Постанова

від 28.04.2020 по справі 921/389/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. Справа №921/389/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 13.01.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019 (повний текст рішення складено 26.12.2019, суддя Шумський І.П.)

у справі № 921/389/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Тернопільська регіональна дирекція", м. Тернопіль

до відповідача-1 Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль

відповідача-2 Державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ

про визнання дій протиправними та скасування рішень

представники сторін в судове засідання не з'явилися

21.06.2019 до Господарського суду Тернопільської області звернулося Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі своєї філії - Тернопільської регіональної дирекції із позовною заявою до відповідачів Тернопільської обласної ради та державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни про:

- скасування рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 "Про рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 "Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України";

- визнання протиправними дії державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44162780 від 21.11.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1699688861101, об'єкт нерухомого майна: будівля, літ А, загальною площею 4478 кв м, гараж 198,6 кв.м., м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, номер запису про право власності: 29027340) щодо державної реєстрації права комунальної власності за Тернопільською обласною радою;

- скасування рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44162780 від 21.11.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1699688861101, об'єкт нерухомого майна: будівля, літ А, загальною площею 4478 кв. м., гараж 198,6 кв. м., м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, номер запису про право власності: 29027340) щодо державної реєстрації права комунальної власності за Тернопільською обласною радою.

Позовні вимоги мотивовано наступним:

1) спірне рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 порушує вимоги статтей 1, 15 та п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Суспільне телебачення та радіомовлення України , пунктів 1, 96 статуту ПАТ НСТУ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 за №1039 та ч.2 ст.4 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , оскільки таке прийняте щодо нерухомого майна - будівель на бульварі Тараса Шевченка, 17 у м. Тернополі, які включені до статутного капіталу ПАТ НСТУ , що свідчить про наявність в останнього права власності на це майно;

2) спірні рішення державного реєстратора суперечить вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки прийняті на підставі спірного рішення Тернопільської обласної ради, яке ґрунтується на документах, що втратили чинність на дату його прийняття;

3) спірними рішеннями та діями відповідачів порушуються права позивача як власника приміщень та землекористувача відповідної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2019 до участі у справі залучено Державний комітет телебачення і радіомовлення України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019 в позові у даній справі відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з наступного:

1) матеріали даної справи свідчать про те, що розташовані на бульварі Т.Шевченка, 17 у м. Тернополі будівлі у 1991 році були передані до комунальної власності на підставі Закону України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" та розпорядження Голови Верховної Ради України від 13.09.1991 за №1541-12 щодо прийняття місцевими радами на баланс майна відповідних партійних комітетів. Право комунальної власності на вказані будівлі не припинялось, в тому числі, і на підставі п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" і Зведеного передавального акту необоротних активів та зобов'язань від Національної телекомпанії України (об'єднаної) до ПАТ НСТУ із додатками, які затверджено наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України №3 від 17.01.2017. Таким чином, суд зазначив, що оскаржувані рішення і дії не порушують права позивача на користування майном;

2) щодо вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак І.В. та скасування її рішення щодо державної реєстрації права комунальної власності на будівлі на бульварі Шевченка, 17 у м.Тернополі, суд додатково зазначив, що державний реєстратор Тернопільської міської ради Сагайдак І.В., яку позивач визначив як відповідача-2, є неналежним співвідповідачем, оскільки:

- виходячи із вимог ст. 4, 41, 45 ГПК України відповідачами у справі, що розглядається, можуть бути лише юридичні особи;

- за інформацією Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, названу посадову особу звільнено з роботи ще до звернення позивача до суду;

- належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд частково порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим відповідач просив оскаржуване рішення частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

- скасувати рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 "Про рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 "Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України";

- скасувати запис державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни про проведену державну реєстрацію права власності за Тернопільською обласною радою, індексний номер 44162780 від 21.11.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1699688861101, об'єкт нерухомого майна: будівля, літ А, загальною площею 4478 кв. м., гараж 198,6 кв. м., м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, номер запису про право власності: 29027340).

