Ухвала

від 30.04.2020 по справі 193/498/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН193/498/20

Провадження №2/193/273/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

30 квітня 2020 року смт.Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д.А., розглянувши заяву позивача селянського фермерського господарства Добробут про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою селянського фермерського господарства Добробут до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) ОСОБА_2 -Володимирівське про визнання недійсним договору оренди землі з моменту укладення, скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2019 року від позивача селянського фермерського господарства Добробут до суду надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою селянського фермерського господарства Добробут до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) ОСОБА_2 -Володимирівське про визнання недійсним договору оренди землі з моменту укладення, скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди землі.

Згідно вказаної заяви позивач просить суд забезпечити позов, шляхом накладення заборони у користуванні СФГ Олександро-Володимирівське земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 01: НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , що розташована на території Кам`янської сільської ради, Софіївського району, Дніпропетровської області, загальною площею 9,62 га., а саме: заборонити проведення обробітку даної земельної ділянки та засівання, до вирішення спору в судовому порядку. Заява обґрунтована тим, що в провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області знаходиться вищезазначена цивільна справа, однак у позивача є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали поданої заяви, приходжу до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до норм ч. 2ст. 149 ЦПК України Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду .

Разом з тим ст.150 ЦПК України не містить вичерпний перелік заходів забезпечення позову, так пунктом 10 частини 1 вказаної статті визначено, що позов забезпечується також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Так позивач просить суд накласти заборону у користуванні СФГ Олександро-Володимирівське земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4 : НОМЕР_3 , що розташована, на території Кам`янської сільської ради, Софіївського району, Дніпропетровської області, загальною площею 9,62 га., а саме: заборонити проведення обробітку даної земельної ділянки та засівання, внаслідок чого можуть бути порушені інтереси власника зазначеної земельної ділянки.

Слід зазначити, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони у користуванні СФГ Олександро-Володимирівське земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4 : НОМЕР_3 , що розташована на території Кам`янської сільської ради, Софіївського району, Дніпропетровської області, загальною площею 9,62 га., з огляду на спірні правовідносини та їх застосування обмежить можливість реалізації для сторін права користуватись та розпоряджатись зазначеним майном, а також перешкоджатиме господарській діяльності, з врахуванням цільового призначення земельної ділянки та може призвести до незворотних наслідків.

Крім того, враховуючи обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову зазначеним позовним вимогам, суд вважає, що заходи забезпечення щодо накладення заборони у користуванні СФГ Олександро-Володимирівське земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4 : НОМЕР_3 , що розташована, на території Кам`янської сільської ради, Софіївського району, Дніпропетровської області, загальною площею 9,62 га., а саме: заборонити проведення обробітку даної земельної ділянки та засівання, внаслідок чого можуть бути порушені інтереси власника зазначеної земельної ділянки.

Так, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

В поданій заяві позивачем не наведено обставин, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку незастосування забезпечення позову, з огляду на спірні правовідносини, як і не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що застосування даних видів забезпечення позову є ефективним способом захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та їх невжиття призведе до порушення його прав.

Крім того, слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до норм ЦПК України одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та передбачають вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд вважає, що наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди землі в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони користуватись або розпоряджатись нею законному власнику з огляду на те, що право власності на земельну ділянку позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що вимога про заборону користування земельною ділянкою не є обгрунтованою, оскільки користування земельною ділянкою не тягне за собою її знищення або зменшення цінності.

Зазначені обставини в їх системному зв`язку свідчать, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , статтями 149-153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви селянського фермерського господарства Добробут про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою селянського фермерського господарства Добробут до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) ОСОБА_2 -Володимирівське про визнання недійсним договору оренди землі з моменту укладення, скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди землі- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на період дії такого карантину.

Суддя Д.А.Кащук