Ухвала від 30.04.2020 по справі 175/1449/20

Справа №175/1449/20-ц

Провадження №2/175/359/20

У Х В А Л А

30 квітня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійним державний акт на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2020 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійним державний акт на право власності на земельну ділянку. Разом з позовом до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована в Дніпропетровській області Дніпровського району на території Любимівської сільської ради площею 1,0437 га, кадастровий номер 1221484000:01:154:0200 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП ДН 024343 виданого 21 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,120 га в межах та згідно з планом, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровського району Любимівська сільська рада с/т Харчовик (цільове призначення для ведення садівництва). Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №069000 виданого 29 грудня 2010 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації від 19.11.2010 року №3701-р Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на праві власності належить спірна земельна ділянка що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровського району на території Любимівської сільської ради, загальною площею 1,0437 га, кадастровий номер 1221484000:01:154:0200 (цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню і вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову як арешт на земельну ділянку, що розташована в Дніпропетровській області Дніпровського району на території Любимівської сільської ради площею 1,0437 га, кадастровий номер 1221484000:01:154:0200 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки. Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, відповідач не позбавляється можливості володіти та користуватися своїм майном.

Оскільки накладення арешту на нерухоме майно не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідача, які можуть бути спричинені арештом земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Накласти арешт на нерухоме майно: земельну ділянку, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровського району на території Любимівської сільської ради, загальною площею 1,0437 га, кадастровий номер 1221484000:01:154:0200 (цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №069000 виданого 29 грудня 2010 року на підставі розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації від 19.11.2010 року №3701-р Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, до виконання рішення суду.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : Озерянська Ж.М.