Постанова

від 30.04.2020 по справі 442/1456/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/1456/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/1253/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Кучаковського Ю.С. від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину автомобіля марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 504 (п`ятсот чотири) грн. 48 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати частково рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : вклад 93.33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат (код ЄДРПОУ 325234207) та житлову квартиру АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат (код ЄДРПОУ 325234207), які зареєстровані за ОСОБА_2 , що становить 46,66%. Визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , фактично придбану за власні кошти, 6/7 частину житлової квартири АДРЕСА_1 , а за її чоловіком ОСОБА_2 1/7 частину житлової квартири АДРЕСА_1 . Судовий збір стягнути з відповідача. Вважає, що судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини по справі, судом не було всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджено наявні у справі докази, не було повно і всебічно з`ясовано обставини, на які сторони посилаються. Зазначає, що за час спільного проживання в шлюбі з спільних сімейних грошових коштів вона з відповідачем зробила вклад до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат їхня частка становила 93,33% та становить - 187 500, 00 грн., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 15 червня 2010 року, вони придбали житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м. житловою - 42,2 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу р.№374 посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного суду нотаріального округу Молокус Б.В. Звертає увагу, що на придбання вищевказаної квартири вона зняла свої особисті кошти, які вона клала на депозит у ПАТ Кредобанк ще до одруження з відповідачем, що підтверджується довідкою ПАТ Кредобанк . Знявши усі кошти, які перебували на депозиті у неї були 21 861 дол. США, які вона надала для купівлі-квартири. Доклавши 4000 дол. спільних коштів, вони придбали вищевказану квартиру за 26 000 дол. США. Таким чином, вважає, що її особистою власністю квартири є 6/7 частки квартири, а відповідачу належить 1/7 частки квартири. Також зазначає, що шлюбний договір між ними не укладався. Домовленості між ним та відповідачем щодо порядку поділу майна, що є їхньою спільною сумісною власністю не знайдено. Крім того, вказує, що предметом позову в даному випадку є саме майнові права подружжя і законодавством прямо не заборонено можливість поділу між подружжям внесків до статутного фонду господарських товариств шляхом визнання права спільної часткової власності без реального поділу такого майна.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, уточненої позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 57, 60, 61, ч.ч.2,4 ст. 65, ст.ст. 68, 69, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 СК України, ст. 372 ЦК України, п.22, абз. 1 п. 23, п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 №11, постанову Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №206/7058/13-ц, постанову Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-38цс15, рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі №17-рп/2012 ч.ч.1,3 ст. 133, ст. 141, ч. 6 ст. 139, п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_7 , 22.11.2007 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, у книзі реєстрації зроблено відповідний запис № 754.Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_8 від 22.05.2008, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис за № 159).Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л, 27.1.22013 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .Відповідно до розписки від 27.11.2013 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_4 кошти в сумі 6 000 дол. США для придбання автомобіля, які зобов`язується повернути за першою вимогою.Згідно розписки від 20.04.2017 ОСОБА_4 20.04.2017 отримав від ОСОБА_2 2 000 дол. США. Суд встановив, що гроші позичалися на потреби сім`ї - на покупку автомобіля.Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л, 27.1.22013 є спільною сумісною власністю подружжя.Згідно довідки про вартість майна № 34 від 23.01.2018, виданої ФОП ОСОБА_5 , вартість автомобіля CITROEN Berlingo, тип: легковий пасажирський з об`ємом двигуна 1997 см3 (66 кВт/90 к.с.), тип двигуна - дизель, який був в експлуатації, 2006 року випуску, з середньостатистичним пробігом 261 300 км, згідно офіційного періодичного додатку до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів „Бюлетеня автотоварознавця" № 98, виданого Інформаційно-обчислювальним центром союзу експертів України, станом на 23.01.2018, становить 180 014 грн.Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження з визначенням ринкової вартості автомобіля судового експерта ОСОБА_6 від 15.05.2018 № 61, ринкова вартість автомобіля Сitroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_9 , в цінах станом на момент огляду 15.05.2018, становить: 100 896,37 грн.Враховуючи те, що спірний автомобіль є неподільною річчю та позивач не бажає отримання грошової компенсації, суд залишив його у спільній частковій власності та визнає ідеальні частки подружжя в ньому без його реального поділу.Згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2010, зареєстровано в реєстрі за № 375, укладеного між ОСОБА_7 з однієї сторони (Продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (Покупець) з іншої сторони, за цим договором продавець передає майно у власність покупця, а Покупець купляє майно (в рівних частинах кожний, а саме по 1/2 ідеальній частині) і сплачує за нього обговорену суму. П. 1.2. Договору квартира в„– 4, що відчужується за даним Договором , розташована в АДРЕСА_2. п. 2.1. Продаж квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за 208 000 гривень, які отримані продавцем від покупця до оформлення цього договору.