Рішення

від 27.04.2020 по справі 923/123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Справа № 923/123/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. , за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІД АГРОБІЗНЕС , код ЄДРПОУ 37022936, вул. Князя Володимира, 75, м. Рівне,

до: Приватного підприємства "Біхол", код ЄДРПОУ 41718064, вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області,

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 101 427,61 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Стріла В.М., посвідчення № 1571 від 31.01.2019;

від відповідача: не з'явився;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІД АГРОБІЗНЕС звернулось до Господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Біхол" заборгованість за Договором поставки засобів захисту рослин №№372-ЗЗР-ШЄ-18 від 05 травня 2018 року, в розмірі 101427,61 грн.

Ухвалою від 06.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив перше засідання по справі на 05 березня 2020 року на 11:00 год., запропонував Відповідачу, відповідно до ст. ст. 251, 252 ГПК України, негайно але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали надати суду: відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, докази надіслання позивачу копії відзиву до 26.02.2020, запропонував позивачу, відповідно до ст.ст. 251, 252 ГПК України, не пізніше 03.03.2020 надати суду відповідь на відзив та докази надіслання Відповідачу відповіді на відзив та доданих до них документів.

Розгляд справи відкладався 05.03.2020 та 07.04.2020 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду, що були надіслані на адресу відповідача: вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області, повернулись до суду з відміткою пошти "не проживає". Відповідно до витягу з ЄДР № 1006280453 (а.с. 25-27) станом на 03.02.2020 місцезнаходження юридичної особи ПП "Біхол" значиться - вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області.

Судом 07.04.2020 здійснено оголошення про виклик відповідача ПП "Біхол" в судове засідання призначене на 27.04.2020 на 14:30 год. на сайті судової влади.

Крім того, у витязі з ЄДР були зазначені засоби зв'язку: 0980065252 та 0955958299, секретарем с/з 09.04.2020 за зазначеними номерами було здійснено дзвінки з метою передачі телефонограми, однак слухавку абонент не взяв.

Суд зазначає, що статтею 120 частинами 3, 7 ГПК України передбачено наступне:

Виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до зробленого судом витягу з ЄДРЮОФОП адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, на яку надіслано повідомлення суду: вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області.

Отже, ухвала суду про виклик відповідача вважається врученою.

Строки для вчинення відповідачем процесуальних дій, що встановлені судом, сплинули до дня першого судового засідання 05.03.2020 року, тобто до оголошення в Україні карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 16.03.2020 з відповідними змінами про встановлення з 12.03.2020 на всій території України карантину.

За таких обставин, на процесуальні правовідносини у цій справі не розповсюджується дія норм ГПК України, що уведені у зв'язку із карантином згідно Закону № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким доповнено Розділ Х ГПК України частиною 4, відповідно до якої - під час дії карантину процесуальні строки, визначені щодо судового розгляду справи, продовжуються на строк дії такого карантину .

Зважаючи на наведені обставини та правові підстави суд розглядає справу по суті за наявними у справі матеріалами.

І. Стислий виклад позиції позивача:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" та Приватним підприємством БІХОЛ "05" травня 2018 року було укладено Договір поставки засобів захисту рослин №372-ЗЗР-ШЄ-18.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач за цим Договором зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, Позивачем було передано Відповідачу за Договором товар на загальну суму 46518,24 грн, що підтверджується наступними документами:

- Специфікаціями №1 до Договору від 05.05.208р.,

- видатковою накладною №1358 від 05.05.2018р.,

- Товарно-транспортною накладною: №3-1358 від 05.05.2018р.,

На даний момент Відповідачем не було оплачено та є відповідно основний борг по №372-ЗЗР-ШЄ-18 від 05.05.2018 року на загальну суму 46 518,24 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. - 4.2. Договору ціна, загальна вартість товару та строки оплати вказуються в специфікаціях.

Крім цього, Позивач та Відповідач в п. 4.4. Договору Сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов'язання щодо оплати товару в іноземній валюті (в доларах США). Грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США визначається шляхом ділення загальної вартості товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на МВРУ до української гривні, на дату, що передує даті фактичної оплати.

При цьому, сторони домовилися, що курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http://finance.ua/uа/currency/#interbank.

Позивач стверджує, що згідно із Специфікацією №1 від 05.05.2018 відповідач повинен був сплатити загальну вартість товару що поставляється в сумі 46518,24 грн., з умовами оплати протягом 1 дня по факту поставки Товару.

Товар був доставлений в день купівлі, відповідно оплата повинна була бути здійснена, на думку позивача, проятгом наступного дня - 06.05.2018 року включно. Отже, із 07.05.208 року за Покупцем рахується борг, сплата якого вважається простроченою.

Станом на момент розрахунку позову - 03 лютого 2020 року, офіційний курс гривні до долара США згідно п. 4.4 Договору не збільшився на 1 і більше % по відношенню до курсу на момент підписання специфікацій тому сума заборгованості в гривні залишається не змінною.

Позивач, посилаючись на приписи ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання у передбачений договором строк (термін); ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; норм законодавства, що регулюють відносини поставки ГК України та ЦК України, а також норми законодавства, що регулюють обов'язок сторони сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач зазначає, що пунктом 6.4.1. Договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 % річних.

Відповідно до п. 6.5. Договору Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Крім того, згідно п. 6.8 Договору за не виконання умов Договору передбачено штраф в розмірі 15 % від суми загальної заборгованості.

Розрахунок суми заборгованості згідно умов Договору надано позивачем до позовної заяви як додаток. Відповідно до розрахунку Відповідач повинен сплатити на користь Позивача за Договором поставки засобів захисту рослин №№372-ЗЗР-ШЄ-18 від 05.05.2018 року, суму заборгованості в розмірі 101 427,61 грн.

Представник позивача надав суду пояснення, що строк платежу за поставлений товар встановлений сторонами у специфікації №1 від 05.05.2020, відповідно до якої оплата повинна бути здійснена протягом 1 дня по факту поставки товару. Представник зазначив, що форма Специфікації передбачає два види оплати як попередню, так і по факту поставки. Сторонами фактично застосовано другу умову. Товар передано без попередньої оплати, отже, має бути сплачений протягом одного дня. В той же час до дня звернення позивача з позовом та на час розгляду цієї справи в суді оплата не здійснена.

Щодо строків нарахування пені та штрафу за договором представник позивача пояснив, що розрахунок зроблено за 637 днів у межах строків позовної давності, встановленого сторонами у договорі, через це розмір штрафних санкцій є значним, порівняно з розміром основного боргу. В той же час, позивач як кредитор не звертався з претензіями до відповідача як боржника протягом усього строку, за словами представника, зв'язок здійснювався по телефону, однак, причина неплатежу йому невідома.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача:

Відповідач не надав відзиву на позов, його позиція щодо заявленого позову, розрахунків розміру основної заборгованості та фінансових санкцій за порушення зобов'язання, суду не відомі.

В той же час суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення:

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 05.05.2018 укладено договір № 372-ЗЗР-ШЄ-18 (а.с. 15-17), за яким постачальник ТОВ "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві ПП "Біхол" засоби захисту рослин та іншу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами наведеного договору:

- Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору);

- Ціна товару та загальна вартість Товару вказується в специфікаціях(п. 4.1. Договору);

- Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.2. Договору);

- Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного Договору. (п. 4.3. Договору);

- Сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхам множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та після оплати), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http://finance.ua/uа/currency/#interbank.

Положення цього пункту 4.4. застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).

Для розрахунків по цьому договору Постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін (п. 4.4. Договору);

- Сторони можуть застосовувати вексельну форму розрахунку, що має зазначатися в специфікаціях. (п. 4.5. Договору)

- За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України.

Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України. (п. 6.1. та 6.2. Договору)

- У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. (п. 6.4.1. Договору)

- Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань заданим Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років. (п. 6.5. Договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до специфікації № 1 від 05.05.2018 (а.с. 18), видаткової накладної № 1358 від 05.05.2018 (а.с. 19) та товарно-транспортної накладної № 3-1358 від 05.05.2018 (а.с. 20) позивачем було доставлено та відвантажено відповідачу 10 л Бенефіс,МЕ, 10 л Імідор Про та 280 л Геліос на загальну суму 46 518,24 грн, що в еквіваленті складає 1 766,07 Дол. США.

Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, пені, відсотків річних та штраф (а.с. 12-14), відповідно до якого сума боргу становить 46518,24 грн.

Розрахунок пені та відсотків річних згідно п.6.4.1 та 6.5 Договору:

кінцева дата оплати : до 06.05.2018 року.

кількість днів прострочення: 637 дні (07.05.2018 - 03.02.2020), що наведено у таблиці:

ЗагальнийперіодзаборгованостіПеріод за який нараховується пеняСума боргуКількістьднівнарахуванняпеніПодвійнаСтавкаНБУРезультат Всього 3 07.05.2018р по 13.07.2018р. 46518,24 67 34 2 903,25 3 13.07.2018р по 07.09.2018р. 46518,24 56 35 2 497,97 3 07.09.2018р по 25.10.2018р. 46518,24 48 36 2 202.29 3 25.10.2018р по 13.12.2018р. 46518,24 49 36 2 248.17 3 13.12.2018р по 25.04.2019р. 46518,24 133 36 6 102,17 3 25.04.2019р по 19.07.2019р. 46518,24 85 35 3 791,56 з 19.07.2019р по 06.09.2019р. 46518,24 49 34 2 123,27 з 06.09.2019р по 25.10.2019р. 46518,24 49 33 2 060.82 з 25.10.2019р по 13.12.2019р. 46518,24 49 31 1 935,92 з 13.12.2019р по 31.01.2020р. 46518,24 49 27 1 686,13 з 13.12.2019р по 03.02.2020р. 46518,24 3 22 84,12 27 635,66 Розрахунок відсотків річних (25%):

Період заборгованостіСума боргуКількість днів у ропіКількість днів боргу % річні/ 100Результат 3 07.05.2018 по 03.02.2020 46518,24 365 637 0,25 20 295,97 Сума: 20 295,97

Крім того згідно п.6.8 Договору вказано штраф з суми заборгованості в розмірі 15% від суми заборгованості, що становить: 46518,24 х15%=6977,74 грн.

Отже, позивач заявляє загальну суму заборгованості у сумі: 46518,24 грн. основного боргу + 27 635,66 грн пені + 20295,97 грн 25% річних + 6977,74 грн штрафу = 101 427,61 грн.

Попередня оплата, яка передбачена даною специфікацією, повинна бути здійснена протягом 1 дня по факту поставки товару. Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 3-1358 товар було відвантажено 05.05.2018 року.

Отже порядок та строк оплати за товар визначений саме Специфікаціями до Договору, які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за порушення останнім договірних зобов`язань в частині повноти та своєчасності оплати за поставлений товар.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про купівлю-продаж.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Умовами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив відповідачу товар, узгоджений у Специфікації до договору на загальну суму 46 5181,24 грн., що підтверджується: копією видаткової накладної № 1358 від 05.05.2018, копією товарно-транспортної накладної № 3-1358 від 05.05.2018.

Суд вважає доведеним, що відповідачем прострочено виконання свого грошового зобов'язання з 07.05.2018 року.

Відповідачем не було оплачено отриманий товар у визначений договором строк та не оплачено й на дату звернення до суду.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати поставленого товару закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, право позивача як кредитора є порушеним і підлягає захисту.

Доведена позивачем сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 46 5181,24 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення інших сум суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, якою встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.4.1. сторони домовилися про розмір пені і відсотків за порушення грошового зобов'язання, зокрема: пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, а також 25% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки суд визнає їх правильними: пеня за договором за увесь час прострочки становить 27 635,66 грн. пені; проценти річних - 20295,97 грн.; штраф - 6977,74 грн.

Суд враховує, що відповідно до позовної заяви та розрахунків, стягувані грошові суми компенсують позивачеві можливі втрати (збитки) від інфляції грошових коштів через встановлення, зокрема, 25% річних та інші можливі негативні наслідки для кредитора.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Всього на підставі договору нараховано 34613,40грн. пені та штрафу (27 635,66 + 6977,74).

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, за загальним правилом, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.5. Договору сторони узгодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором продовжується до 3 років.

На підставі статті 549 ЦК України та статей 230, 232 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Співставивши усі грошові суми, що підлягають стягненню за цим позовом, зокрема: суму основного боргу у розмірі 46 518,24 грн., суму процентів річних у розмірі 20295,97 грн. та суму неустойки у формі пені та штрафу на суму 34613,40грн. суд зазначає, що штрафні санкції за цим позовом є надмірно великими.

Не зважаючи на ту обставину, що відповідачем не надано до суду відзиву та інших заяв по суті справи, суд вважає за об'єктивно необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню за своєю ініціативою.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд застосовує вказані норми права та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню, з 27 635,66 до 10 000,00грн. з таких підстав.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд при розгляді справи по суті встановив, що про порушення строків оплати поставленого товару позивачеві стало відомо 07.05.2018 року, тобто близько двох років до дня цього судового засідання. За цей період позивачем як постачальником та кредитором не вживалися заходи щодо стягнення суми основного боргу без будь-яких на то причин, що не є розумним з боку кредитора. В той же час, як вбачається із змісту договору, ця поведінка кредитора обумовлюється значними розмірами зебезпечувальних зобов'язань, зокрема високими процентами (відсотками) річних від суми прострочення, пенею та штрафом, які і впливають на поведінку кредитора.

Поведінка кредитора, таким чином, призвела до того, що основне зобов'язання за договором становить 46 518,24 грн., а нарахування на цю суму становлять 54909,37грн., що перевищує суму основного боргу, є надмірними.

Суд приймаючи рішення керується загальними засадами цивільного права, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), яким не відповідають обставини цієї справи.

Відповідно до наявного у справі Витягу з ЄДРЮОФОП ГФ (а.с. 25) відповідач здійснює діяльність з вирощування зернових культур, розведення великої рогатої худоби, свиней та птиці тощо, отже суд враховує інтереси відповідача щодо збереження можливості здійснювати свою основну діяльність. При цьому суд враховує. що за договором засоби захисту рослин набувалися саме для забезпечення основної діяльності відповідача.

Суд виходить з того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача: суму основного боргу у розмірі 46518,24 грн.; суму процентів річних у розмірі 20295,97 грн.; пеню у розмірі 10000,00грн. та штрафу на суму 6 977,74 грн., а всього на суму 83791,95грн.

В іншій частині позову щодо стягнення надмірної суми пені у розмірі 17 635,66 грн. - відмовити.

ІV. Розподіл судових витрат:

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно платіжного доручення № 3695 від 04.02.2020 року.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біхол", код ЄДРПОУ 41718064, вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" , код ЄДРПОУ 37022936, вул. Князя Володимира, 75, м. Рівне, заборгованість за Договором поставки засобів захисту рослин №№372-ЗЗР-ШЄ-18 від 05 травня 2018 року, в розмірі 83 791,95грн. (вісімдесят три тисячі сімсот дев'яносто одна гривень 95 копійок).

3. В іншій частині щодо стягнення надмірної суми пені у розмірі 17 635,66 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 66 копійок) - відмовити.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Біхол", код ЄДРПОУ 41718064, вул. Врожайна, 22, с. Хрестівка Чаплинського району Херсонської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС", код ЄДРПОУ 37022936, вул. Князя Володимира, 75, м. Рівне, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати всім учасникам провадження.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2020

Суддя П.Д. Пригуза