Рішення

від 21.04.2020 по справі 200/3421/19

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 200/3421/19

Провадження по справі № 2/635/771/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до ТОВ Амедіа-Лайт , якою просив зобов`язати відповідача сплатити йому штраф у розмірі 142940,16 гривень, проценти у розмірі 33638,41 гривень та суму попередньої оплати у розмірі 182120 гривень, а всього 358708,57 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.01.2018 між ним та ТОВ Амедіа-Лайт укладений договір № М0118 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ Амедіа-Лайт зобов`язався поставити обладнання ANTMINER S9 з блоком живлення у кількості 4 шт., а ОСОБА_1 , у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до п. 5 Договору після підписання сторонами Договору ОСОБА_1 сплачує на рахунок ТОВ Амедіа-Лайт перший авансовий платіж за товар у розмірі 50% від вартості товару, що складає 182 120 гривень з врахуванням вже сплачених у якості депозиту на бронювання 4000 гривень. Кінцевий платіж за товар у 50% від його вартості - 186 120 гривень ОСОБА_1 перераховує на рахунок ТОВ Амедіа-Лайт у день фактичної передачі товару. Відповідно до п.4 Договору строк поставки до договору складає 28 календарних робочих днів з моменту сплати авансового платежу. 02.01.2018 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ Амедіа-Лайт 4000 гривень. 04.01.2018 ОСОБА_1 сплатив на рахунок Амеліі-Лайт 182 120 гривень. Однак, ані по завершенню 28 календарних робочих днів з моменту сплати авансового платежу (з 04.01.2018 по 13.02.2018 включно) ані станом на 04.03.2019 ТОВ Амедіа-Лайт поставку товару за вищевказаним Договором ОСОБА_1 так і не здійснило. 23.04.2018 ТОВ Амедіа-Лайт було повергнуто ОСОБА_1 4000 гривень. Відповідно до п. 11 Договору, якщо ТОВ Амедіа-Лайт не виконає належним чином своїх зобов`язань у строки визначені Договором по причинам, за які ОСОБА_1 не несе відповідальності, то ТОВ Амедіа-Лайт зобов`язується сплатити ОСОБА_2 штраф у розмірі 0,1 % від вартості даного Договору за кожний день прострочення. Виходячи із наведеного пункту договору, сума штрафу, який відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 становить 142 940,16 гривень. Також позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару (авансовий платіж) яка складає 182120 гривень та проценти за користування коштами попередньої оплати з 14.02.2018 до дня повернення суми попередньої оплати у розмірі облікової ставки НБУ, розмір якої складає 33638,41 гривень.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2019 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2019 року, справу передано в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Токарєвої Н.М.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2019 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур О.О. №01-02/84 від 08 жовтня 2019 року у зв`язку з розглядом Вищою радою правосуддя 19 вересня 2019 року заяви про звільнення судді Харківського районного суду Харківської області Токарєвої Н.М. у відставку та відповідно до наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року №05-05/119 Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області Токарєвої Н.М. , зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2020 року закрито підготовче судове засідання і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином за місцезнаходженням юридичної особи, зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, причини неявки суду не повідомив.

Будь-яких клопотань та заяв від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

02 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Амедіа-Лайт був укладений договір №М0118, відповідно до умов якого ТОВ Амедіа-Лайт зобов`язався поставити обладнання ANTMINER S9 з блоком живлення у кількості 4 шт., а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість товару за вказаним договором складає 372240 гривень.

Статтею 4 вказаного договору визначені строки поставки за Договором. Так, строк поставки товару за договором складає 28 календарних робочих днів з моменту перерахування авансового платежу у відповідності до п. 5.1.1 Договору.

Згідно статті 5 договору, якою визначені порядок та умови розрахунків та платежів, платежі та розрахунки за договором здійснюються у наступному порядку: після підписання сторонами договору покупець перераховує на рахунок постачальника перший авансовий платіж за товар у розмірі 50% від вартості товару, що складає 182120 гривень з урахуванням перерахованих в якості депозиту на бронювання 4000 гривень. Остаточний розрахунок за товар у розмірі 50% від його вартості, що складає 186120 гривень покупець перераховує на рахунок постачальника в день фактичної передачі товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору, постачальник несе відповідальність за своєчасність поставки обладнання у відповідності з діючим законодавством України.

П. 11.1 Договору передбачена відповідальність сторін за договором. Так, якщо постачальник не виконає належним чином свої зобов`язань в строки, передбачені Договором, по причинам, за які покупець не несе відповідальності, то постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

Відповідно до умов вказаного договору він вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до фактичного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань. Договір підписаний сторонами по справі.

02 січня 2018 року ОСОБА_1 перерахував кошти у розмірі 4000 гривень, 04 січня 2018 року - 182120 гривень в якості оплати за 4 шт обладнання ANTMINER S9, що підтверджується дублікатами квитанції №67636333348937785538 від 02 січня 2018 року та №67636333350745551994 від 04 січня 2018 року.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу , зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом статей 525 , 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України ).

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Форма договору є формою відображення погодженості волі осіб, що його уклали, у відношенні його умов.

За ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Судом встановлено, що між сторонами 02 січня 2018 року укладений договір поставки, зі змісту якого вбачається, що сторонами визначені всі суттєві його умови, договір підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ АМЕДІА-Лайт . В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розірвання зазначеного договору або визнання його недійсним.

Позивач свої зобов`язання, передбачені п. 5.1.2 договору виконав, сплативши на рахунок відповідача кошти у розмірі 182120 гривень та 4000 гривень, про що останнім надані відповідні докази.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання відповідачем свого обов`язку, встановленого умовами укладеного між сторонами договору щодо поставки товару. Жодних доказів на спростування зазначених обставин відповідачем також в ході судового розгляду не надано. Отже, суд приходить до висновку про порушення відповідачем свого зобов`язання за договором №М0118 від 02 січня 2018 року.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, йому повернуті грошові кошти у розмірі 4000 гривень. Відомості щодо повернення позивачу суми авансового платежу за товар у розмірі 182120 гривень в матеріалах справи відсутні.

В ході судового розгляду судом не встановлено наявність у відповідача будь-яких перешкод для виконання зобов`язань за договором, а також щодо відмови ОСОБА_1 прийняти виконання зобов`язання за вищевказаним договором.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем порушені зобов`язання за вказаним договором щодо поставки товару, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу сплаченого ним першого авансового платежу за товар у розмірі 50% від вартості товару, який складає 182120 гривень.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти: 02 січня 2018 року в сумі 4000 гривень та 04 січня 2020 року в сумі 182120 гривень. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що 23 квітня 2018 року позивачу була повернута сума у розмірі 4000 гривень, відомості щодо повернення 182120 гривень позивачу в матеріалах справи відсутні.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Зі змісту договору №М0118 від 02 січня 2018 року вбачається, що він діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Однак, зазначеним договором встановлений і строк виконання зобов`язань сторонами, так п. 4.1 договору встановлено, що строк поставки товару за договором складає 28 календарних робочих днів з моменту перерахування авансового платежу у відповідності до п. 5.1.1. Такий платіж був перерахований позивачем 04 січня 2018 року. Отже, порушення зобов`язання відповідачем вважається день наступний по завершенню 28 днів з моменту сплати авансового платежу, а саме 14 лютого 2018 року.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача процентів за користування грошима за визначений позивачем період - з 14 лютого 2018 року по 04 березня 2019 року.

Вищевказаним договором не встановлений розмір процентів після спливу строку виконання зобов`язань за договором. Оскільки ст. 536 ЦК України, якою в даному випадку керується суд, розмір процентів за користування грошовими коштами також не передбачено, нарахування відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами може бути здійснене на рівні облікової ставки Національного банку України за аналогією закону на підставі приписів статті 1048 ЦК .

Судом встановлено, що у період з 14 лютого 3028 року по 22 квітня 2018 року неповернута сума авансового платежу за договором №М0118 від 02 січня 2018 року складала 186120 гривень, з 23 квітня 2018 року по 04 березня 2019 року - 182120 гривень., а тому саме на ці суму нараховуються проценти відповідно до вимог ст. 536 ЦК України. Оскільки позивач сам встановлює у позовній заяві період нарахування процентів за користування грошовими коштами, суд розглядає вимоги в ції частині в межах позовних вимог, виходячи з положень ст. 13 ЦПК України. З наданим позивачем розрахунком процентів за користування грошовими коштами суд погоджується та задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі. Відповідачем в ході судового розгляду не надано альтернативного розрахунку процентів за користування грошовими коштами.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору, пунктом 11.1 Договору передбачена відповідальність сторін за договором. Так, якщо постачальник не виконає належним чином свої зобов`язань в строки, передбачені Договором, по причинам, за які покупець не несе відповідальності, то постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Стаття 549 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості за прострочення виконання зобов`язання, встановленим між сторонами договором поставки.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язання, на них поширюється дія ст. 549 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу, при цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком такої суми та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу в межах заявлених останнім позовних вимог в суму 142940,16 гривень, яка розрахована ним за період з 14 лютого 2018 року по 04 березня 2019 року.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України .

Відповідно до статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України , а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12 , 81 , 141, 247 , 263-265 , 280-283 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором №М0118 від 02 січня 2018 року у загальному розмірі 358708 (триста п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, а саме: суму попередньої оплати товару за договором (авансовий платіж) у розмірі 182120 (сто вісімдесят дві тисячі сто двадцять) гривень; штраф у розмірі 142940 (сто сорок дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень 16 (шістнадцять) копійок та проценти за користування грошовими коштами (авансовим платежем) у розмірі 33648 (тридцять три тисячі шістсот сорок вісім) гривень 41 (сорок одна) копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт на користь держави судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України . Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Амедіа-Лайт , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38117824, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, сел..Пісочин, вул..Крупської, буд.15А.

Повне рішення складено 30 квітня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко