Рішення

від 19.07.2007 по справі 19/138-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/138-07

                    ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" липня 2007 р.                                                                              Справа № 19/138-07

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія”, м. Запоріжжя

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська”, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район                                                                                                                  

про стягнення 23053,69 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська”,                   с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район    

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія”,                м. Запоріжжя

про стягнення 10112,00 грн.

                                                                                                             суддя Т.П. Карпечкін

від позивача (за первісним позовом) – Рященко В. В. (дов. № 115 від 17.01.2007 року);

від відповідача (за первісним позовом)  – Євстигнєєва А. С. (дов. від 02.04.2007 року);

від позивача (за зустрічним позовом) –Євстигнєєва А. С. (дов. від 02.04.2007 року);

від відповідача (за зустрічним позовом) - Рященко В. В. (дов. № 115 від 17.01.2007 року).

          обставини справи:

       Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” (далі-відповідач) про стягнення 23053,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений 03.01.2006 року між сторонами договір № 6 про продаж нафтопродуктів за умов якого позивач отримував на АЗС дизельне пальне. 25.09.2006 року позивач отримав дизельне пальне неналежної якості на АЗС відповідача  внаслідок чого у автомобілів позивача виникла проблема з рухом, зі всіх автомобілів дизельне пальне було злито, а автомобіль „Вольво” держ. № 03047 НР не зміг рухатися в зв'язку з чим був доставлений на сервісну станцію „Вольво”, вартість ремонтних робіт склала 23053,69 грн. Позивач зазначає, що в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” були взяті проби пального з автомобіля Вольво держ. № 03047 НР та проби пального з цистерни на АЗС відповідача, які були надані для перевірки до випробувальної лабораторії по контролю за якістю нафтопродуктів запорізьської нафтобази, згідно висновків якої пальне не відповідає за якістю ДСТУ 3868-99 (за температурою вспишки). Позивач просить стягнути з відповідача збитки за ремонт автомобіля Вольво держ. № 03047 НР в розмірі 23053,69 грн.

Представником відповідача подано до суду відзив на первісну позовну заяву від 14.05.2007 року з якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує повністю. Заперечення обґрунтовано тим, що позивач не довів факт того, що саме пальне отримане від відповідача стало причиною поломки автомобіля  „Вольво”  держ. № 03047 НР.

Представником відповідача (позивач за зустрічним позовом) подано до суду через загальний відділ суду зустрічну позовну заяву вх. № 7121 від 11.05.2007 року про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” (відповідач за зустрічним позовом) в розмірі 10112,00 грн. заборгованості за отримане пальне за договором № 6 від 03.01.2006 року. Також позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати в тому числі і витрати на послуги адвоката в розмірі 1250,00 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2007 року на підставі ст. 60, ст. 64, ст. 65 Господарського процесуального кодексу України прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” для сумісного розгляду зі справою № 19/138-07.

Представником відповідача за зустрічним позовом подано до суду через загальний відділ суду клопотання вх. № 8007 від 25.05.2007 року в якому відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити позивачу за зустрічним позовом в прийнятті зустрічної позовної заяви посилаючись на те, що не отримав копію зустрічної позовної заяви.                   На підставі п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України відповідач за зустрічним позовом просить суд повернути зустрічну позовну заяву без розгляду.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання вх. № 8007 від 25.05.2007 року, оскільки на підставі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею про, що і винесено ухвалу суду від 14.05.2007 року. Підстав зазначених в ст. 62 та ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, для відмови у прийнятті чи поверненні зустрічного позову судом не виявлено, зокрема до зустрічної позовної заяви додано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек на підтвердження направлення зустрічної позовної заяви з додатками на адресу відповідача за зустрічним позовом. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторін у справі. Відповідачем за зустрічним позовом не доведено суду обставин викладених в клопотанні № 8007 від 25.05.2007 року.

05.07.2007 року представником позивача за зустрічним позовом подано до суду заяву вх. № 10268 про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 7517,10 грн. заборгованості за отримане дизельне паливо.

Представником відповідача за зустрічним позовом подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву від 17.07.2007 року з якого вбачається, що відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог мотивуючи заперечення неналежною якістю отриманого пального.

 Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про продовження терміну розгляду справи яке узгоджено з представником відповідача.

