Рішення

від 30.04.2020 по справі 911/2872/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2872/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю, розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (м. Черкаси)

до Києво-Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" (Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка)

про стягнення 209482,55 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Деркач А.І. - довіреність від 03.12.2019;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Києво-Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" (далі - відповідач) 209482,55 грн, з яких 139651,28 грн основної заборгованості, 22971,67 грн пені, 2031,64 грн 3% річних, 2932,68 грн інфляційних втрат та 41895,28 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 80 від 30.01.2019 щодо своєчасної сплати боргу за поставку товару.

Ухвалою від 25.11.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 19.01.2020.

Ухвалою від 18.12.2020 Господарський суд Київської області виправив описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області від 25.11.2019 в частині зазначення дати та часу розгляду справи та призначив справу до підготовчого засідання на 26.12.2019.

Ухвалою від 26.12.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 11.02.2020, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 27.01.2020 (включно), а відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 06.02.2020 (включно).

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

В судовому засіданні 25.02.2020 Господарський суд Київської області оголосив перерву до 24.03.2020.

10.03.2020 до суду від позивача надійшло клопотання від 03.03.2020 вих. № 21-12/9 про приєднання доказів до матеріалів справи та поновлення строку для їх подання.

Ухвалою від 19.03.2020 Господарський суд Київської області поновив позивачу строк для подання доказів та у зв`язку з запровадженням карантину у м. Києві з 12.03.2020 по 03.04.2020 та мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відклав розгляд справи №911/2872/19 на період після 03.04.2020, про дату, час і місце проведення наступного судового засідання для розгляду справи № 911/2872/19 ухвалив повідомити учасників справи додатково шляхом направлення на їх адреси ухвали суду.

Ухвалою від 14.04.2020 Господарський суд Київської області призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 30.04.2020.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

При цьому необхідно зазначити, що до суду повернулися конверти з копіями ухвал Господарського суду Київської області від 18.12.2019, 26.12.2019 та 11.02.2020, які надсилалися відповідачу - Києво-Святошинському районному комунальному підприємству "Шкільні їдальні" за адресою: 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, з відміткою працівників відділу поштового зв`язку про повернення з причин "за закінченням встановленого строку зберігання".

Вказана адреса є адресою місцезнаходження Києво-Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" згідно з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

У постанові Верховного Сулу від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18, зокрема, зазначено, що у разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторінпро місце, дату і час судового розгляду, отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 25.11.2019, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, господарськийсуд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справпи та прийняття у ній рішення за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (далі - постачальник) та Києво-Святошинським районним комунальним підприємством "Шкільні їдальні" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 80 (далі - договір), згідно з п.1.2 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар разом з товаросупровідною документацією, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами даного договору. Постачальник зобов`язався поставляти покупцю товари відповідно до отриманого від нього замовлення, за цінами та в асортименті, зазначеними у накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є хліб, хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування (далі - товар) в асортименті та кількості згідно наявного асортименту постачальника та замовлень покупця.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору постачальник поставляє покупцю товар за цінами вказаними в товарно-транспортних накладних, які з моменту їх підписання є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає вартість отриманого по ньому товару з урахуванням інших платежів, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями на підставі заявок покупця.

За п. п. 6.1, 7.1, 7.2 договору поставка товару проводиться за адресами: в переліку додатка №1.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника.

Вид транспорту: спеціально обладнаний автотранспорт, що відповідає встановленим санітарним вимогам для перевезення хлібобулочних та кондитерських виробів.

У відповідності до п. 10.1 договору термін дії договору встановлюється з 30.01.2019 по 31.12.2019, але в будь-якому випадку - до повного його виконання сторонами.

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати товару, поставленого йому на виконання умов договору поставки № 80 від 30.01.2019.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначено у ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з квітня по травень 2019 року було поставлено відповідачу товару на загальну суму 139710,20 грн, частина з якого на суму 58,92 грн була повернута позивачу на підставі ТТН №АТТ0024100 від 06.05.2019, у зв`язку з чим загальна сума поставки товару за спірний період склала 139651,28 грн.

В підтвердження поставки товару по замовленнях, позивачем було додано до позовної заяви товарно-транспортні накладні, які були підписані відповідачем без застережень, що свідчить про прийняття останніх відповідачем до оплати.

Також в підтвердження факту поставки товару позивачем було додано до позовної заяви податкові накладні, які засвідчують проведення позивачем господарської операції з поставки на кожну партію товару окремо.

Водночас на підтвердження факту прийняття відповідачем товару за видатковими та товарно-транспортними накладними, позивач, окрім іншого, посилається на підписані позивачем та скріплені печатками товариств акти звірки взаєморозрахунків від 01.05.2019, 01.06.2019, від 01.07.2019, в яких відображені дані про всі спірні між сторонами господарські операції з поставки товару за вищевказаними документами.

Як передбачено ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору (п. п. 4.1- 4.3, 4.8, 4.10) сторони погодили, що розрахунки здійснюється покупцем в безготівковому порядку або готівкою на умовах готівкового розрахунку в день отримання товару згідно товарно-транспортної накладної.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на поточний рахунок постачальника.

