Ухвала

від 30.04.2020 по справі 923/402/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

30 квітня 2020 року Справа № 923/402/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши

заяву Управління комунальної власності Херсонської міської ради (м.Херсон, пр.Ушакова, 37, код ЄДР 37465469)

до боржника: Приватного підприємства "БЛАГА" (юр. адреса: м.Херсон, вул.10 Східна, 36, адреса за договором: м.Херсон, вул.Театральна, 13, код ЄДР 32392365

про видачу судового наказу

встановив:

27.04.2020 за вх.№878/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 3530,72грн заборгованості у правовідносинах за договором №1603 оренди комунального майна міської територіальної громади, укладеного Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ПП "Блага" 06.11.2017.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

До заяви про видачу судового наказу додаються, у тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України).

Таким чином, нормами господарського процесуального закону передбачено видачу судового наказу у наказному провадженні в разі виникнення у заявника права грошової вимоги або вбачається порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За наведеною вище нормою ст.150 ГПК України доказування наявності у заявника суб`єктивного права вимоги здійснюється у спосіб подання письмових доказів, втім, як інші засоби доказування, передбачені нормами ст.73 ГПК України, у наказному провадженні виключаються.

Розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд не здійснює розгляд обгрунтованості заявлених вимог по суті.

Прийняття рішення щодо видачі судового наказу за заявленими вимогами є наслідком з`ясування судом відповідності поданої заяви про видачу судового наказу нормам процесуального закону, а саме: встановлення наявності права грошової вимоги або порушення права грошової вимоги та оцінка розміру грошової вимоги відповідно до вимог, встановлених ч.1 ст.148 ГПК України

Оскільки наказне провадження є документарним, характер та кількість письмових документів впливають на встановлення судом підстав для видачі судового наказу, подані докази за своєю характеристикою несуть певні особливості та мають:

- підтверджувати факт виникнення права вимоги у заявника;

- підтверджувати розмір обов`язків боржника;

- свідчити про відсутність потреби у їх дослідженні, з огляду на неможливість їх публічного дослідження, зумовленої відсутністю судового засідання у наказному провадженні.

Отже, процес доказування для заявника полягає у поданні письмових доказів у певній кількості та відповідаючих названим ознакам.

Кількість поданих доказів не обмежується нормами процесуального закону, вони мають підтверджувати обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.

За текстом заяви зазначається, що право вимоги виникає із договору оренди №1603 комунального майна міської територіальної громади, укладеного Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ПП "Блага" 06.11.2017.

Втім, вказується, що об`єкт оренди 05.09.2018 було відчужено третій особі та передано за актом передачі новому власнику.

Проте, заявник зазначає про виникнення у боржника обов`язку зі сплати орендної плати за період з 01.06.2018 до 10.04.2020 , та зобов`язання складається із 2339,48грн саме боргу з орендної плати та 1191,24грн пені.

Загалом заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 3530,72грн.

Судом встановлено, що до заяви не додано доказів, що підтверджують наведені обставин, а саме: щодо відчуження об`єкту оренди, що унеможливлює з`ясування наявності у заявника суб`єктивного права за договором у період, вказаний періодом виникнення обов`язку.

Поданий розрахунок заборгованості не відповідає критерію письмового доказу у наказному провадженні стосовно необхідності підтвердження розміру обов`язку боржника без необхідності у його публічному дослідженні, а саме: встановлення періоду, у якому виникло зобов`язання зі сплати орендної плати з урахуванням доведеної наявності права вимоги у цей період, та з`ясування розміру такого обов`язку у цей період.

Крім того, до грошової вимоги у розмірі 3530,72грн., як свідчить текст заяви, включено нараховану пеню у розмірі 1191,24грн.

Вказаний факт також свідчить про виниклу необхідність у дослідженні поданого розрахунку заборгованості, здійснення якого виключається у наказному провадженні.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, правовим наслідком порушення зобов`язання у разі прострочення його виконання, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

У резолютивній частині заяви викладено вимогу про стягнення 3530,72грн, що, як вказано вище, становить суму боргу та нараховану пеню. Проте, у наказному провадженні не здійснюється розгляд обгрунтованості заявлених вимог по суті, тобто виключається проведення дослідження розрахунку: з`ясування підстав нарахування, періоду нарахування обов`язку боржника, підстав нарахування пені та з`ясування її розміру окремо від розміру заборгованості по орендній платі.

Отже, судом встановлено, що заяву подано з порушенням вимог п.п.4 ч.2 ст.150 ГПК України, а саме: не додано документів, які підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги; вимога щодо стягнення пені не відповідає вимогам ст.148 ГПК України.

Зазначене є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Керуючись п.1, 3 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради за вимогою про стягнення з ПП "Блага" 3530,72грн заборгованості у правовідносинах за договором №1603 оренди комунального майна міської територіальної громади, укладеного Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ПП "Блага" 06.11.2017, відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного тексту ( та не більше 10 днів після закінчення карантину, відповідно до змін, внесених до ГПК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-10) №540-ІХ від 30.03.2020) в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу підписано

04.05.2020

Суддя Н.А. Павленко