Рішення

від 23.04.2020 по справі 905/216/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2020 Справа № 905/216/20 Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789)

до відповідача : Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Базарна, код ЄДРПОУ 20336647)

про стягнення 1 844,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго 28.01.2020 звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія про стягнення 1 844,80 грн, з яких: 988,14 грн основний борг; 849,68 грн - пеня; 6,98 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №267 від 01.10.2008 щодо оплати вартості поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго було залишено без руху, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано належних доказів оплати судового збору.

21.02.2020, позивачем були усунені недоліки, які призвели до залишення позовної заяви без руху, а саме, на адресу суду від позивача надійшла заява №А-06/268 від 20.02.2020, з доданими доказами оплати судового збору у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/216/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №267 від 01.10.2008 сплачена в повному обсязі, но підтвердження чого надав копію платіжного доручення №310 від 30.01.2020 на суму 988,14 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 849,68 грн - пені, останній зазначає, що він не вірний, та за прострочений період пеня складає - 32,73 грн та 34,35 грн, разом 66,98 грн,

Представники сторін у судове засідання 23.04.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи епідеміологічне положення на усій території України та встановлення карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та рішення Ради суддів України №19 від 17.03.2020 щодо карантинних заходів, утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін, та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання, судом не визнавалася обов`язковою явка у судове засідання учасників справи.

Положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як зазначено вище, предметом спору вказаної справи є стягнення з відповідача 988,14 грн заборгованості за теплову енергію за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №267 від 01.10.2008, а також нарахованих 849,68 грн - пеня; 6,98 грн - 3% річних.

Так, позивач відповідно до відбитку поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява, звернувся до суду 28.01.2020. Разом із позовними матеріалами, суду були надані докази надіслання відповідної позовної заяви відповідачу.

За інформацією з веб-сайту Укрпошти , за номером поштового відправлення -8433347513922 встановлено, що відповідач, отримав копію позовної заяви від позивача 29.01.2020.

У той час, як з наданого суду платіжного доручення №310 від 30.01.2020 на суму 988,14 грн. вбачається, що після звернення позивачем до суду відповідачем було сплачено на рахунок позивача основну заборгованість у повному обсязі.

Отже, з огляду на добровільне виконання відповідачем частини своїх зобов`язань, приймаючи до уваги відсутність будь-яких інших неврегульованих питань, в межах вказаної частини позовних вимог заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами у даній справі, в частини позовних вимог про стягнення 988,00 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору між сторонами щодо стягнення 988,00 грн основного боргу відсутній, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №905/216/20, в частини позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго про стягнення з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія боргу в розмірі 988,00 грн.

Стосовно решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 849,68 грн - пеня; 6,98грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

01.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго (постачальник, позивач) та Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (споживач, відповідач) укладений договір № 267 купівлі - продажу (постачання) теплової енергії (у подальшому - Договір).

За яким Позивач як теплопостачальна організація продавав Відповідачу та постачав до точки розподілу теплову енергію в гарячій воді у нежитлове приміщення Відповідача, а Відповідач приймав теплову енергію як споживач і зобов`язаний був своєчасно оплачувати поставку.

Приписами п. 3.1.1. договору визначено право позивача отримувати теплову енергію в обсягах та якості відповідно до Додатку №2 до договору, в якому визначений об`єкт споживача, що знаходиться за адресою вул. Ювілейна, 36.

Строк дії Договору відповідно до пункту 11.2. продовжувався автоматично, оскільки жодна зі сторін не заявляла про його розірвання.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності як загальної, так і спеціальної, збільшено сторонами до 5 років.

Згідно з Порядком розрахунків , який викладено у розділі 6 Договору, відповідач має обов`язок щомісячно оплачувати поставки теплової енергії у триденний термін, з дня отримання актів-рахунків.

Відповідно до п. 3.2.17 договору споживач зобов`язаний письмово інформувати Теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно- правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, про зміну користувачів приміщень та теплових мереж Споживача (субспоживача) тощо, не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Крім того, як вказує позивач, відповідачем порушені приписи пункту 3.2.17. Договору, а саме звільнене займане приміщення, без обов`язкового письмового інформування позивача.

З цього приводу суд зазначає, що вказаним пунктом договору погоджено обов`язкове інформування теплопостачальної організації про зміну місцезнаходження споживача.

За приписами ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Так, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача було змінено лише 12.09.2017, у той час як, обов`язок позивача про надіслання виник ще у 2015 році.

Однак, жодних доказів про те, що ним вживалися будь-які заходи з 2015 по 2017 роки, стосовно надіслання та/або неможливості вручення відповідного акту -рахунку за жовтень 2015 року, суду не подано.

Позивач, посилаючись на неможливість встановлення місцезнаходження відповідача, акт-рахунок №267-10 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року направив поштою, на адресу відповідача лише 31.10.2019.

На підтвердження чого до суду подав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8433347042512.

Зазначене повідомлення неможливо вважати належним та допустимим доказом того, що саме цим поштовим відправленням було направлено акт-рахунок №267-10 від 31.10.2015, оскільки опис вкладення у поштове відправлення відсутній.

При цьому, суд зазначає, що поштове відправлення №8433347042512 було направлено на юридичну адресу відповідача (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) площа Базарна, м. Покровськ, Донецька область.

Приписами п. 3.2.25 договору визначено, зокрема, що у разі неотримання уповноваженим представником споживача рахунку, Теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою .

Разом з тим, у договорі не зазначено на яку саме адресу Теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок, адже за матеріалами справи судом встановлено чотири адреси відповідача:

- юридичну (площа Базарна, м. Покровськ, Донецька область);

- вказану в договорі (вул. Артема. 13, м. Донецьк);

- вказану у додатку №2 яким визначено місце знаходження об`єкту постачання теплової енергії ( вул. Ювілейна, 36);

- вказану в акті-рахунку (вул. Охтирська. б. 13, м. Донецьк, Донецька область).

Так, з матеріалів справи не вбачається того, що акт-рахунок №267-10 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року був надісланий відповідачу своєчасно, за будь-якою з наведених адрес.

Однак, судом встановлено, що при первісному зверненні позивачем до суду, 11.11.2019 з заявою в рамках наказного провадження №905/2088/19 , судом, відповідно до приписів ст. 156 Господарського процесуального кодексу України, одночасно з копією судового наказу, боржникові було надіслано копію заяви стягувача про видачу судового наказу, разом з доданими до неї документами, в яких крім іншого, містився акт-рахунок №267-10 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року .

Поштове відправлення суду №6102230314941, відповідно до відомостей веб-сайту "Укрпошта", було отримано Малим підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія - 22.11.2019.

Суд одразу зазначає, що отримання відповідачем акту-рахунку, хоча і у інший спосіб ніж передбачений договором, в даному випадку слід вважати таким, що породжує зобов`язання з його оплати у 3 денний строк, з моменту отримання акту-рахунку.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом вище, грошове зобов`язання за договором у сумі 988,00 грн, відповідачем виконано з порушенням строку, що визначений у договорі, а отже застосування правових наслідків відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України є законними та обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд дослідивши розрахунок пені позивача, що заявлений за період з 04.11.2019 по 12.12.2019 у сумі 385,35 грн та за період з 13.12.2019 по 28.01.2020 у сумі 464,36 грн, визнає його не вірним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2.4 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього Договору Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за-спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій № 686-Х1V від 20.05.1999.

А отже, нарахування пені позивач здійснив із застосуванням коефіцієнту на рівні 1% за кожний день прострочення з урахуванням зменшення до суми заборгованості, але такий розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України у вказаний період та, відповідно, суперечить приписам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Також суд зазначає, що позивачем невірно визначено граничний термін сплати з якого виникає обов`язок зі сплати відповідного зобов`зання за договором, з огляду на наступне.

Судом вище встановлено, що граничний термін сплати грошового зобов`язання у відповідача в сумі 988,00 грн спливає 25.11.2019 , та прострочення виникає з 26.11.2019, а отже пеня нараховується наступним чином: за період з 26.11.2019 по 28.01.2020, база для нарахування 988,00 грн, пеня складає 48,62 грн.

Тому , розмір пені, який підлягає стягненню становить 48,62грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується решти вимог позивача, а саме в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6,98 грн. за період з 04.11.2019 по 28.01.2020, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що з урахуванням висновків наведених вище, період, на який позивачем нараховано 3% річних є також не вірним, та суд наводить власний розрахунок: за період з 26.11.2019 по 28.01.2020, база для нарахування 988,00 грн, розмір 3% річних складає - 5,19 грн.

А тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 5,19 грн.

Розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 48,62 грн пені, та 5,19 грн 3% річних, витрати по сплаті судового збору в цій частині, покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог, тобто в сумі 132,03 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 988,00 грн, в якій провадження підлягає закритю, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, спір виник внаслідок неналежного виконання договору обома сторонами: з боку позивача - надіслання акту-рахунку лише з заявою про видачу судового наказу; з боку відповідача - несвоєчасну сплату коштів, навіть після отримання такого акту, через суд 25.11.2020.

Тому, решта судових витрат, по цій частині вимог, покладається в рівних частинах, по 527,59 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 905/216/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія , в частині стягнення 988,00 грн основного боргу - закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія в частині стягнення 1) пені у розмірі 849,68 грн, задовольнити частково в сумі 48,62 грн; 2) 3% річних у розмірі 6,98 грн - задовольнити частково в сумі 5,19 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго пеню в розмірі 48,62 грн, 3% річних у розмірі 5,19 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 659,62 грн.

У судовому засіданні 23.04.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 30.04.2020.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789);

Відповідача : Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Базарна, код ЄДРПОУ 20336647).

Суддя О.М. Сковородіна