   На підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк ніж передбачено ч. 1 с. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” (за договором-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Софіївська” (за договором-продавець) 03.01.2006 року укладено договір  № 6 про продаж нафтопродуктів (далі-договір). За умов договору продавець зобов'язаний поставити та передати, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити за умовами договору, бензин марок А-76, А-92, А-95, а також  дизельне  пальне,  масло,  в  кількості  та по ціні згідно рахунку-фактури і накладної (п. 1.1 договору). Доставка здійснюється шляхом: самовивоз з адреси, вказаної продавцем –м. Київ, вул. Куренівська, 8 (п. 1.2 договору). Покупець приймає та сплачує за нафтопродукти, по ціні згідно рахунку-фактури (п. 2.1 договору). Оплата проводиться на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100%-ї передплати покупцем (п. 2.2 договору). При зміні ціни на ринку нафтопродуктів, відпускна ціна вирівнюється пропорційно її зросту чи зменшенню (п.2.3 договору).  Якість нафтопродуктів, що постачається продавцем, повинна відповідати сертифікату якості завода-виробника (п. 3.1 договору). Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання товарів  по  кількості  № П-6  від  15.06.1965  року  та   якості  № П-7  від   25.04.1966   року (п. 3.2 договору). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 03.01.2007 року. При відсутності повідомлення сторін за один місяць до припинення дії даного договору про намір припинити правовідносини за даним договором, він автоматично продовжує свою дію на невизначений строк (п. 6.1 та п. 6.2  договору).

Позивач за первісним позовом стверджує, що 25.09.2006 року на АЗС, що належить відповідачу за зустрічним позовом та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 8 було здійснено заправку пальним в кількості 2560 л., автомобілів позивача за первісним позовом державні номери: 03047 НР-360 л., подорожній лист № 951088, 03053 НР-250 л., подорожній лист № 951093, 03054 НР-250 л., подорожній лист № 951094, АР6005АМ-280 л., подорожній лист № 499334, АР6007АМ-360 л.,   подорожній   лист   №  499333,   АР6030АМ-700 л.,  подорожній   лист   № 499335, АР6042АМ-360 л., подорожній лист № 499329, що підтверджується відомістю Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” на видачу дизельного пального автотранспорту, подорожніми листами автомобілів та рахунком № 114 від 25.09.2006 року. Позивач за первісним позовом зазначає, що отримане пальне було неналежної якості, через, що на вищезазначених автомобілях виникли проблеми з рухом відразу  після  від'їзду  від  АЗС  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю „Софіївська”. Зі всіх вказаних вище автомобілів було злито неякісне дизельне пальне для попередження несправностей агрегатів автомобілів, оскільки пальне було непридатне для використання. Автомобіль „Вольво” держномер 03047 НР взагалі не зміг рухатися далі у зв'язку з чим був доставлений на сервісну станцію „Вольво”. Як зазначає позивач за первісним позовом в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” були взяті проби пального з автомобіля „Вольво” держномер 03047 та з цистерни АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” про, що складено акт відбору зразків томлива від 26.09.2006 року, проби направлено для перевірки якості до Випробувальної лабораторії по контролю за якістю нафтопродуктів запорізької нафтобази. Згідно з висновками аналізу пального  Випробувальної лабораторії по контролю за якістю нафтопродуктів запорізької нафтобази від 04.10.2006 року, пальне яке надійшло на аналіз не відповідає за якістю ДСТУ 3868 (за температурою вспишки).

Вартість ремонтних робіт та заміна запасних частин на автомобілі „Вольво” держномер 03047 склала 23053,69 грн., що позивач за первісним позовом підтверджує рахунком № VU-607983 від 14.10.2006 року „Вольво Україна” та заявляє до стягнення як збитки.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 7517,10 грн. заборгованості за отримане 25.09.2006 року дизельне паливо в кількості 2560 л.. В обґрунтування позовних вимог посилається  на те, що відповідач за зустрічним позовом  у  відповідності  до  п.  2.2  договору  № 6 про продаж нафтопродуктів від 03.01.2006 року повинен був оплатити за дизельне пальне 100 % передоплати на підставі накладної № 114 від 25.09.2006 року в сумі 8426,67 грн., а фактично сплатив 909,57 грн.. Факт отримання дизельного пального в зазначеній кількості підтверджується відомістю на видачу дизельного пального. Також відповідач за зустрічним позовом сам визнає отримання дизельного пального змістом первісного позову.  

          В судовому засіданні сторони не змінювали свої позовні вимоги та заперечення.    

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору враховано, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження позовних вимог за первісним позовом  в  якості  доказів  суду  надано  акт  відбору проб дизельного пального від 26.09.2006 року,  який  не може бути прийнятий судом як належний доказ у справі оскільки, п. 3.2 договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання  товарів  по  кількості  № П-6  від  15.06.1965  року  та  якості № П-7 від 25.04.1966 року.  У  відповідності до п. 16 та п. 17 Інструкції про порядок приймання товарів по якості № П-7 від 25.04.1966 року, при міській поставці товарів виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості продукції та складанні акту є обов'язковими. В повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено: а) найменування продукції, дата та номер рахунку-фактури чи номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час на який призначено приймання продукції за якістю; г) кількість продукції неналежної якості чи некомплектної продукції.

Суду не надано доказів на підтвердження повідомлення відповідача за зустрічним позовом про неякісне пальне та про час відбору проб, хоча в акті відбору проб дизельного пального від 26.09.2006 року зазначено, що представники організацій повідомлені про відбір проб телеграмою.

В пункті 20 Інструкції про порядок приймання товарів по якості встановлено, що при неявці представника виробника (відправника) за викликом отримувача (покупця) у встановлений термін, перевірка якості продукції проводиться представником відповідного бюро товарознавчих експертиз, інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів –експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції за якістю.

З відомостей акту відбору проб дизельного пального від 26.09.2006 року вбачається, що відбір проб здійснювався зацікавленими особами, а саме представниками ТОВ „Укртранс” та ТОВ „Укртранс-Сервіс”, без участі експерта. В зазначеному акті не вказано саме з якого резервуару АЗС відповідача за первісним позовом відібрано проби, також не вказано виробника та постачальника дизельного палива, в акті відсутні відомості про документи, за якими отримано бензин і дату його отримання.

Тобто відбір проб здійснено зі значними порушеннями, отже не можна брати до уваги висновки зазначені в  паспортах № 3191 від 04.10.2006 року та № 3192 від 04.10.2006 року випробувальної лабораторії по контролю за якістю нафтопродуктів запорізької нафтобази,  щодо якості пального, оскільки встановити факт того, що дизельне пальне яке було  доставлено для аналізу було відібрано з баку АЗС відповідача за первісним позовом неможливо відповідно і неможливо встановити факт того, що дизельне пальне відібране з баку автомобіля „Вольво” держномер 03047 заправлена на АЗС відповідача за первісним позовом. Також з зазначених висновків не вбачається, що саме пальне привело в несправність автомобіль „Вольво” держномер 03047 та викликало необхідність заміни запасних частин.

В матеріалах справи наявні копії сертифікату відповідності зареєстрованого в реєстрі № UA1.035.0100166-06 терміном дії з 14.07.2006 року до 13.07.2007 року на дизельне пальне та паспорт № 548 виданий 29.08.2006 року на дизельне пальне з яких вбачається,  що  дизельне пальне відповідає встановленим стандартам.

Крім того приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, встановлено, що під збитками розуміються  витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Але позивачем за первісним позовом не надано до суду належних доказів на підтвердження витрат тобто сплати коштів в сумі 23053,69 грн. за рахунком № VU-607983 від 14.10.2006 року ТОВ „Вольво Україна”.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає правомірним та обґрунтованим в первісному позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки у  відповідності  до  п.  2.2  договору  № 6 про продаж нафтопродуктів від 03.01.2006 року відповідач за зустрічним позовом повинен був оплатити за дизельне пальне 100% передоплати за рахунком № 114 від 25.09.2006 року в розмірі 8426,67 грн., але відповідач за зустрічним позовом частково оплатив дизельне пальне в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 7517,10 грн.  

Заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом підтверджена належними доказами наявними в матеріалах справи, а саме відомістю на видачу дизельного пального. Також факт отримання дизельного пального 25.09.2006 року в кількості 2560 л.  визнається відповідачем за зустрічним позовом, що вбачається з відомостей первісного позову.

Заявлені до стягнення судові витрати в частині стягнення 1250,00 грн. за послуги адвоката, які виникли в наслідок необхідності звернутись за наданням юридичної допомоги, підтверджені належними доказами, а саме  договором № 17/07 про надання послуг адвоката від  13.04.2007  року  укладеним  між  позивачем  за зустрічним позовом та адвокатом Василик В. В.,  в п. 4.1 якого зазначено, що вартість послуг складає 1250,00 грн. Зазначені кошти в розмірі 1250,00 грн. позивач за зустрічним позовом перерахував на рахунок адвоката, що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 07.05.2007 року.  

Отже судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” за первісним та зустрічним позовами.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.   В первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна компанія” ТОВ „Укртранс”(69050, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Радгоспна, 61, код 31197180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Софіївська”   (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 118, код 30304151) –7517 (сім тисяч п'ятсот сімнадцять)   грн.  10  коп.  заборгованості та судові витрати:  102  (сто дві)  грн.  00  коп.  державного  мита,  1250  (одна  тисяча  двісті  п'ятдесят) 00 грн. за послуги адвоката та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                           

Рішення підписано 23.07.2007 р.