Згідно довідки від 30.05.2018 № 163-22764/18, виданої ПАТ „Кредобанк", у ОСОБА_1 у період з 2008 по 2010 роки були наступні депозити: з 20.11.2008 по 20.02.2009 - 48 000 грн; з 15.04.2008 по 15.04.2009, 30.05.2008 по 15.04.2009 загальна сума 31 000 грн.; з 27.1.02008 по 27.04.2009 - 24 000 грн.; з 24.10.2007 по 27.04.2009 - 300 грн.; з 20.02.2009 по 20.05.2009 - 48 000 грн.; з 15.04.2009 по 15.07.2009 - 15.04.2010 - 37 820 грн.; з 27.04.2009 по 27.04.2010 - 315 грн. 93 коп.; з 20.11.2009 по 25.05.2010 - 60 000 грн.; з 28.07.2009 по 28.07.2010 - 24 000 грн.; з 19.11.2009 по 19.11.2012 - 5 000 грн.; з 28.07.2010 по 06.03.2012 - 10 000 грн.Підставою для зміни часток подружжя у житловій квартирі АДРЕСА_1 позивач вказувала те, що на придбання даної квартири вона зняла свої особисті кошти, які клала на депозит у ПАТ „Кредобанк" ще до одруження з відповідачем, знявши усі кошти, які перебували на депозиті (21 861 дол. США), та долучила їх до покупки квартири, та доклавши 4 000 дол. США спільних коштів, сторони придбали вищевказану квартиру за 26 000 дол. США, проте суд вказав, що позивачем не доведено даного факту належними та допустимими доказами, а тому суд не вбачав підстав для зміни часток подружжя у житловій квартирі АДРЕСА_1 .Згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.09.2018 внесок ОСОБА_9 у статутний капітал ТзОВ „Квадрат" (код ЄДРПОУ 252234207) становить 187 500 грн.Згідно договору про відступлення шляхом дарування частин часток у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" від 04.03.2004 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 передали безоплатно по 20% кожна з належних їм по 50% часток у статутному фонді, а ОСОБА_2 прийняв у дар частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", що в загальному становить 40% статутного фонду та в грошовому виразі дорівнює сумі 4 000 грн.Згідно п. 5.8. статуту ТзОВ „Квадрат" від 28.02.2004 у формуванні статутного фонду (статутного капіталу) ТзОВ „Квадрат" беруть участь своїми вкладами учасники: ОСОБА_10 - 3 000 грн. - 30%, ОСОБА_2 - 4000 грн. - 40%; ОСОБА_11 - 3000 грн. - 30%.Згідно договору про відступлення шляхом дарування частини часток від 04.06.2005 ОСОБА_10 передала безоплатно 20% з належних їй 30% частки в статутному капіталі та ОСОБА_11 передала безоплатно 15% належних їй 30% частки в статутному капіталі, а ОСОБА_2 прийняв у дар частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", що в загальному становить 35% статутного фонду та в грошовому виразі дорівнює сумі 3 500 грн.Згідно п. 5.8. статуту ТзОВ „Квадрат" від 30.05.2005 у формуванні статутного фонду (статутного капіталу) ТзОВ „Квадрат" беруть участь своїми вкладами учасники: ОСОБА_10 - 1 000 грн. - 10%, ОСОБА_2 - 7 500 грн. - 75%; ОСОБА_11 - 1 500 грн. - 15%.Відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2016 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, за якою визначено, що: сторони дійшли згоди, що спірна квартира належить сторонам - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_2 по 1/3 ідеальної частини; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_12 право власності на ? ідеальної частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_13 право власності на ? ідеальної частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; стягнути з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_2 солідарно грошову компенсацію вартості квартири 185047 (сто вісімдесят п`ять тисяч сорок сім) грн. 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку суду; провадження у справі за позовом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності - закрито.Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 03.08.2016 поповнено картковий рахунок на суму 185 047 грн., а 05.08.2016 видано готівку у розмірі 178 000 грн.Відповідно до п. 2 порядку денного Протоколу № 3 зборів учасників ТзОВ „Квадрат" затверджено збільшити статутний капітал ТзОВ „Квадрат" за рахунок додаткових внесків учасника ОСОБА_2 на суму 150 000 грн. Сформувати статутний капітал в розмірі 200 000 грн. Затвердити наступний розподіл статутного капіталу: внесок учасника ОСОБА_2 в сумі 187 500 грн., що становить 93,75% статутного капіталу; внесок учасника ОСОБА_11 в сумі 12 500 грн., що становить 6,25% статутного капіталу.З урахуванням вищенаведеного вимоги позивача щодо поділу між сторонами частки у статутному капіталі господарського товариства - товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" - не підлягають до задоволення, а позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права.Крім того, суд зазначив, що офіційне тлумачення частини першої статті 61 СК України, викладене у Рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі № 17-рп/2012, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.Згідно квитанції № 2053110000540415263896663 від 15.05.2018 ОСОБА_2 сплатив 1 500 грн. ТзОВ „Експертиза" за проведення експертизи; згідно квитанції № 2053110000540415263896663 послуги банку становлять 9 грн. Згідно чеку 7474 від 15.05.2018 оплачено 520 грн. за паливо.Оскільки даними доказами не підтверджується, що кошти були використані саме на проведення товарознавчої експертизи автомобіля марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л, та те, що кошти були використані на доставку автомобіля до експерта, то суд не відносить дані витрати відповідача до судових.Витрати на сплату судового збору у розмірі 3 675 грн. 14 коп. підтверджені квитанцією № ПН2910 від 19.03.2018 та у розмірі 845 грн. 36 коп. - квитанцією № 150 від 26.09.2018.Також суд зазначив, що квитанція № 205311000054041526389663 , згідно якої ОСОБА_2 оплатив ТзОВ „Експертиза" 1 500 грн. за проведення експертизи так чек 7474 згідно якого оплачено 520 грн. за паливо не є належними доказами підтвердження судових витрат, оскільки з даних документів не вбачається, на яку саме експертизу спрямована оплата, а також що саме пальне на дану суму було спрямовано на доїзд до місця проведення експертизи.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону та практиці касаційного суду, що повинна враховуватися судами при застосуванні норм справа в аналогічних правовідносинах.