Сторони дійшли згоди, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється відповідно до накладних та з дотриманням черговості оплати отриманої партії товару, а саме, кошти, що надходять від покупця (за виключенням вимог п. 9.4 даного договору) є оплатою за отриману 1, 2, 3, 4 і т. д. партію товару та зараховуються постачальником з дотриманням зазначеної черговості, незалежно від даних, зазначених в платіжних документах покупця (відповідно методу "ФІФО").

За результатами кожного місяця постачальник готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх покупцеві. Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання акту звірки підписати його та повернути постачальнику чи заявити письмові мотивовані зауваження до акту. За погодженням сторін звірка взаємних розрахунків допускається по телефону 0472-73-53-25. За результатами звірок складається двосторонній акт в обов`язковому порядку. У випадку, якщо покупець протягом п`яти календарних днів з моменту отримання акту звірки не повернув його постачальнику або не надав письмових обгрунтованих зауважень до акту, такий акт вважається погоджений сторонами та має юридичну силу для обох сторін, в тому числі і для державних органів

Постачальник на дату виникнення податкових зобов`язань складає податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису та реєструє її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін. У разі здійснення ритмічного постачання товарів постачальник не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, складає зведену податкову накладну з урахуванням усього обсягу постачання товару протягом періоду, за який складається така податкова накладна та реєструє її в Єдиному реєстрі податкових накладних на протязі 15 календарних днів за датою складання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, а також положень ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України свої зобов`язання щодо здійснення розрахунків за товар у порядку та строки, визначені умовами договору, належним чином не виконав.

Відтак, суд встановив, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, борг відповідач перед позивачем за поставку товару згідно з договору № 80 від 30.01.2019 склав 139651,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за період квітень - травень 2019 року та реєстрами товаро-транспортних накладних.

Надаючи ж оцінку поданим позивачем до справи актам звірки взаєморозрахунків від 01.05.2019, 01.06.2019, від 01.07.2019 з підстав належності та допустимості їх в якості таких, що можуть підтвердити чи спростувати факт проведення господарських операцій між сторонами у період з квітня по травень 2019 на загальну суму 139710,20 грн, господарський суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

З огляду на вказане, суд не приймає як належний, допустимий та достовірний доказ підтвердження суми заборгованості боржника за умовами договору поставки № 80 від 30.01.2019 надані позивачем до суду акти звірки взаєморозрахунків, оскільки вони не містять підпису відповідача, отже не підтверджують факт звіряння бухгалтеріями підприємств бухгалтерського обліку операцій, що відбулися по договору за спірними товарно-транспортними накладними.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене вище, оскільки позивачем було доведено в порядку статті 74 ГПК України належними та допустимими доказами здійснення поставки товару відповідачу, враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді товар не повернутий відповідачем позивачу, не направлено претензій з приводу недоліків товару чи документів до нього, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь заявлених 139651,28 грн основної заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань по оплаті товару, поставленого йому позивачем за період з квітня по травень 2019 року.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2932,68 грн за період з травня 2019 по жовтень 2019 року, а також 2031,64 грн 3% річних за період з 23.05.2019 по 15.11.2019.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 2932,68 грн інфляційних втрат, то суд вказує, що відповідно до Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 "Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено початок проведення їх нарахувань, оскільки найменший період визначення інфляційних становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період (в даному випадку, за травень 2019 року) не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Крім того, позивачем не було враховано дифляційні процеси, які мали місце у червні, липні та серпні 2019 року.

Судом було перераховано інфляційні втрати за вказаний позивачем період їх нарахування та дату виникнення боргу та встановлено, що в даному випадку у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних з відповідача.

Окрім іншого, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач просить стягнути на свою користь також 22971,67 грн пені та 41895,28 грн штрафу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару та інших платежів, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. В разі прострочення оплати товару понад 10 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від суми боргу. Нарахування штрафних санкцій проводиться до повного погашення заборгованості.

Так, позивач при здійсненні розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 23.05.2019 по 15.11.2019 на суму несплаченого боргу у розмірі 139651,20 грн.

Суд зазначає, що нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є правомірним, однак позивачем невірно визначено суму, належну до стягнення з відповідача, яка за розрахунком суду складає 22803,32 грн. Таким чином, у стягненні з відповідача 168,35 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Що стосується нарахованого позивачем на підставі п. 9.2 договору штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості в розмірі 139651,20 грн, то суд вважає вимогу про його стягнення обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на суму 41895,28 грн.

Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, натомість відповідач позов за предметом та підставами пред`явлення не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на викладене, враховуючи прострочку відповідача в частині сплати заборгованості за поставку товару по договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 206381,53 грн, з яких 139651,28 грн основного боргу, 2031,64 грн 3% річних, 22803,33 грн пені та 41895,28 грн штрафу. У стягненні з відповідача 2932,68 грн інфляційних втрат та 168,34 грн пені суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" до Києво-Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні"про стягнення 209482,55 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Києво-Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Жуковського, будинок 4, код ЄДРПОУ 32170620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Надпільна, будинок 248, код ЄДРПОУ 37715680) 139651 (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одну) гривню 28 копійок основного боргу, 2031 (дві тисячі тридцять одну) гривню 64 копійки 3% річних, 22803 (двадцять дві тисячі вісімсот три) гривні 33 копійки пені, 41895 (сорок одну тисячу вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 28 копійок штрафу та 3095 (три тисячі дев`яносто п`ять) гривень 72 копійки судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено: 04.05.2020

Суддя В.М. Антонова