У своїй апеляційній скарзі позивач послався на наступне:

1) суд першої інстанції не дав оцінки доводам позивача щодо наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно. На думку позивача, його право власності випливає з того, що спірне майно було включено до його статутного капіталу, що підтверджується наступними актами та документами: а) Законом України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України ; б) статутом ПАТ НСТУ ; в) витягом з ЄДРПОУ щодо ПАТ НСТУ ; г) наказом Держкомтелерадіо від 25.08.2016 № 183 Про реорганізацію Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії ; ґ) наказом Держкомтелерадіо від 28.09.2015 № 205 Про заходи НТКУ щодо приєднання юридичних осіб та здійснення оцінки майна, на базі якого утворюватиметься ПАТ НСТУ ; д) наказом Держкомтелерадіо від 30.09.2016 № 177 Про реорганізацію Національної телекомпанії України ; е) наказом Держкомтелерадіо від 17.01.2017 № 3 Про затвердження передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань Національної телекомпанії України (об'єднаної) до публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України ; є) передавальним актом необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань; ж) додатком № 2 до Передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань. З огляду на це, позивач вважає, що спірні рішення Тернопільської обласної ради та державного реєстратора Тернопільської міської ради суперечать акту вищої юридичної сили - Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України", на підставі якого позивач набув право власності на спірне майно, тобто, вказані рішення порушують права позивача, як законного власника спірного майна;

2) судом першої інстанції не було обґрунтовано свого висновку про те, що набуте на підставі Закону у 1991 році право комунальної власності на будівлі на бульварі Шевченка. 17 у м. Тернополі не припинилось, в тому числі, і на підставі Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України";

3) щодо висновків суду про неналежний спосіб захисту прав та інтересів позивача, визначений у позовних вимогах №2 та №3, то позивач погодився із такими, однак зазначив, що у цій частині наявні підстави для зміни судового рішення, a не відмови у лозові.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, покликаючись, зокрема, на таке:

1) у пункті 1 спірного рішення Тернопільської обласної ради від 06 листопада 2018 року № 1198 не встановлено нових норм, а лише перелічено фактичні обставини щодо набуття Тернопільською обласною Радою народних депутатів (тепер - Тернопільська обласна рада) у 1991 році на законних підставах приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України на бульварі Т.Шевченка у м. Тернополі;

2) у пункті 2 спірного рішення Тернопільської обласної ради міститься разове доручення голові Тернопільської обласної ради Овчаруку Віктору Вікторовичу звернутися у встановленому порядку для проведення державної реєстрації вказаного приміщення, тобто, вказаний пункт стосується виконання конкретної дії, має однократність застосування і його дія вичерпується після реалізації шляхом виконання. Вказаний пункт рішення був реалізований шляхом звернення до державного реєстратора, який вчинив відповідні реєстраційні дії;

3) після прийняття рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 10 грудня 1991 року Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України і наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 01 червня 1995 року №62 Про передачу на баланс Тернопільській держтелерадіокомпанії приміщення Тернопільське об'єднання телебачення і радіомовлення Укртелерадіокомпанії стало балансоутримувачем переданого приміщення. Діюча на той час Державна телерадіокомпанія України, і пізніше Тернопільське об'єднання телебачення і радіомовлення Укртелерадіокомпанії мали правовий статус виключно балансоутримувача приміщення на бульварі Т. Шевченка у м. Тернополі.

4) позивачем не підтверджено письмовими доказами його правовий статус щодо спірного приміщення як власника чи володільця, а також не доведено і не підтверджено письмовими доказами того факту, що спірне приміщення перебуває у державній власності. Так, у виданому Тернопільським міським БТІ реєстраційному посвідченні (копія якого долучена до матеріалів справи) відсутня відмітка про наявність у Тернопільського об'єднання телебачення і радіомовлення Укртелерадіокомпанії чи у самої Укртелерадіокомпанії права власності на спірне приміщення, як об'єкт нерухомості. Таким чином, за відсутності права власності на спірне приміщення на бульварі Шевченка, 17 в м. Тернополі у попередників позивача, таке право не могло виникнути і у самого позивача;

5) позивач довільно включив до своїх необоротних і оборотних активів спірне приміщення, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи про право власності на дане приміщення, а Тернопільська обласна рада не надавала позивачу згоди на такі дії. Ні Законом України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України , ні вказаними постановами Кабінету Міністрів України, ні Статутом публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України не передбачено передачі у власність публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України ні якогось визначеного майна, ні приміщення на бульварі Т. Шевченка, 17 у м. Тернополі, як стверджується позивачем;

6) Тернопільська обласна рада не надавала згоди ні позивачу, ні іншим юридичним чи фізичним особам на користування на інших умовах спірним приміщенням. Набуте на законних підставах у 1991 році Тернопільською обласною радою спірне приміщення не відчужувалося у встановленому порядку обласною радою до державної власності чи до комунальної власності іншої адміністративної - територіальної одиниці.

Відповідач-2 не виконав вимог ухвали суду від 29.01.2020 та не подав відзиву на апеляційну скаргу, хоча належним чином був повідомлений судом про даний судовий розгляд.

Третя особа подала письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та звернула увагу на те, що наказом Держкомтелерадіо від 17.01.2017 № 3 було затверджено Передавальний акт необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань, в який увійшли будинок телерадіокомпанії та гараж на бульварі Тараса Шевченка, 17 та земельна ділянка (кадастровий номер 6110100000:02:024:0005), а відповідно до Закону України Про Суспільне телебачення та радіомовлення України , передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу НСТУ, а державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу НСТУ, здійснюється власне на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ.

03.02.2020 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача (скаржника) про долучення до матеріалів справи науково-правового експертного висновку Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018, складеного за зверненням Державного комітету телебачення і радіомовлення України, з питань визначення правового режиму майна ПАТ НСТУ .

У своєму клопотанні позивач зазначив, що вказаний висновок не міг бути поданий разом з позовною заявою чи апеляційною скаргою, оскільки про існування зазначеного висновку ПАТ НСТУ стало відомо лише 30.01.2020 від третьої особи - Держкомтелерадіо.

У зв'язку із тим, що відповідач-1 не отримав від позивача вказаного клопотання із долученим висновком, зважаючи на заявлену відповідачем-1 необхідність підготовки письмових пояснень з приводу даного клопотання, у судовому засіданні 10.02.2020 розгляд даної справи було відкладено на 19.03.2020.

13.03.2020 до Західного апеляційного господарського суду надійшло письмове заперечення відповідача-1, у якому він просив відмовити у задоволенні клопотання апелянта щодо долучення доказів у справі № 921/389/19 як такого, що подане з недотриманням вимог статті 80 ГПК України з огляду на наступне:

1) із долученої до клопотання копії вбачається, що науково - правовий експертний висновок з питань визначення правового режиму майна ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України виконаний 13 грудня 2018 року Київським регіональним центром Національної академії правових наук України на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України, який є третьою особою у даній справі і має процесуальні права подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду . Таким чином, про існування науково-правового експертного висновку було відомо третій особі у справі, однак третя особа під час розгляду справи в суді першої інстанції не покликалася на вказаний доказ та не заявляла клопотань про долучення такого;

2) вказаний науково-правовий експертний висновок не є обов'язковим для інших юридичних і фізичних осіб у застосуванні норм права.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що таке не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У частинах 1 та 2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

На переконання колегії суддів, доводи позивача про те, що йому стало відомо про існування нового доказу лише 30.01.2020, після передання йому цього доказу третьою особою, не свідчать про винятковість випадку в розумінні ст. 269 ГПК України та про поважність причини неподання цього доказу до матеріалів справи у раніший період, оскільки: вказаний доказ був створений 13.12.2018, а провадження у справі було відкрито значно пізніше, 17.07.2019; вказаний доказ перебував у володінні та розпорядженні третьої особи у даній справі, яка була обізнана про судовий процес, надавала свої пояснення по суті спору та не була позбавлена можливості покликатися на нього і долучити його до матеріалів справи.

Окрім того, науково-правовий експертний висновок Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018, не враховується і з огляду на те, що відповідно до ст. 108 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. У даній справі до спірних правовідносин не застосовуються ні аналогія закону, ні аналогія права, ні норми іноземного права.

В судове засідання 28.04.2020 сторони не з`явилися. Неявка сторін відбулася після запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Під час карантину на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 розгляд даної справи відкладався з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19. У вказаній ухвалі судом було поінформовано представників сторін про можливість подання будь-яких пояснень на електронну адресу суду inbox@wag.court.gov.ua.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 карантин було продовжено до 11.05.2020.

27.04.2020 від відповідача-1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване продовженням карантину, важливістю предмета спору та необхідністю безпосередньої участі відповідача-1 в судовому засіданні. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне:

1) позиція відповідача-1, як і інших учасників даного судового процесу, чітко та зрозуміло викладена у письмових документах, які були подані як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. Сторонами не подано суду нових доказів (із дотриманням порядку, встановленого ст. 80 та 269 ГПК України), чи доводів, які би потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

2) ухвалою суду від 19.03.2020 явка сторін була визнана необов`язковою;

3) дане судове засідання відбувається під час карантину, оголошеного Кабінетом Міністрів України, без участі жодної зі сторін, що, на думку суду, не порушує права жодної сторін на доведення перед судом власної позиції та на спростування позиції іншої сторони;

4) незважаючи на запровадження карантину, сторони не були позбавлені процесуального права клопотати перед судом про проведення засідання у даній справі в режимі відеоконференції, однак таких клопотань до суду не надходило.

З огляду на вищенаведене, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги позивача по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Рішенням Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 (а.с. 42-44, т.1) ухвалено:

1) підтвердити, що відповідно до указів Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року №1435-ХІІ "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" і від 30.08.1991 року №1468-12 "Про заборону діяльності Компартії України", розпорядження голови Верховної Ради України від 13 вересня 1991 року №1541-12, Закону України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність":

- приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України на бульварі Т.Шевченка у м. Тернополі набуте Тернопільською обласною Радою народних депутатів (тепер - Тернопільська обласна рада) у 1991 році на законних підставах, має правовий статус майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (раніше - комунальна власність області), а повноваження щодо володіння, користування та розпорядження цим майном здійснює Тернопільська обласна рада;

- відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу;

- набуте приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України на бульварі Т.Шевченка у м. Тернополі не відчужувалося Тернопільською обласною радою у встановленому порядку до державної чи комунальної власності іншої адміністративно-територіальної одиниці Тернопільської області, а лише передавалося на баланс Державної телерадіомовної компанії України;

2) враховуючи рішення виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів від 11 червня 1996 року №314 Про перейменування вулиць міста і присвоєння номерів будинкам , доручити голові Тернопільської обласної ради Овчаруку Віктору Вікторовичу звернутися у встановленому порядку для проведення державної реєстрації на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради набутого приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України на бульварі Т.Шевченка, 17 у м. Тернополі;

3) контроль за виконанням рішення доручено голові Тернопільської обласної ради Овчаруку В.В.

У преамбулі цього рішення містяться також покликання на рішення виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №258 від 15.11.1991, №281 від 06.12.1991 та рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991.

28.11.2018 державним реєстратором Тернопільської міської ради Сагайдак Іриною Володимирівною було прийнято рішення індексний номер №44162780 про державну реєстрацію права комунальної власності за Тернопільською обласною радою на об'єкт нерухомого майна №1699688861101 - будівлю під літ. А загальною площею 4478 кв. м. (в т.ч. гараж літ. Б площею 198,6 кв. м.), яка знаходиться у м.Тернополі, бульвар Тараса Шевченка, 17 (номер запису про право власності 29027340) (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а.с. 150, т.1)

У вказаному Витязі підставами виникнення права власності у Тернопільської обласної ради на вказане майно зазначено наступне:

- документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності (лист Фонду державного майна України №05-11-01303 від 04.04.2018);

- документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності (довідка Тернопільської обласної ради №08-426 від 11.04.2018);

- рішення органу місцевого самоврядування, документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності (рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018).

В матеріалах справи наявні вказаний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (а.с. 231, т.1) та довідка Тернопільської обласної ради (а.с. 232, т.2).

Так, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, Фонд державного майна України веде Єдиний реєстр об'єктів державної власності, а об'єкти вносяться до цього реєстру за рахунок інформації самих держаних установ підприємств, організацій, зокрема щодо нерухомого майна. У вказаному листі зазначено, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України надавав до Фонду інформацію стосовно будівель і земельної ділянки на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі, які перебували на балансі Тернопільської обласної телерадіокомпанії. Після ліквідації Тернопільської обласної телерадіокомпанії та створення ПАТ НСТУ , відомості про нерухоме державне майно на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі ПАТ НСТУ , суб'єктом управління (Державним комітетом телебачення та радіомовлення України) до Фонду з метою внесення до реєстру не надавалися.

Відповідно до довідки Тернопільської обласної ради, будівля на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області

За твердженням позивача, рішення Тернопільської обласної ради від 06.11.2018 за №1198, а відтак наступні дії і рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, не відповідають приписам Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України" та порушують його права як власника нерухомого ма йна, яке знаходиться у м.Тернополі, бульвар Тараса Шевченка, 17.

Наявність права власності на відповідне нерухоме майно та порушення відповідачами цього права власності позивач обґрунтовує покликаннями на наступні норми права, акти Державного комітету телебачення та радіомовлення України, фактичні обставини, що з них випливають та докази:

1) статтею 1 Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України передбачено, що суспільне телебачення і радіомовлення України утворюється у формі акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", 100 відсотків акцій якого належить державі.

НСТУ утворюється на базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, Державної телерадіокомпанії "Культура", обласних державних телерадіокомпаній, Державної телерадіомовної компанії "Крим", державних організацій "Київська державна регіональна телерадіокомпанія", "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія", "Новгород-Сіверська регіональна державна телерадіокомпанія "Сіверська", "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя", що реорганізуються шляхом приєднання до Національної телекомпанії України.

НСТУ є об'єктом загальнодержавного значення. Відчуження, передача (крім короткострокової оренди), приватизація нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких вони розташовані, а також акцій, що належать державі у статутному капіталі НСТУ, забороняється;

2) пунктом п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України встановлено, що статутний капітал НСТУ формується за рахунок майна юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону, крім майна, яке відповідно до законодавства не може бути включено до статутного капіталу і закріплюється за НСТУ на праві господарського відання. Внесення нерухомого майна до статутного капіталу НСТУ може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу НСТУ, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу НСТУ.

Оприлюднення Кабінетом Міністрів України рішення про утворення НСТУ є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону;

3) постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 693 прийнято рішення про утворення НСТУ та встановлено, що статутний капітал товариства формується за рахунок майна Національної телекомпанії, що припиняється, а повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі товариства здійснює Державний комітет телебачення і радіомовлення;

4) пунктом 1 статуту ПАТ НСТУ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1039, передбачено, що НСТУ є правонаступником майна, прав та обов'язків Національної телекомпанії України, що припинила свою діяльність.

Пунктом 96 статуту передбачено, що майно НСТУ складається з основних фондів, оборотних засобів, коштів, майнових прав, зокрема з права господарського відання майном, переданим НСТУ на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, інших матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів, а також інших активів, відображених у бухгалтерському обліку НСТУ.

5) наказом Держкомтелерадіо від 28.08.2015 № 205 Тернопільську обласну державну телерадіокомпанію було приєднано до Національної телекомпанії України (НТКУ) та встановлено, що НТКУ є правонаступником її майна (а.с. 184, т.1). З відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань випливає, що одним із правопопередників Національної телекомпанії України є Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія (а.с. 124, т.1). Наказом Держкомтелерадіо від 30.09.2016 № 177 Про реорганізацію Національної телекомпанії України діяльність НТКУ було припинено та створено комісію з перетворення НТКУ (а.с. 185, т.1);

6) наказом Держкомтелерадіо від 17.01.2017 № 3 було затверджено передавальний акт необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань Національної телекомпанії України (об'єднаної) до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України та додатки до нього (а.с. 38, т.1). В матеріалах справи наявна копія вказаного передавального акта (а.с. 39-40, т.1) та викопіювання з додатка № 2 до передавального акта (а.с. 41, т.1), у якому, серед інших активів, у колонці Основні засоби зазначено Будинок телерадіокомпанії, бул. Т.Шевченка, 17 інвентарний номер 1030001 та Гараж - бул. Т.Шевченка, 17, інвентарний номер 1030002 . Відповідно до довідки менеджера філії від 03.07.2018 за №1-07/3/74, майно на бульварі Тараса Шевченка, 17 у м. Тернополі (адміністративний будинок з гаражем) внесено до статутного капіталу ПАТ НСТУ (а.с. 37, т.1);

7) відповідно до статтей 115 та 329 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України Про господарські товариства , юридична особа публічного права є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна приватизації не підлягає майно Національної суспільної телерадіокомпанії України та акції, що належать державі у статутному капіталі НСТУ;

8) про наявність у позивача та його правопопередників права власності на об'єкти нерухомого майна на бульварі Тараса Шевченка, 17 у м. Тернополі також свідчить той факт, що Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія мала зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5635 га кадастровий номер 6110100000:02:024:0005 за вказаною адресою, однак, форму власності цієї земельної ділянки визначено як державну (витяг з Державного земельного кадастру від 04.05.2017, а.с. 45-52, т.1). Матеріали справи містять також докази вчинення НТКУ та ПАТ НСТУ дій, спрямованих на оформлення права постійного користування земельною ділянкою (а.с. 31-34, т.1; а.с. 3-61, 103-135, т.2).

Окрім вищенаведеного позивач також покликається на те, що в оскаржуваному рішенні відповідача-1 міститься посилання на укази Президії Верховної Ради України від 26.08.1991 року №1435-12 "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та від 30.08.1991 року №1468-12 "Про заборону діяльності Компартії України", які, однак, були визнані неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001.

Оцінивши вказані доводи позивача, на які він також покликається і у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Указами Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року №1435-12 "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та від 30 серпня 1991 року №1468-12 "Про заборону діяльності Компартії України" діяльність названої партії було припинено до остаточного розслідування обставин, пов'язаних з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року, а в подальшому заборонено.

Відповідні місцеві Ради народних депутатів зобов'язано до закінчення розслідування прийняти на баланс майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, іншу власність), що належить організаціям (партійним комітетам) КПУ, за винятком майна ЦК КПРС та ЦК КПУ (пункт 6 указу від 26 серпня 1991 року №1435-12).

Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 13 вересня 1991 року №1541-12 визначено, що майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, інша власність) колишніх Кримського республіканського комітету КПУ приймає на баланс Верховна Рада Кримської АРСР, обкомів партії - обласні Ради народних депутатів, міськкомів партії - міські Ради народних депутатів, райкомів партії - районні Ради народних депутатів.

Відповідно до Закону України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" від 20 грудня 1991 року N 2004-XII, майно передане на баланс місцевих Рад народних депутатів є власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).

Згідно ст. 2 Закону України "Про власність", чинного станом на 1991 рік, було передбачено наступні форми власності в Україні: приватна (індивідуальна), колективна, державна. Відповідно до статті 31 цього Закону, до державної власності належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Статтею 36 передбачено, що держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язаннями один одного.

Надалі окремі з названих вище нормативних документів, а саме укази Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року №1435-12 "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" та від 30 серпня 1991 року №1468-12 "Про заборону діяльності Компартії України" визнано неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001.

В той же час, відповідно до п.2 названого рішення, перелічені укази втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто, з 27.12.2001.

Розпорядження голови Верховної Ради України від 13 вересня 1991 року №1541-12 щодо прийняття місцевими Радами на баланс майна відповідних партійних комітетів та Закон України від 20.12.1991 N 2004-XII, за яким прийняте на баланс майно переходило у комунальну власність, є чинними на момент вирішення даного спору.

З матеріалів справи вбачається, що щодо спірного нерухомого майна у 1991 - 1995 роках вчинялися наступні дії:

Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №258 від 15.11.1991 було вирішено передати приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ на бульварі Шевченка, 21 (раніше К.Маркса) Тернопільському приладобудівному інституту (а.с. 146, т.1).

Дане рішення обґрунтовано Указом Президії Верховної Ради України №1468-12 від 30.08.1991 "Про заборону діяльності Компартії України" і розпорядженням голови Верховної Ради України №1541-12 від 13.09.1991, згідно з якими майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, інша власність) колишніх обкомів КПУ приймається на баланс обласної ради.

Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №281 від 06.12.1991 попереднє рішення №258 від 15.11.1991 було зупинене у зв'язку із необхідністю розглянути питання передачі приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ на черговій сесії обласної ради (а.с. 147, т.1).

Рішенням сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ на бульварі Шевченка, 21 безкоштовно передано на баланс Державній телерадіомовній компанії України (а.с. 113, т.1).

Державна телерадіомовна компанія України (Укртелерадіокомпанія) була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів УРСР від 08.08.1991 за №132 на базі колишнього Державного комітету УРСР по телебаченню і радіомовленню та підвідомчих йому обласних комітетів, підприємств і організацій.

На підставі рішення сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991, Тернопільським міським БТІ було видано Тернопільському об'єднанню телебачення і радіомовлення Укртелерадіокомпанії реєстраційне посвідчення від 10.06.1993 на домоволодіння на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі (а.с. 114, т.2).

Враховуючи відсутність у володінні та користуванні телерадіоорганізацій іншого нерухомого майна на бульварі Шевченка у м. Тернополі, та зважаючи на відсутність заперечень сторін з цього приводу, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у рішеннях виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів №258 від 15.11.1991, №281 від 06.12.1991, рішенні сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991, реєстраційному посвідченні від 10.12.1991 і в подальших адміністративних актах з цього приводу йдеться про один і той же об'єкт нерухомості. Вказана обставина також підтверджується рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів від 11.06.1991 за №314 (а.с. 148-149, т.1), з якого вбачається, що після перейменування вулиці, адресою будинку громадсько-політичного центру на вул. Карла Маркса, 17 стала нова адреса: бульвар Тараса Шевченка, 17.

На виконання Указу Президента України від 3 січня 1995 року за № 12 та постанови Кабінету Міністрів України №129 від 20.02.1995 Державну телерадіомовну компанію України було ліквідовано; новоствореному Державному комітетові телебачення і радіомовлення України вирішено передати основні фонди та інше державне майно, яке за станом на 1 січня 1995 року перебувало у віданні колишньої Державної телерадіомовної компанії та підприємств і організацій, що належали до сфери її управління; на базі Державної телерадіомовної компанії, її підприємств та організацій було утворено обласні державні телерадіокомпанії, підпорядкувавши їх Державному комітетові телебачення і радіомовлення України.

Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України №62 від 10.06.1995 вирішено передати на баланс Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії будинок, розташований у м. Тернополі на бульварі Шевченка, 17, що раніше перебував на балансі Укртелерадіокомпанії і знаходився в користуванні Тернопільського об'єднання телебачення і радіомовлення, що ліквідовується (а.с. 145, т.1). У вказаному наказі наявне покликання на те ж рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 із зазначенням того, що на його підставі нерухоме майно було передано на баланс його правопопредника.

З матеріалів справи також вбачається, що у 2016 році на замовлення Національної телекомпанії України товариством "Міське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на адміністративний будинок з гаражем на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі (а.с. 110-114, т.2).

