Рішення

від 29.04.2020 по справі 924/1216/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р. Справа № 924/1216/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Вертикаль Н" м. Хмельницький

до Приватного підприємства "Інвестцентробуд" м. Хмельницький

про стягнення заборгованості в сумі 106693,70 грн. внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар

Представники сторін: не з`явились

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Вертикаль Н" м.Хмельницький до Приватного підприємства "Інвестцентробуд" м. Хмельницький про стягнення 106693,70 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.02.2018 між сторонами було укладено договір поставки №02/18-03, на виконання якого позивач передав відповідачу товар, за який відповідач зобов`язався провести розрахунок. У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, станом на 17.11.2019 борг останнього перед позивачем становить 88691,80грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом та нарахування 11371,24грн. пені, 1007,00грн. 3% річних, 1189,07грн. інфляційних втрат та 4434,59грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області (суддя Димбовський В.В.) від 22.11.2019 позовну заяву Приватного підприємства "Вертикаль Н" м. Хмельницький до Приватного підприємства "Інвестцентробуд" м. Хмельницький про стягнення заборгованості в сумі 106693,70 грн. внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.12.2019.

Згідно ухвали суду (суддя Димбовський В.В.) від 16.01.2020 закрито підготовче провадження по справі №924/1216/19 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.02.2020.

У зв`язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Димбовський В.В. та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020, справу №924/1216/19 прийнято до свого провадження суддею Субботіною Л.О. та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 квітня 2020 року, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 20.03.2020.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відкладено судове засідання для розгляду справи №924/1216/19 по суті на 29.04.2020.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, лист Ради суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Позивач в судовому засіданні участі не приймав, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Крім того, 27.04.2020 представник позивача надіслав до суду додаткові пояснення щодо розрахунку суми заборгованості, в яких вказано, що основний борг за договором становить 88691,80грн, 11371,24грн. - пеня, 1007,00грн. - 3% річних, 1189,07грн. - інфляційні втрати та 4434,59грн. штрафні санкції, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав. Ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

12.02.2018 між Приватним підприємством "Вертикаль Н" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Інвестцентробуд" (далі - покупець) укладено договір поставки №В-02/18-03 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення покупця. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті або надаватися через представника постачальника.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються сторонами щодо кожної поставки окремо і вказуються у видаткових накладних, за якими товар відвантажується покупцю.

Відповідно до п.4.3 договору моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Згідно п. 5.1 договору покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.4 договору).

За умовами п. 6.3 договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.

Згідно п. 7.1 договору за недотримання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Крім пені, передбаченої п. 7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п. 7.3 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту коли будь-яка сторона виявить бажання розірвати його та письмово повідомила про це іншу сторону або при укладенні нового договору.

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач протягом квітня - червня 2019 року здійснював поставку відповідачу цементу.

Товар, що був поставлений згідно видаткових накладних №105 від 02.04.2019, №119 від 05.04.2019, №127 від 09.04.2019, №159 від 24.04.2019, №235 від 22.05.2019, №238 від 22.05.2019, №296 від 03.06.2019, №308 від 06.06.2019, №319 від 10.06.2019, №344 від 12.06.2019, оплачений відповідачем не в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку та карткою рахунку позивача зокрема:

- за накладною №105 від 02.04.2019 на суму 7761,60 грн. оплата товару проведена 08.04.2019 на суму 7761,00 грн. Вартість неоплаченого товару становить 0,60 грн.;

- за накладною №119 від 05.04.2019 на суму 7761,60 грн. оплата - 12.04.2019 на суму 7761,00 грн. Вартість неоплаченого товару - 0,60 грн.;

- за накладною №127 від 09.04.2019 на суму 7761,60 грн. оплата - 15.04.2019 на суму 7761,00 грн. Вартість неоплаченого товару - 0,60 грн.;

- за накладною №159 від 24.04.2019 на суму 11642,40 грн. оплата - 03.05.2019 на суму 8000,00 грн.; 06.05.2019 на суму 3642,00 грн. Вартість неоплаченого товару - 0,40 грн.;

- за накладною №235 від 22.05.2019 на суму 57120,00 грн. оплата - 30.05.2019 на суму 1000,00грн., 03.06.2019 на суму 6642,40грн., 06.06.2019 - 1000,00грн., 12.06.2019 - 1000,00грн. Вартість неоплаченого товару - 47477,60 грн.;

- за накладною №238 від 22.05.2019 на суму 11642,40 грн. оплата - 03.06.2019 на суму 5000,00грн., 11.07.2019 - 1000,00грн., 18.07.2019 - 1000,00грн., 12.08.2019 - 1000,00грн., 13.08.2019 - 1000,00 грн. Вартість неоплаченого товару - 2642,40 грн.;

- за накладною №296 від 03.06.2019 на суму 11642,40 грн. оплата 18.06.2019 на суму 5000,00грн., 25.06.2019 - 1000,00грн., 02.07.2019 - 1000,00грн., 05.07.2019 - 1000,00грн. Вартість неоплаченого товару - 3642,40 грн.;

- за накладними № 308 від 06.06.2019 на суму 11642,40 грн., № 319 від 10.06.2019 на суму 11642,40 грн., № 344 від 12.06.2019 на суму 11642,40 грн. оплата відповідачем не проводилась.

