Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/18661/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/18661/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація приватних виконавців судових рішень"

про розірвання Договору оренди № 09/17 від 22.05.2017 та стягнення заборгованості в розмірі 382 017,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Асоціація приватних виконавців судових рішень про розірвання Договору оренди № 09/17 від 22.05.2017 та стягнення заборгованості в розмірі 382 017,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 09/17 від 22.05.2017, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

08.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2020.

У судове засідання 10.02.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 02.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 02.03.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 02.03.2020, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 розгляд справи по суті призначено на 27.04.2020.

У судове засідання 27.04.2020 представник позивача не з`явився, заявивши у позовній заяві клопотання про розгляд справи за відсутності позивача на підставі ч. 3 ст. 196 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу, зазначену в Договорі оренди № 09/17 від 22.05.2017, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою адресат відсутній та не розшукано .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.04.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2017 року між Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Асоціація приватних виконавців судових рішень (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди № 09/17 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно кімнати № 344, 342, 340а, 338, 336 та частину коридору на 3-му поверсі корп. № 5 (згідно з експлікацією поверхового плану 3-го поверху кімнат та частини коридору № 27, 72-80 (далі - майно) площею 285 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Науки, 41 , що перебуває на балансі Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України, вартість кого згідно з висновком про вартість майна від 28.02.2017 становить 7 065,63 грн. за 1 м.кв.

Майно передається в орендну для офісного приміщення (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача майна орендарю від орендодавця здійснюється не раніше дати підписання сторонами цього Договору шляхом підписання повноважними особами сторін Акта приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно з п. 2.3 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном після закінчення поточного ремонту орендованих приміщень, але не пізніше 22.06.2017.

У відповідності до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку за квітень 2017 року 31 026,01 грн. без ПДВ.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору узгоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

За умовами п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього Договору у разі, зокрема несплати орендарем платежів за цим Договором більше ніж за три місяці.

Цей Договір діє з 22 травня 2017 року до 31 березня 2020 включно (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.4 Договору визначено, що продовження терміну дії Договору оренди, строк дії якого закінчується, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, відсутності заперечення орендодавця проти продовження та при обов`язковій наявності дозволу НАН України оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Якщо орендар має бажання продовжити термін дії Договору оренди, за умови належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, він повинен повідомити орендодавця про свій намір не пізніше ніж за місяць закінчення строку Договору оренди. У разі відсутності такої заяви орендаря орендодавець повинен протягом останнього місяця оренди та/або першого місяця після закінчення терміну дії Договору оренди поінформувати орендаря у письмовій формі про припинення Договору оренди.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін зобов`язань за цим Договору, у тому числі несплати орендних платежів протягом трьох місяців (п. 10.6 Договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.05.2017, орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування кімнати № 344, 342, 340а, 338, 336 та частину коридору на 3-му поверсі корп. № 5 (згідно з експлікацією поверхового плану 3-го поверху кімнат та частини коридору № 27, 72-80 (далі - майно) площею 285 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Науки, 41, корпус 5.

Як зазначає позивач, ТОВ Асоціація приватних виконавців судових рішень належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної сплати плати за Договором починаючи з квітня 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з квітня по жовтень 2019 року у розмірі 316 196,10 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно з ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В свою чергу статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку за квітень 2017 року 31 026,01 грн. без ПДВ.

Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору узгоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

За умовами п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати платежів за Договором у період з квітня по жовтень 2019 року, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати платежів за Договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 316 196,10 грн.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 886,36 грн., пеню в розмірі 54 610,95 грн. та штраф у розмірі 6 323,92 грн.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач нараховує пеню на суму заборгованості у розмірі 316 196,10 грн. починаючи з квітня 2019 року, тоді як така заборгованість виникла за період з квітня по жовтень 2019 року.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 27 119,38 грн.

В свою чергу, пунктом 3.8 Договору сторонами узгоджено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки станом на дату подання позовної заяви до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість з орендної плати за сім місяців, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 323,92 грн.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних, оскільки станом на квітень 2019 року у відповідача була відсутня заборгованість у розмірі 316 196,10 грн., на яку позивач нараховує 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягненню 3 % річних в розмірі 2 509,34 грн.

Також, оскільки відповідач не здійснює розрахунки за Договором з квітня 2019 року, позивач просить суд розірвати Договір оренди.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього Договору у разі, зокрема несплати орендарем платежів за цим Договором більше ніж за три місяці.

Договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін зобов`язань за цим Договору, у тому числі несплати орендних платежів протягом трьох місяців (п. 10.6 Договору).

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотною умовою договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.

В свою чергу, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі №5021/966/2011.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за Договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з квітня по жовтень 2019 року, що не спростовано відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене та приписи зазначених вище статей, суд вважає, що систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати за користування майном у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, є наслідком позбавлення ефективного надходження коштів, і таке порушення відповідачем умов договору є істотним, і є підставою для розірвання Договору оренди.

Однак, за умовами Договору, а саме п. 10.1 Договору останній діє з 22 травня 2017 року до 31 березня 2020 включно.

Пунктом 10.4 Договору визначено, що продовження терміну дії Договору оренди, строк дії якого закінчується, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, відсутності заперечення орендодавця проти продовження та при обов`язковій наявності дозволу НАН України оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Якщо орендар має бажання продовжити термін дії Договору оренди, за умови належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, він повинен повідомити орендодавця про свій намір не пізніше ніж за місяць закінчення строку Договору оренди. У разі відсутності такої заяви орендаря орендодавець повинен протягом останнього місяця оренди та/або першого місяця після закінчення терміну дії Договору оренди поінформувати орендаря у письмовій формі про припинення Договору оренди.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6 Договору).

Доказів узгодження продовження строку дії Договору сторонами до матеріалів справи не надано, а отже Договір припинився 30.03.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та у постанові від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Разом з тим, з позовною заявою про розірвання Договору позивач звернувся у грудні 2019 року, тобто до закінчення строку дії цього договору та в процесі розгляд справи Договір припинив свою дію.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про розірвання Договору підлягає закриттю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про розірвання Договору та частковим задоволенням позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація приватних виконавців судових рішень" (03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 41, офіс 336; ідентифікаційний код: 40974514) на користь Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України (03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 41; ідентифікаційний код: 05416952) заборгованість у розмірі 316 196 (триста шістнадцять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 10 коп., 3% річних в розмірі 2 509 (дві тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 34 коп., пеню в розмірі 27 119 (двадцять сім тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 38 коп., штраф в розмірі 6 323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 282 (п`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 23 коп.

3. В частині вимог про розірвання Договору оренди № 09/17 від 22.05.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація приватних виконавців судових рішень" та Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України, провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.05.2020

Суддя О.А. Грєхова