7.03.2018р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л та вклад 95% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207). В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л; право власності на 1/2 частину 95% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207), які зареєстровані за ОСОБА_2 . Судовий збір стягнути з відповідача.

11.07.2018 ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву, у якій просила визнати визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л та вклад 95% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207). В порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л; право власності на 1/2 частину 95% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207), які зареєстровані за ОСОБА_2 . Визнати за нею, ОСОБА_1 , фактично придбану за власні кошти, 6/7 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , а за її чоловіком ОСОБА_2 1/7 частину житлової квартири АДРЕСА_1 . Судовий збір стягнути з відповідача.

17.09.2019 позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій ОСОБА_1 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л та вклад 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207). В порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л; право власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207), які зареєстровані за ОСОБА_2 , що становить 46,66%. Визнати за нею фактично придбану за власні кошти, 6/7 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 1/7 частину житлової квартири АДРЕСА_1 . Судовий збір стягнути з відповідача.

01.10.2018 ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, у якій остаточно просила:

-визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л; вклад 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207) та житлову квартиру АДРЕСА_1 ;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за нею:

oправо власності на 1/2 CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л;

oправо власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" (код ЄДРПОУ 325234207), які зареєстровані за ОСОБА_2 , що становить 46,66%;

oвизнати за нею фактично придбану за власні кошти, 6/7 частини житлової квартири АДРЕСА_1 , а за її чоловіком ОСОБА_2 1/7 частину житлової квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що 22.11.2007 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, у книзі реєстрації зроблено відповідний запис № 754 від 22.05.2008. Вказує, що від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали легковий автомобіль марки CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л, який знаходиться у повному користуванні відповідача, а тому позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частини автомобіля та стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частини ринкової вартості зазначеного транспортного засобу. Наголошує, що згідно звіту про незалежну оцінку майна автомобіля CITROEN Berlingo, колір - білий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в„– кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 1,4 л, виконаного оцінювачем, ринкова вартість автомобіля станом на 23.01.2018 складає 180 014 грн. Крім того, зазначає, що за час спільного проживання в шлюбі з спільних сімейних грошових коштів з відповідачем зробили вклад до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", їх частка становила 95% та становить - 187 500,00 грн. Наголошує, що все їхнє майно як подружжя є їх спільною сумісною власністю, адже зазначене майно було придбано ними в період шлюбу за їх спільні кошти, на підставі цивільно-правових угод тощо. Враховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Із статей Сімейного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини вбачається таке.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім цього, відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Стаття 69 СК України вказує, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Окрім цього у статті 70 Кодексу, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Окрім наведеного ст. 71 СК України регулює способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та відповідно до такої, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Також, із правових позицій Верховного Суду України, що висловлені у ряді справ, що стосуються аналогічних правовідносин, зокрема, у Постановах, що винесені у справах № 6-2921цс16 від 15.11.2017 року; № 6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року; № 6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року; № 6-1568цс16 від 7 грудня 2016 року; № 6-1026цс15 від 23 вересня 2015 року; № 6-846цс16 від 12 жовтня 2016 року; № 6-801цс16 від 7 вересня 2016 року та інших вбачається, що:

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. .

Як роз`яснено в п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції, - згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_7 , 22.11.2007 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, у книзі реєстрації зроблено відповідний запис № 754.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_8 від 22.05.2008, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис за № 159).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 26 лютого 2019 року.

За час шлюбу подружжя набуло певне майно. Частина його є предметом даного спору.

Спір в повній мірі належним чином вирішений судом першої інстанції та доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, що стосується вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : вкладу 93.33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат , то слід вказати наступне.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.09.2018 внесок ОСОБА_9 у статутний капітал ТзОВ „Квадрат" (код ЄДРПОУ 252234207) становить 187500 грн.

Згідно договору про відступлення шляхом дарування частин часток у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат" від 04.03.2004 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 передали безоплатно по 20% кожна з належних їм по 50% часток у статутному фонді, а ОСОБА_2 прийняв у дар частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", що в загальному становить 40% статутного фонду та в грошовому виразі дорівнює сумі 4 000 грн.

Згідно п. 5.8. статуту ТзОВ „Квадрат" від 28.02.2004 у формуванні статутного фонду (статутного капіталу) ТзОВ „Квадрат" беруть участь своїми вкладами учасники: ОСОБА_10 - 3 000 грн - 30%, ОСОБА_2 - 4000 грн - 40%; ОСОБА_11 - 3000 грн - 30%.

Згідно договору про відступлення шляхом дарування частини часток від 04.06.2005 ОСОБА_10 передала безоплатно 20% з належних їй 30% частки в статутному капіталі та ОСОБА_11 передала безоплатно 15% належних їй 30% частки в статутному капіталі, а ОСОБА_2 прийняв у дар частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрат", що в загальному становить 35% статутного фонду та в грошовому виразі дорівнює сумі 3 500 грн.

Згідно п. 5.8. статуту ТзОВ „Квадрат" від 30.05.2005 у формуванні статутного фонду (статутного капіталу) ТзОВ „Квадрат" беруть участь своїми вкладами учасники: ОСОБА_10 - 1 000 грн - 10%, ОСОБА_2 - 7 500 грн - 75%; ОСОБА_11 - 1 500 грн - 15%.

Відповідно до ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2016 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, за якою визначено, що: сторони дійшли згоди, що спірна квартира належить сторонам - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_2 по 1/3 ідеальної частини; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/2 ідеальної частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_13 право власності на 1/2 ідеальної частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 43,1, житловою площею 31,6 кв.м.; стягнути з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_2 солідарно грошову компенсацію вартості квартири 185047 ( сто вісімдесят п`ять тисяч сорок сім ) грн.. 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку суду; провадження у справі за позовом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності - закрити.

Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 03.08.2016 поповнено картковий рахунок на суму 185 047 грн, а 05.08.2016 видано готівку у розмірі 178 000 грн.

Відповідно до п. 2 порядку денного Протоколу № 3 зборів учасників ТзОВ „Квадрат" затверджено збільшити статутний капітал ТзОВ „Квадрат" за рахунок додаткових внесків учасника ОСОБА_2 на суму 150 000 грн. Сформувати статутний капітал в розмірі 200 000 грн. Затвердити наступний розподіл статутного капіталу: внесок учасника ОСОБА_2 в сумі 187 500 грн, що становить 93,75% статутного капіталу; внесок учасника ОСОБА_11 в сумі 12 500 грн, що становить 6,25% статутного капіталу.

Відтак, кошти, які були внесені, як статутний капітал у розмірі 150000 грн. є частиною коштів, що не заперечується позивачкою, які отримав відповідач внаслідок вилучення у нього частини квартири АДРЕСА_4 , яка була набута ним до реєстрації шлюбу у 2003 році за ухвалою суду про затвердження мирової угоди (частина матеріалів цивільної справи №442/6042/14 Т.1 а.с. 122-125), тобто ці кошти були особистим майном відповідача та відповідно навіть умовно при визнанні частки в статутному капіталі майном, що може бути визнане спільним майном подружжя та розподілене між подружжям вказану частину навіть теоретично не можна визнати таким майном.

Решта частки набута знову ж відповідачем до шлюбу та частина внаслідок договорів дарування, що теж виключає навіть теоретичну можливість визнання такого майна спільним майном подружжя.

Крім цього, слід вказати і про те, що вказана вимога могла б бути теоретично задоволена лише у випадку залучення ТзОВ Квадрат відповідачем у даній справі, оскільки така вимога прямо впливає на права та законні інтереси вказаного ТзОВ, частину статутного капіталу якого з відповідними повноваженнями управління має намір набути позивачка.

Так, відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка жодних клопотань з цього приводу не заявляла, вказане товариство відповідачем визнане відповідачем не було та є лише третьою особою у справі.

Із наведеного вище вбачається, що позивачкою заявлено позовну вимогу про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат , однак відповідачем до участі у справі залучено лише ОСОБА_2 ТзОВ Квадрат - особу, прав та інтересів якої такий спір прямо стосується до участі у справі не залучено як співвідповідача, хоча рішення суду в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину 93,33% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрат відповідно прямо впливає на їх права та законні інтереси.

Без залучення цієї особи як співвідповідача суд навіть теоретично вказану вимогу задовольнити не міг.

Крім цього, судом першої інстанції правильно вказано про те, що частка в статутному капіталі господарського товариства не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу між ними з посиланням на відповідні правові позиції суду касаційної інстанції та правильно обґрунтував помилкове посилання позивачки на рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 року у справі 17рп/2012, яке стосується приватного підприємства, а не ТзОВ, що має місце у даному спорі.

Що стосується вимог щодо квартири, яка належить подружжю на праві часткової власності по Ѕ частині, то з матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2010, зареєстровано в реєстрі а № 375, укладеного між ОСОБА_7 з однієї сторони (Продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (Покупець) з іншої сторони, за цим договором продавець передає майно у власність покупця, а Покупець купляє майно (в рівних частинах кожний, а саме по 1/2 ідеальній частині) і сплачує за нього обговорену суму. П. 1.2. Договору квартира в„– 4, що відчужується за даним Договором , розташована в АДРЕСА_2. п. 2.1. Продаж квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за 208000 гривень, які отримані продавцем від покупця до оформлення цього договору.

Вказаний договір купівлі-продажу, за яким сторони набули по Ѕ частці квартири ніким не оспорювався, не визнаний недійсним та є чинним.

Відповідно із вказаного договору вбачається, що подружжя набувало вказану квартиру в обумовлених частках, що слід вважати як їх домовленістю із продавцем квартири і ними як покупцями, так і домовленістю (угодою) між ними, яка не оспорена.

Підставою для зміни часток подружжя у житловій квартирі АДРЕСА_1 позивач вказувала те, що на придбання даної квартири вона зняла свої особисті кошти, які клала на депозит у ПАТ „Кредобанк" ще до одруження з відповідачем, знявши усі кошти, які перебували на депозиті (21861 дол. США) та долучила їх до покупки квартири та доклавши 4000 дол. США спільних коштів, сторони придбали вищевказану квартиру за 26 000 дол. США.

Однак, з довідки від 30.05.2018 № 163-22764/18, виданої ПАТ „Кредобанк", наданої позивачкою, вбачається, що фактично усі кошти, які перебували на її рахунках як депозити у вказаному банку були внесені позивачкою на банківські рахунки під час шлюбу, а не до шлюбу, як про це вказує позивачка, окрім єдиної суми у розмірі 300 грн., яка була внесена на рахунок 24.10.2007 року. Тому вказані доводи позивачки слід вважати голослівними.

Окрім цього, що правильно встановлено судом та на що посилався і відповідач слід вказати про те, що вказані депозитні кошти знімалися в різний час та різними сумами, більша частина задовго (близько року) до укладення договору та доказів про те, що позивачка володіла такими коштами як однією сумою і у період укладення договору і внесла такі кошти за придбання квартири у наведеній нею сумі - немає, як і доказів того, що ці кошти не були тими ж депозитами, які знімались і повторно вносились на банківський рахунок.

В решті вимог рішення суду не оспорювалось, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вказане, можна зробити висновок, що мотиви скарги фактично дублюють мотиви позову.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра