Рішення

від 30.04.2020 по справі 910/1296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/1296/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1296/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (вул. Тарасівська, 4, кв. 11,Київ 33,01033; адреса для листування: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8; код ЄДРПОУ 33442495)

до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (вул. М. Раскової, буд.1,Київ2,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002; код ЄДРПОУ 00203588)

про стягнення 35 869,37 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (далі-позивач) звернулосядо Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРПЛАСТИК" про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 35 869, 37 грн, з яких основний борг в сумі 34 290,00 грн, 30 % річних в сумі 249, 51 грн, інфляційні втрати в сумі 109, 88 грн, штрафні санкції за затримку платежів в сумі 1219, 18 грн та судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір про технічне обслуговування системи порошкового пожежогасіння № 325/03/ТО17 від 22 березня 2017. Крім того, в подальшому укладено Додаткову угоду № 1 від 22.03.2018, № 2 від 23.03.2018 до Договору № 325/03/ТО17 від 22 березня 2017 про технічне обслуговування системи порошкового пожежогасіння та системи автоматичної пожежної сигналізації на об`єкті, додаткову угоду № 3 від 29.12.2018 та додаткову угоду № 4 від 12.12.2019 до Договору № 325/03/ТО17 від 22 березня 2017.

Відповідно до пункту 3.1 Додаткової угоди № 2 плата за послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в додатку № 4 до договору та перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітнім.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 35 869, 37 грн, з яких: 34 290, 00 грн - основний борг; 249, 51 грн - 3 % річних; 109, 88 грн - втрати від інфляції; 1 219, 98 грн - штрафні санкції за затримку платежів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2020 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" без руху. Встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надання детального обґрунтованого розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат із зазначенням станом на яку дату подається розрахунок із врахуванням статті 253, 625 Цивільного кодексу України, п. 1.9., п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

07.02.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою останній усунув недоліки визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/1296/20 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 24.03.2020.

11.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв`язку із сплатою боргу.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, 22.03.2017 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником був укладений договір № 325/03/ТО17 про технічне обслуговування системи порошкового пожежогасіння (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з технічного обслуговування системи протипожежного захисту (надалі - СПЗ, послуги), а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, в строки та розмірах, які обумовлені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору послуги надаються виконавцем на об`єкті замовника: склад фарбо розчинників, дільниця приготування фарб та мийки валів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 1.

В п. 3.1. договору сторони погодили, що вартість послуг на місяць встановлюється відповідно до додатку № 1 до договору і перераховується замовником щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця згідно договору шляхом передплати не пізніше 30 числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Відповідно до п. 3.3., 3.4. договору по закінченню звітного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, які останній зобов`язаний до 10 числа місяця, наступного за звітним, підписати і повернути один примірник підписаного акта виконавцю. За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, вважається що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Договір вступає в силу з 01.04.2017 і діє до 31.12.2018 (п. 4.1. договору).

Згідно із п. 5.1.1. договору замовник несе відповідальність порушення термінів оплати послуг - у вигляді обов`язку по сплаті виконавцю штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день.

Відповідно до додатку № 3 до договору загальна вартість технічного обслуговування на об`єкті з ПДВ складає 6 498, 00 грн.

23.03.2018 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій погодили викласти з 01.04.2018 п. 1.1., 1.2., 3.1. договору в новій редакції:

1.1.Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по технічному обслуговуванню системи порошкового пожежогасіння та системи автоматичної пожежної сигналізації, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, в строки та розмірах, які обумовлені договором;

1.2. Послуги надаються замовнику на об`єктах, які розташовані за адресами, що перелічені в додатку № 4 до договору.

3.1. Плата за послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної у додатку № 4 до договору та перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 15 - го числа місяця, наступного за звітним .

Відповідно до додатку № 4 до договору загальна вартість технічного обслуговування на об`єкті з ПДВ складає 6 858, 00 грн.

29.12.2018 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, в якій погодили дію договору до 31.12.2019.

В додатковій угоді № 4 до договору сторони погодили дію договору до 31.12.2020 включно.

На виконання договору позивач надав відповідачу послуги, в тому числі в серпні - грудні 2019 року, на підтвердження чого до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії відповідних актів надання послуг, підписаних сторонами, на загальну суму 34 290, 00 грн. Відповідач факт надання послуг не заперечує.

За твердженням позивача, відповідач надані йому за договором послуги в період з серпня по грудень 2019 року не оплатив. Натомість відповідач надав суду докази сплати ним суми заборгованості за договором 05.02.2020 - платіжне доручення № 5339 від 05.02.2020.

Предметом позву у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 34 290, 00 грн основної заборгованості, 249, 51 грн 3 % річних за період прострочення з 31.08.2019 по 27.01.2020, інфляційні втрати в розмірі 109, 88 грн за вересень - грудень 2019 року та 1 219, 98 грн штрафних санкцій за затримку платежу за період прострочення з 31.08.2019 по 27.01.2020.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався здійснювати розрахунки за договором щомісячно не пізніше 15 - го числа місяця, наступного за звітним, отже послуги надані позивачем відповідачу у серпні 2019 року останній був зобов`язаний оплатити у строк до 15.09.2019, у вересні 2019 року - до 15.10.2019, у жовтні 2019 року - до 15.11.2019, у листопаді 2019 року - до 15.12.2019, у грудні 2019 року - до 15.01.2020.

Проте, відповідач оплату за надані послуги здійснив з порушенням строків визначених договором, здійснив оплату наданих послуг у серпні - грудні 2019 року - 05.02.2020.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем основної заборгованості за договором за послуги надані в серпні - грудні 2019 року в розмірі 34 290, 00 грн, у суду відсутні праві підстави для задоволення вимог позивача про стягнення основного боргу.

Суд також враховано, що відповідно до положень п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку предмет спору перестав існувати до відкриття провадження у справі, адже провадження у даній справі, як зазначалося судом вище, було відкрите 27.02.2020, а заборгованість за договором в розмірі 34 290, 00 грн сплачено відповідачем позивачу 05.02.2020, тобто до відкриття провадження у справі, відтак у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу слід відмовити.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, адже сплатив основну заборгованість поза строками визначеними договором, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 5.1.1. договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати послуг замовник несе відповідальність у вигляді обов`язку по сплаті виконавцю штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг та визнано арифметично неправильним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано положення п. 3.1. договору в редакції викладеній сторонами у додатковій угоді № 2 до договору та відповідно невірно визначено початок періоду прострочення відповідача.

Так, період прострочення відповідача становить з 16.09.2019 по 27.01.2020, а розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період становить, за розрахунком суду 983, 15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 249, 51 грн 3 % річних за період прострочення з 31.08.2019 по 27.01.2020 та інфляційних втрат в розмірі 109, 88 грн за вересень - грудень 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано положення п. 3.1. договору в редакції викладеній сторонами у додатковій угоді № 2 до договору та відповідно невірно визначено початок періоду прострочення відповідача.

Так, період прострочення відповідача становить з 16.09.2019 по 27.01.2020, а розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період становить, за розрахунком суду, 206, 06 грн.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу ґрунтуються на законі та договорі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 3 додатку № 2 до договору), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу за вересень - грудень 2019 року підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованого позивачем, судом встановлено, що ним не було враховано положення п. 3.1. договору в редакції викладеній сторонами у додатковій угоді № 2 до договору, при цьому, суд звертає увагу позивача, що нарахування інфляційних втрат за періоди менші ніж місяць не відповідає суті відповідних нарахувань, відповідно суд розраховував інфляційні втрати позивача за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року.

За розрахунком суду з жовтня 2019 року по грудень 2019 року інфляційні втрати позивача становлять 20, 48 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за порушення строків оплати в розмірі 983, 15 грн, інфляційні втрати у розмірі 20, 48 грн та 3 % річних у розмірі 206, 06 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" про стягнення 35 869, 37 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (вул. М. Раскової, буд. 1, Київ 2, Лівобережна Частина Києва, Київ,02002; код ЄДРПОУ 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (вул. Тарасівська, 4, кв. 11, Київ 33, 01033; адреса для листування: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8; код ЄДРПОУ 33442495) пеню в розмірі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 (двадцять) грн 48 коп., 3 % річних у розмірі 206 (двісті шість) грн 06 коп. та 70 (сімдесят) грн 89 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 34 290, 00 грн основного боргу, 236, 83 грн пені, 43, 45 грн 3 % річних та 89, 40 грн інфляційних втрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко