлась до школи, відвідувала батьківські збори, позашкільні заходи, не говорить про те, що Відповідач не цікавився шкільним життям доньки, її розумовим розвитком. Відповідач надавав кошти на освіту ОСОБА_12 , завжди цікавився успіхами дитини у навчанні, під час особистого спілкування заохочував її до гарного навчання. У матеріалах справи міститься фото відповідача з ОСОБА_6 зі школи. Також, відповідач мав намір відправити доньку у літній табір з поглибленим вивченням англійської мови, що сприяло б інтелектуальному розвитку дитини та розвитку її комунікативних навичок, однак ОСОБА_2 не відпустила ОСОБА_12 до табору без пояснення. Така поведінка позивачки суперечить її твердженням про заохочення ОСОБА_6 до навчання та розумового розвитку.

Щодо піклування про здоров`я дитини, відповідач не погоджується з міркуваннями та доводами позивачки. Бабуся ОСОБА_20 часто водила дитину до дантиста, а також, робила щеплення з онукою, обстеження внутрішніх органів, про що були надані у матеріали справи відповідні рахунки за оплату послуг, які збереглися у родини. ОСОБА_1 надавав кошти на оплату медичних послуг. Наголошуємо, що витрат на медичну допомогу дитини було значно більше, однак відповідні розрахункові документи не зберіглися. Тому твердження позивачки про те, що батько ніколи не був у лікарні з дитиною, не відповідають дійсності. Те, що ОСОБА_12 знаходиться під доглядом сімейного лікаря ОСОБА_21 не спростовує фактів витрат відповідача на медичні обстеження та лікування доньки ОСОБА_12 , оскільки сімейний лікар не займається безпосередньо лікуванням, а лише консультує, надає направлення до інших лікарів. Це підтверджується наданою позивачем до зустрічного позову довідкою лікаря ОСОБА_21 від 11 жовтня 2019 року, де сказано, що ОСОБА_3 .у супроводі матері отримує кваліфіковану медичну консультацію щодо лікування, термінів щеплень та інших питань….також отримує всі необхідні довідки для школи .

Щодо надання ОСОБА_18 послуг по догляду за дитиною. Майже одразу після народження, ОСОБА_1 забезпечував допомогу для ОСОБА_2 по догляду за ОСОБА_6 . Послуги нянь відповідач оплачував самостійно. Використання послуг нянь було необхідним, оскільки дитині необхідний був належний догляд, а позивачка постійно десь перебувала по своїх особистих справах, спала до обіду, тому потрібно було доглядати за дитиною. Няні належним чином виконували свої обов`язки, відповідально ставились до догляду за дитиною. З нянями у ОСОБА_12 склались теплі, дружні стосунки, вони фактично виростили дитину. Часто, ОСОБА_6 просила няню ОСОБА_22 провести з нею час додатково, залишитись на ніч.

У тексті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 суперечить сама собі. З одному абзаці вона зазначає, що з 2017 року займається утриманням доньки самостійно, в іншому абзаці сказано, що відповідач не дає коштів на утримання доньки з грудня 2018 року. Таке протиріччя у твердженнях самої ОСОБА_2 вказує на те, що такі твердження не достовірними.

Позивач надає відомості з державного реєстру фізичних осіб ДПА щодо підтвердження її трудового стажу до моменту виходу у декретну відпустку 31 березня 2010 року, проте ці відомості жодним чином не впливають на вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 . Копія трудової книжки з записом про роботу фінансовим директором у ТОВ Алеф-Істейт у період 01 лютого 2017 року - 16 червня 2017 року не містить обставин, що мають значення для вирішення справи, оскільки для вирішення справи має значення наявність самостійного доходу в кожного з батьків на теперішній час. Інформація неактуальна, оскільки цей досвід роботи не говорить про те, що позивачка наразі має офіційну роботу, дохід та утримує дитину самостійно, як вона про це заявляє. Твердження ОСОБА_2 про те, що вона має дохід без офіційного оформлення, не можуть бути підтверджені належними та допустимими доказами, а також, фактично є визнанням порушення норм законодавства про працю та податкового законодавства.

ОСОБА_2 вказує, що загальний прибуток родини складає 32000 грн., проте не надає жодних доказів самостійного доходу з офіційних джерел. В силу положень статті 161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Щодо місця постійного проживання відповідача: постійним місцем проживання та місцем реєстрації ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_5 . Твердження позивачки про те, що відповідач постійно проживає у Києві не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 періодично буває в Києві у власних справах, по роботі, проте його постійне місце проживання у Дніпрі у вищевказаній квартирі, у разі задоволення вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, під час його відряджень за ОСОБА_6 зможуть доглядати бабуся та дідусь.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про неналежний догляд за дитиною у спільних поїздках, аморальну поведінку ОСОБА_1 та зловживання ним спиртними напоями, то це не доведено належними доказами. Обставини, наведені у зустрічному позові про спілкування з різними жінками та розпивання з ними спиртних напоїв, недогляд за дитиною абсолютно не відповідають дійсності. У спільних поїздках ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_6 гарно проводили час разом, батько організовував дозвілля, розваги для доньки, вони разом насолоджувались спільно проведеним часом. У цих поїздках відповідач повністю приділяв час доньці. Про гарно проведений час на відпочинках свідчать надані у матеріали справи фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Історії позивача про різних коханок та розпивання спиртних напоїв є лише вигадками позивачки та не підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами.

Щодо вживання алкогольних напоїв відповідачем: відповідач колишній спортсмен (боксер), веде здоровий спосіб життя, слідкує за своєю фізичною формою, займається спортом і не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними речовинами. На підтвердження цього надано сертифікат про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серія ТТА № 350561 від 04 грудня 2019 року та сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду серія НОМЕР_2 334610 від 04 грудня 2019 року. За результатами оглядів психіатричних чи наркологічних протипоказань не виявлено.

Щодо обставин хвороби ОСОБА_6 , коли ОСОБА_2 у 2018 році виїхала закордон на відпочинок, то ОСОБА_2 дійсно від`їжджала на відпочинок і Поліну залишила з бабусею, дідусем та батьком. ОСОБА_6 приїхала до бабусі, дідуся та батька у п`ятницю ввечері. Наступного ранку, дитина прокинулась з болем у горлі, на горлі у дитини були білі точки, що вказувало на вірусну інфекцію, це потім підтвердили у лікарні. Тобто дитина приїхала до бабусі, дідуся та батька уже з вірусним захворюванням. Про хворобу дитини одразу в суботу повідомили ОСОБА_2 , проте вона прочитала та відповіла на повідомлення лише у неділю ввечері. Усі вихідні про дитину турбувались та займались її лікуванням відповідач, бабуся та дідусь. У понеділок вранці ОСОБА_6 відвезли до лікарні батько та бабуся, лікар підтвердив вірусне захворювання та підтвердив лікуванням препаратами, які застосовували для лікування ОСОБА_6 на вихідних. Отже, своїми свідченнями ОСОБА_2 вводить суд в оману.

Щодо сімейних цінностей сім`ї відповідача з`ясовано наступне. Обставини, які наводить позивачка у зустрічній позовній заяві не відповідають дійсності. Відповідач та його батьки завжди підтримували теплі, дружні стосунки з ОСОБА_12 , відповідально ставились до виховання дитини, її розумового, духовного, фізичного розвитку. Твердження про те, що бабуся та дідусь живуть в окремих кімнатах та постійно сваряться є нісенітницею та не підтверджуються жодними доказами. Більше того, дідусь ніколи не йшов з дому, натомість періодично буває у відрядженнях, оскільки він активно працює та успішно провадить наукову діяльність.

Відомості про відносини відповідача зі старшим братом не мають відношення до розгляду цієї справи та визначення місця проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_7 , де відповідач проживає разом з батьками.

Отже, що ОСОБА_1 завжди проявляв інтерес до життя доньки, піклувався про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. З моменту народження і до початку судових процесів утриманням доньки ОСОБА_12 повністю займався відповідач, а саме купував продукти харчування, одяг, техніку та інші необхідні речі, оплачував школу, заняття спортом, витрати на лікування, поїздки на відпочинок та дозвілля. Допомогу в утриманні онуки надавали батьки відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які надавали свої квартири для проживання онуки з її матір`ю, купували різні речі, іграшки, подарунки, проводили дозвілля з онукою.

