Рішення

від 30.04.2020 по справі 910/17133/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/17133/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік"

про стягнення 597904,11 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед"

про стягнення 119287,41 грн.

від представників сторін: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" про стягнення 597904,11 грн., з яких: 500000 грн. заборгованості, 10068,49 грн. трьох процентів річних та 87835,62 грн. пені, що нараховані внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором від 01.02.2016 № ЛТД/36-Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

18.12.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" надійшла зустрічна позовна заява до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" про стягнення заборгованості за договором від 01.02.2016 № ЛТД/36-Д у сумі 119287,41 грн., з яких: 28515,60 грн. заборгованості за послуги з мерчендайзингу, 87132 грн. заборгованості за піддони, 2302,78 грн. трьох процентів річних та 1337,03 грн. інфляційних втрат.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.02.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" спільно до розгляду з первісною та об`єднано в одне провадження.

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом та не може бути доказом здійснення господарських операцій.

26.03.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника згідно з частиною 3 статті 196 ГПК України.

Також, 29.04.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідно до статті 196 ГПК України.

Частиною 3 статті 196 ГПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Ураховуючи подані обома сторонами заяви про розгляд справи за відсутності їхніх представників, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як дистриб`ютором, укладено договір дистриб`юції № ЛТД/36-Д (далі разом із додатковими угодами - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність дистриб`ютора продукцію для її подальшого поширення на території на умовах і в порядку, визначених договором та Правилами роботи з продукцією торговельної марки Nemiroff , а дистриб`ютор зобов`язується прийняти продукцію у власність та оплатити її вартість, а також виконати дії, необхідні для поширення та просування продукції на території на умовах та в порядку, визначених договором та Правилами роботи (пункт 1.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що дистриб`ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах 100 % авансового платежу або відстрочення платежу на строк до 30 календарних днів. Конкретні обрані умови оплати зазначаються сторонами у відповідному додатку до договору. Порядок та строки здійснення платежів за договором визначені в Правилах роботи та/або додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 15.3 договору останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами в день, зазначений на початку, і діє до 31.01.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Сторони можуть за допомогою додаткової угоди продовжити термін дії договору.

Додатковою угодою від 29.12.2017 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.03.2019 року.

Із матеріалів справи слідує, що позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1033951,68 грн. відповідно до видаткової накладної від 11.02.2019 № 2110005, підписаною обома сторонами. На оплату вказаного товару позивачем виставлений рахунок від 11.02.2019 № 706.

Однак, відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, сплативши 33951,68 грн. 27.02.2019 та 500000 грн. 01.03.2019, у зв`язку з чим борг відповідача становив 500000 грн. При цьому, згідно з замовленням відповідача від 13.12.2018 товар мав поставлятися на умовах попередньої оплати.

У зв`язку з наявністю заборгованості, позивач звертався до відповідача з претензією від 16.05.2019 № 08-05/0752/1, проте відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за договором поставки становить 500000 грн., підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував 87835,62 грн. пені на суму боргу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.8 договору (Правил роботи) у випадку, якщо дистриб`ютор не оплачує продукцію до закінчення граничної дати виконання зобов`язань, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити на користь компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочення.

Здійснивши арифметичних перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховані 10068,49 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про стягнення нарахованих трьох процентів річних у заявленому позивачем розмірі.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви про стягнення за договором дистриб`юції від 01.02.2016 № ЛТД/36-Д боргу за надані послуги мерчандайзингу в розмірі 28515,60 грн. та 87132 грн. заборгованості за піддони, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 3.2 договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2018) передбачено, що продукція відвантажується продавцем дистриб`ютору запакованою у зворотній тарі - піддонах (палетах) багаторазового використання. Дистриб`ютор має право продати тару продавцю. При цьому якість тари має відповідати вимогам, визначеним у додатку № 9 до договору. Кількість та ціна (вартість) 1 піддону (палети) зазначається у видаткових, товарно-транспортних накладних на тару та визначається відповідно до ціни, встановленої додатком № 9. Продавець оплачує тару протягом 30 календарних днів з дня підписання уповноваженою особою продавця видаткової накладної на тару.

Згідно з додатком № 9 вартість зворотної тари при поставці дистриб`ютором продавцю становить 120 грн. з ПДВ за європіддон та 96 грн. з ПДВ за полегшений піддон.

Як убачається із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу за зустрічним позовом піддони типу 4 у кількості 535 штук, ціною 120 грн., на загальну суму 64200 грн., у т.ч. 10700 грн. ПДВ, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 25.02.2019 № РБ!-013850 до договору та товарно-транспортною накладною від 25.02.2019 року. Також згідно з видатковою накладною від 21.03.2019 № РБ!-018005 позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу за зустрічним позовом 246 штук піддонів типу 4, ціною 90 грн., на загальну суму 22140 грн. та 12 штук піддонів полегшених, ціною 66 грн., на загальну суму 792 грн.

Таким чином, борг відповідача за зустрічним позовом за піддони на суму 87132 грн. підтверджений підписаними обома сторонами видатковими накладними та на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної позовної вимоги.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено про стягнення 28515,60 грн. боргу за надані послуги мерчандайзингу, що слідує із підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2019 року.

Відповідно до пункту 2.1.26 Правил роботи дистриб`ютор надає послуги мерчандайзингу за допомогою мерчандайзерів-консультантів у роздрібних торгівельних точках.

Згідно з пунктом 3.7 Правил роботи належно надані послуги, передбачені пунктом 2.1.26 Правил, підлягають оплаті компанією (продавцем). При цьому надання зазначених у пункті 2.1.26 Правил послуг здійснюється дистриб`ютором за умови доведення компанією до дистриб`ютора відповідного замовлення, в якому зазначається обсяг необхідних послуг. Надання послуг, зазначених у пункті 2.1.26 Правил роботи, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за формою, встановленою в додатку № 19 до договору, яке здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце надання таких послуг.

Однак, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних актів приймання-передачі послуг мерчандайзингу на суму 28515,60 грн., як передбачено вищенаведеним пунктом Правил роботи. Натомість, позивач за зустрічним позовом доводить наявність у відповідача за зустрічним позовом заборгованості за послуги мерчандайзингу лише актом звірки взаємних розрахунків на суму 28515,60 грн., який містить печатки обох сторін та підпис, зокрема, зі сторони відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

Утім, доданий позивачем за зустрічним позовом акт звірки взаємних розрахунків на суму 28515,60 грн. не містить зазначення посад осіб, які підписали вказаний акт, у зв`язку з чим за відсутності первинних документів щодо надання послуг мерчандайзингу такий акт не може бути належним доказом наявності боргу відповідача за зустрічним позовом на суму 28515,60 грн. Суд зауважує, що матеріали справи також не містять інших доказів щодо посади, яку обіймає ОСОБА_1 , яка підписала акт звірки взаємних розрахунків зі сторони відповідача за зустрічним позовом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Також позивачем за зустрічним позовом нараховані на суму боргу 87132 грн. три проценти річних у розмірі 2302,78 грн. та 1337,03 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги повністю. Водночас, за арифметичним перерахунком суду, інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 1071,62 грн.

Таким чином, зустрічна позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8968,56 грн. покладаються за первісним позовом на відповідача та за зустрічним позовом - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме покладаються на відповідача за зустрічним позовом у розмірі 1594,84 грн.

Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, при проведенні зустрічного зарахування сум витрат зі сплати судового збору такі витрати покладаються на відповідача за первісним позовом у розмірі 7373,72 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102; ідентифікаційний код 40208901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 38; ідентифікаційний код 39195903) 500000 (п`ятсот тисяч) грн. основного боргу, 87835 (вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 62 коп. пені, 10068 (десять тисяч шістдесят вісім) грн. 49 коп. трьох процентів річних, а також 7373 (сім тисяч триста сімдесят три) грн. 72 коп. витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 38; ідентифікаційний код 39195903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102; ідентифікаційний код 40208901) 87132 (вісімдесят сім тисяч сто тридцять дві) грн. основного боргу, 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 78 коп. трьох процентів річних, 1071 (одну тисячу сімдесят одну) грн. 62 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.05.2020 року.

Суддя К.В. Полякова