Рішення

від 04.05.2020 по справі 922/638/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/638/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" (03040, м. Київ, пров. Задорожний, буд. 6-А, офіс 4; 5) до Фізичної особи-підприємця Усенка Руслана Михайловича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Усенка Руслана Михайловича, в якому просить:

1. Стягнути з фізичної особи-підприємця Усенка Руслана Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , р / р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українські аграрні системи" (код ЄДРПОУ 35380310, 03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 6-А, офіс 4; 5, р/р НОМЕР_4 в ПФ "ПриватБанку" м. Київ; МФО: 300711) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 у розмірі 45258,16 грн., пеню за договором у розмірі 7583,53 грн. 3 проценти річних у розмірі 970,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41,28 грн.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Усенка Руслана Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , р / р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українські аграрні системи" (код ЄДРПОУ 35380310, 03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 6-А, офіс 4; 5, р/р НОМЕР_4 в ПФ "ПриватБанку" м. Київ; МФО: 300711) судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 в частині оплати за поставлений товар.

Також, позивач разом із позовної заявою надав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2020 клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/638/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

14.04.2020 від позивача до канцелярії суду надійшов детальний опис витрат на правову (правничу) допомогу за вх. № 9167, який долучено до матеріалів справи.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 03.03.2020 була отримана відповідачем 06.03.2020, проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

12.06.2019 між ТОВ Українські аграрні системи (Позивач, Продавець) та ФОП Усенко Русланом Михайловичем (Відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі- продажу №03К, відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Предметом постачання по Договору було насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), мікродобрива, регулятори росту рослин (надалі Товар), перелік, види, вартість, кількість яких визначається в Специфікації, що є додатком та невід`ємною частиною цього Договору.

Товар, зазначений в п. 1.2 цього Договору поставляється в кількості, асортименті, передбаченому у Специфікації, яка є додатком та невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору Продавець передає Покупцю товар за умови виконання сторонами умов цього Договору по мірі потреби та за домовленістю сторін.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в місці знаходження складу Продавця (п. 3.2 Договору).

Кількість, найменування (асортимент, сорт) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, факт передачі товару підтверджується випискою видаткових накладних та передачею покупцем довіреності на отримання товарно- матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3.5. Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту передачі товару.

Одержання товару по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Продавця. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування Товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити про це Продавцю При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем ( п. 3.7. Договору).

Згідно з умовами розділу 4 Договору, розрахунок за товар відбуватиметься в національній валюті України, вид розрахунків: безготівковий, форма розрахунків: платіжне доручення.

Того ж дня, 12.06.2019 між сторонами було складено та підписано додаток №1 до Договору купівлі-продажу №03 К - Специфікація до Договору.

Відповідно до умов Специфікації, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору наступний Товар:

- Еколайн-Бор (органічний) р., мінеральне добриво, 20 л, у кількості 460 л, за ціною 63,33 грн. за літр без ПДВ, на загальну суму 29131, 80 грн.;

-Еколайн-Цинк (хелат) р., мінеральне добриво, 20л, у кількості 300 л, за ціною 82,50 грн. за літр без ПДВ, на загальну суму 24750,00 грн.

Всього без ПДВ - 53881,80 грн.

ПДВ - 10776,36 грн.

Всього з ПДВ -64658,16 грн.

Таким чином, загальна вартість Товару з ПДВ становить 64658, 16 грн.

Також Специфікацією до Договору купівлі-продажу № 03К від 12 червня 2019 року сторони передбачили наступні умови оплати:

- 30 % від загальної вартості Товару, а саме 19397,45 грн. попередня оплата;

- 70% від загальної вартості Товару, а саме 45260,71 грн. сплачується покупцем до 12.07.2019.

Того ж дня, 12.06.2019 Відповідачем було здійснено передоплату за Товар у розмірі 19400,00 грн., що підтверджується Випискою АТ КБ Приватбанк по рахунку ТОВ Українські аграрні системи за період з 01.06.2019.

На виконання умов вищевказаного Договору, 13.06.2019 Продавцем було здійснено поставку та передачу Товару Покупцю, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №122 від 13.06.2019 на загальну суму 64658,16 грн.

Проте, 70 % від загальної вартості Товару відповідно до умов Договору та Специфікації Відповідачем у встановлені строки сплачено не було (за виключенням 2,55 грн. переплати 12.06.2019), внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 45258,16 грн.

25.02.2020 Позивачем Відповідачу було направлено для підписання акт звіряння взаємних розрахунків, що підтверджується копією опису вкладення у поштове відправлення та копією фіскального чеку.

Однак, Акт звіряння взаємних розрахунків Відповідачем за його підписом Позивачу повернуто не було.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованість за отриманий товар погашена не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 у розмірі 45258,16 грн., пеню у розмірі 7583,53 грн., 3 % річних у розмірі 970,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41,28 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 64658,16 грн. Вказане підтверджується видатковою накладною № 122 від 13.06.2019.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково та сплатив лише попередню оплату у розмірі 19400,00 грн. Заборгованість у розмірі 45258,16 грн. залишилась відповідачем не погашеною.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 45258,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45258,16 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7583,53 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 сторони погодили, що в разі несплати за поставлений Товар в установленому цим Договором термін, Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період за кожний день прострочки від вартості неоплаченого по Договору Товару.

За порушення строків оплати за поставлений товар позивачем нараховано пеню у розмірі 7583,53 грн. за період з 13.06.2019 по 14.12.2019.

Однак, суд звертає увагу, що згідно Специфікації до Договору купівлі-продажу № 03К від 12 червня 2019 року сторони передбачили, що 70% від загальної вартості Товару сплачується покупцем до 12.07.2019, а отже прострочення зобов`язання щодо оплати вартості товару починається з 13.07.2019.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 13.07.2019 по 14.12.2019, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 6281,59 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1301,94 грн. - слід відмовити.

Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 970,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41,28 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 970,28 грн. за період 13.06.2019-28.02.2020 та інфляційні втрати у розмірі 41,28 грн.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 13.07.2019 по 28.02.2020, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 859,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41,28 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 111,28 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 45258,16 грн. заборгованості, 6281,59 грн. пені, 859,00 грн. три проценти річних, 41,28 грн. інфляційних втрат. В решті позову суд відмовляє в задоволенні.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач в прохальній частині позову просив судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. позивач надав: копію договору № 4/02-20 про надання правової (правничої) допомоги від 24.02.2020 юридичних послуг від 28.01.2020, ордер адвоката на надання правової допомоги від 28.02.2020, детальний опис витрат на правову (правничу), копію акту наданої правової (правничої) допомоги від 10.04.2020, платіжне доручення №5436 від 26.02.2020 на суму 8000,00 грн. про оплату згідно договору № 4/02-20 про надання правової (правничої) допомоги від 24.02.2020.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надав. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду також надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7790,06 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2046,84 грн. Решта витрат зі сплати судового збору залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Усенка Руслана Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , р / р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українські аграрні системи" (код ЄДРПОУ 35380310, 03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 6-А, офіс 4; 5, р/р НОМЕР_4 в ПФ "ПриватБанку" м. Київ; МФО: 300711) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 03К від 12.06.2019 у розмірі 45258,16 грн., пеню за договором у розмірі 6281,59 грн., 3 % річних у розмірі 859,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 41,28 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2046,84 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 7790,06 грн. грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" (код ЄДРПОУ 35380310, 03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 6-А, офіс 4; 5).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Усенко Руслан Михайлович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено "04" травня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/638/20