В свою чергу, позивачка з народження дитини і по даний час ніде не працює, про її самостійний дохід не надано інформацію. У зустрічному позові ОСОБА_2 просить визначити місце проживання ОСОБА_12 з нею у будинку за адресою: АДРЕСА_10 , який належить на праві власності матері ОСОБА_2 - ОСОБА_23 . У тексті зустрічного позову, що будуть надані згода на проживання від ОСОБА_23 та Акт обстеження умов проживання. Однак, наразі такі докази не надані і не відомо, чи створені належні умови для проживання дитини у будинку за цією адресою, чи проводили обстеження умов проживання уповноважені на це особи тощо.

Щодо виклику дитини ОСОБА_3 як свідка: ОСОБА_12 є малолітньою особою, станом на теперішній час тимчасово проживає з матір`ю і знаходиться під її впливом. ОСОБА_6 залякана матір`ю, оскільки остання систематично зловживає алкогольними напоями та у стані алкогольного сп`яніння проявляє агресивну поведінку по відношенню до дитини. Таким чином, можна заключити, що у разі допиту ОСОБА_6 в якості свідка, вона скаже те, що її змусить сказати матір - ОСОБА_2 , такі свідчення можуть бути неправдиві та не підтверджувати жодним чином обставини, що мають значення для вирішення справи. Такі свідчення не відповідатимуть вимогам ст. 79 ЦПК України щодо достовірності доказів, відповідно до якої достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Більше того, цей допит в якості свідка створить додатковий психологічний тиск на дитину, яка і так залякана матір`ю, оскільки ОСОБА_6 буде боятись сказати щось не так та викликати агресію з боку матері.

Верховний суд у справі № 377/128/18 у постанові від 14 лютого 2019 року висловив наступну позицію з цього приводу: згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається зі згоди батьків, а по досягненні дитиною 10 років - зі спільної згоди батьків та самої дитини. По досягненні дитиною 14 років, коли батьки проживають окремо, місце проживання визначається дитиною. Крім того, дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї., дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішені між батьками, іншими особами спору щодо її вихованні, місця проживання.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги та не врахував до кого із батьків дитина має більшу прихильність і не з`ясував думку самої дитини з приводу визначення місця її проживання є безпідставними, оскільки за положеннями зазначеної норми права, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років визначається без врахуванні її думки.

При цьому, питання про заслуховування думки дитини було предметом оцінки апеляційного суду, який вірно дійшов до висновку, що з урахуванням встановлених судом обставин справи, ситуації, яка склалась у сім`ї та обстановці у якій перебуває дитина, вона не зможе об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку. Враховуючи вищезазначені обставини цієї справи, ОСОБА_12 не в змозі об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку.

У відповідності з ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частиною 1 статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обидва з батьків, незалежно від того з ким з них проживає дитина, оскільки Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав й обов`язків батьків.

Вищезазначене підтверджено і доведено доказами.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що первісний позов підлягає задоволенню повністю.

Позивач при подачі позову про місце мешкання дитини сплатив судовий збір, отже вказаний судовий збір також потрібно стягнути з відповідача.

При таких обставинах суд вважає можливим первісну позовну заяву задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, разом з батьком (позивачем) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, за його місцем мешкання: на цей час це квартира АДРЕСА_11 , стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська, Україна, аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька цієї дитини, позивача ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі по 1 059 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_12 повноліття, починаючи стягнення з 26 вересня 2019 року, допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір`ю слід відмовити.

Таким чином первісні позовні вимоги про визначення місця мешкання малолітньої дитини і стягнення аліментів в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 4, 15, 16, 55, 60 ЦК України, ст. 7, 19, 77, 109, 141, 150, 153, 155, 157, 161, 164-166, 179-182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 9, 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8, 12 Закону України Про охорону дитинства , ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, разом з батьком (позивачем) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, за його місцем мешкання: на цей час це квартира АДРЕСА_11 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська, Україна, аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька цієї дитини, позивача ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі по 1 059 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_12 повноліття, починаючи стягнення з 26 вересня 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи орган опіку і піклування Соборної районної в місті Дніпрі ради і служба в справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір`ю відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2020 року.

Суддя -