Позивач звертався до відповідача з претензією №15 від 19.09.2019, в якій вимагав сплати заборгованості та нарахованих штрафних санкцій за договором поставки від 12.02.2018 року.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за договором та штрафні санкції не сплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 12.02.2018 між сторонами укладено договір поставки №В-02/18-03, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Сторони у п.п. 5.1 - 5.4 договору передбачили, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач здійснював поставку відповідачу цементу. Згідно видаткових накладних №105 від 02.04.2019, №119 від 05.04.2019, №127 від 09.04.2019, №159 від 24.04.2019, №235 від 22.05.2019, №238 від 22.05.2019, №296 від 03.06.2019, №308 від 06.06.2019, №319 від 10.06.2019, №344 від 12.06.2019 позивач поставив відповідачу цемент на загальну суму 150259,20 грн., який відповідач оплатив лише частково на суму 61567,40 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку та карткою рахунку позивача. Вартість неоплаченого товару (цементу) становить 88691,80 грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманого товару. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 88691,80 заборгованості є правомірною та обґрунтованою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у пунктах 7.2, 7.3 договору визначили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Крім пені, передбаченої п.7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору поставки № В-02/18-03 від 12.02.2018 року в частині оплати товару, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 11371,24грн., з яких 6213,33 грн. нараховані за період з 12.06.2019 по 31.10.2019 на суму заборгованості 47477,00 грн. за видатковою накладною №235 від 22.05.2019; 396,22грн. за період з 05.07.2019 по 31.10.2019 на суму заборгованості 3642,00 грн. за видатковою накладною №296 від 03.06.2019; 192,91грн. за період з 12.08.2019 по 31.10.2019 на суму заборгованості 2642,00 грн. за накладною №238 від 22.05.2019; 4569,78 грн. нараховані за період з 12.06.2019 по 31.10.2019 на суму заборгованості 34924,00 грн. за видатковими накладними №308 від 06.06.2019, №319 від 10.06.2019 та №344 від 12.06.2019. Також позивач заявив до стягнення штраф в сумі 4434,59грн. - 5% від вартості неоплаченого товару (згідно поданого розрахунку).

Суд, перевіривши розрахунок штрафу та пені, дійшов до висновку, що позивач правомірно в межах максимально можливих нарахувань заявив до стягнення 11371,24 грн. пені та 4434,59 грн. штрафу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1007,00грн. 3% річних та 1189,07грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано нарахував 3 % річних в розмірі 1007,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд враховує, що згідно п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, розмір інфляційних втрат має від`ємне значення, оскільки за визначені позивачем періоди мала місце дефляція. За таких обставин інфляційні втрати за вказані позивачем періоди відсутні, тому суд відмовляє у стягненні 1189,07 грн. інфляційних втрат.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 88691,80 грн. основного боргу, 11371,24 грн. пені, 4434,59 грн. штрафу, 1007,00 грн. 3 % річних. У стягненні 1189,07 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Вертикаль Н" м. Хмельницький до Приватного підприємства "Інвестцентробуд" м. Хмельницький про стягнення заборгованості в сумі 106693,70 грн. внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Інвестцентробуд" (м. Хмельницький, вул.Молодіжна, буд. 2/3Б, кв. 76, код 35939965) на користь Приватного підприємства "Вертикаль Н" (м.Хмельницький, вул.Чорновола, буд. 31, код 38662085) 88691,80 грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто одну гривню 80 коп.) основного боргу, 11371,24 грн. (одинадцять тисяч триста сімдесят одну гривню 24 коп.) пені, 4434,59 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять чотири гривні 59 коп.) штрафу, 1007,00 грн. (одну тисячу сім гривень 00 коп.) 3 % річних, 1899,59 грн. (одну тисячу вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 59 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 1189,07 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.05.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола,31),

3 - відповідачу ( 29000, м. Хмельницький, вул. Молодіжна, буд. 2/3Б, кв. 76 ).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.