Доказів вчинення інших дій щодо спірного нерухомого майна, чи існування інших документів, які би свідчили про будь-які зміни у статусі цього нерухомого майна чи його власника, сторонами не надано, а також не зазначено про існування таких.

Із вказаної сукупності фактичних обставин вбачається, що нерухоме майно на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі у 1991 році було передано у комунальну власність Тернопільської обласної ради народних депутатів, яка 10.12.1991 передала його безкоштовно на баланс тодішньої Державної телерадіомовної компанії України приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ на бульварі Шевченка.

Колегія суддів наголошує на тому, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Знаходження певного майна на балансі підприємства не свідчить про те, що таке підприємство має усі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.

З приводу реєстраційного посвідчення від 10.06.1993 колегія суддів звертає увагу на те, що станом на 1991 рік порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР визначався відповідною інструкцією, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР.

Пунктом 13 вказаної інструкції встановлено, що підставою для реєстрації будинку або домоволодіння за державною, кооперативною або громадською установою, підприємством чи організацією та видачі бюро технічної інвентаризації реєстраційного посвідчення за формою, що визначена у додатках № 3 та №3-а, є рішення виконкому про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих .

Натомість, в реєстраційному посвідченні від 10.06.1993 підставою його видачі зазначено рішення сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991, яким, як було неодноразово зазначено вище, приміщення передавалося на баланс Укртелерадіокомпанії.

Рішень про передачу об'єкта нерухомого майна на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі з комунальної до державної власності чи про оформлення права власності на це майно відповідач-1 не приймав.

Таким чином, реєстраційне посвідчення від 10.06.1993 не свідчить про набуття Тернопільським об'єднанням телебачення і радіомовлення Укртелерадіокомпанії права власності на спірне нерухоме майно.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з огляду на відсутність права власності на нерухоме майно на бульварі Шевченка, 17 в м. Тернополі у правопопередників позивача (Укртелерадіокомпанії, Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії та Національної телекомпанії України), таке право не могло виникнути і в самого позивача - НСТУ.

З огляду на це суд відхиляє доводи позивача (скаржника) про виникнення в нього права власності на спірне нерухоме майно на підставі Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України та передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов'язань Національної телекомпанії України (об'єднаної) до Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , затвердженого Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України №3 від 17.01.2017 року.

Протилежний висновок мав би наслідком порушення ст. 41 Конституції України та ст. 3, 321 ЦК України, які закріплюють принцип непорушності права власності.

Стосовно доводів позивача про те, що його право власності на об'єкт нерухомості підтверджується тим, що земельна ділянка під ним перебувала у постійному користуванні Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії та належить до державної власності, то такі доводи не є прямими та беззаперечними і не свідчать про існування такого права власності.

Окрім того, відповідачем-1 було долучено до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164930905 від 25.04.2019, з якого вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:02:024:0005 площею 0,5635 га належить до комунальної власності Тернопільської обласної ради на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 та рішення державного реєстратора Тернопільської обласної державної адміністрації індексний номер №46647718 від 25.04.2019.

Таким чином, оспорювані позивачем рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 та дії державного реєстратора Тернопільської міської ради №44162780 від 21.11.2018 стосуються підтвердження права власності відповідача-1 на нерухоме майно, що не належить позивачу, а, отже, ці рішення не порушують права та інтереси позивача ні як власника, ні як користувача цього майна.

Окремо колегія суддів звертає увагу і на те, що рішення Тернопільської обласної ради №1198 від 06.11.2018 не є підставою для виникнення у відповідача-1 права власності на нерухоме майно, що знаходиться на бульварі Шевченка, 17 у м. Тернополі, оскільки це рішення містить лише декларативні відсилання на законодавчі акти 1991 року, які свідчать про виникнення такого права власності, а також доручення посадовій особі відповідача-1 про вчинення дій, спрямованих на реєстрацію цього майна у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019 у справі №921/389/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 04.05.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік