Рішення

від 04.05.2020 по справі 420/2054/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2054/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправною відмови Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 9 рішення №736 від 13.12.2019р., у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, зобов`язання Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області згідно заяви від 04.11.2019р.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що 04.11.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га. із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с. Надія, Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (в межах населеного пункту) та рішенням №736 від 13.12.2019 р. Старостинська сільська рада відмовила їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування. Позивач вважає, що подана нею заява повністю відповідає вимогам ч.6 ст. 118 ЗК України та містить зазначення розміру і цільового призначення земельної ділянки, мети одержання (для особистого селянського господарства) та до заяви додано графічні матеріали, а саме викопіювання, роздруковане із Публічної кадастрової карти України, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Про відповідність поданої заяви позивачем вимогам ч. 6 ст. 118 ЗК України, на думку позивача, свідчить і відсутність буд-яких посилань із обґрунтуваннями про її невідповідність вимогам закону і у оскаржуваному рішенні Старостинської сільської ради від 13.12.2019р. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду та те, що наведені позивачем підстави у відмові в наданні дозволу, на думку позивача, не узгоджуються з підставами визначеними положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не відноситься ні до однієї з визначених підстав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.04.2020р. до суду від Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 згідно якого відповідач зазначив, що не погоджується із позовом та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Відповідач зазначив, що на засіданні постійної комісії Старостинської сільської ради по земельним відносинам та раціональному природовикористанню, яке відбулося 11 грудня 2019 року, було розглянуто перелік земельних питань, які пропонувалося включити до проекту порядку денного тридцять першої сесії Старостинської сільської ради VII скликання, яка мала відбутися 13 грудня 2019 року. Серед яких - питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га в с. Надія, гр. ОСОБА_1 За результатами голосування: за -, проти - 3, утримались -, земельна комісія рекомендувала сесії сільської ради не підтримати дане питання, що підтверджується протоколом засідання постійної комісії Старостинської сільської ради по земельним відносинам та раціональному природо використанню від 11 грудня 2019 року. При розгляді питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, серед іншого, ОСОБА_1 сесією Старостинської сільської ради, було встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Надія, генерального плану на дане село не виготовлено: сільською радою була надана пропозиція до земельного відділу в Роздільнянському районі в тому, що дана земельна ділянка буде зарезервована для надання учасникам АТО для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Інформаційним листом від 02.06.2017р. за вих. №1042/1/11/01-23, головою Роздільнянської районної державної адміністрації Бараненко Н.В було рекомендовано головам міської, селищної та сільських рад Роздільнянського району,дотримуватися генерального плану, використовувати доцільно території населеного пункту, не надавати рішення щодо відведення земельних ділянок, які суперечать Закону та надано перелік населених пунктів Роздільнянського району Одеської області, на які відсутня будь - яка містобудівна документація та не будуть погоджені сектором містобудування та архітектури, згідно ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема с. Надія. Листом від 16 грудня 2019 року за вих. №2903/1/11/01-23 Щодо необхідності розроблення містобудівної документації на місцевому рівні , головою Роздільнянської районної державної адміністрації Бараненко Н.В. було рекомендовано Старостинському сільському голові - Устіч А.П. , у зв`язку з численними зверненнями громадян до сектору містобудування та архітектури районної державної адміністрації, які мають намір приватизувати земельні ділянки для містобудівних потреб на території Старостинської сільської ради, не приймати рішення щодо відведення земельних ділянок, які суперечать законодавству України із посиланням на ч.3 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , згідно якої, у разі відсутності містобудівної документації, затвердженої відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Крім того відповідач зазначав, що вказаним листом, було рекомендовано Старостинському сільському голові - Устіч А.П. на черговій сесії сільської ради ініціювати розгляд питання щодо необхідності розроблення генеральних планів населених пунктів Старостинської сільської ради, в яких відсутня будь-яка містобудівна документація, зокрема, с. Надія. Відповідач зазначив, що враховуючи вказані рекомендації голови Роздільнянської районної державної адміністрації Бараненко Н.В. , рекомендації постійної комісії Старостинської сільської ради по земельним відносинам та раціональному природовикористанню, та за підсумками голосування: за - 2, проти - 4, утримались - 3 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу. Таким чином, оскільки місцем розташування об`єкта, який зазначено позивачем у заяві від 04.11.2019р., є територія села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, на яке відсутня містобудівна документація, у тому числі генеральний план і план зонування території, Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, керувалася вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

13.04.2020р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій він зазначив, що у відповідача, на його думку, відсутні будь-які обгрунтування підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за її заявою та ним приймались і позитивні рішення відносно окремих осіб. Також, позивач вказав, що дія положень норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не поширюється на спірні відносини щодо набуття права на землю громадянами.

22.04.2020р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у якому відповідач зазначив, що заперечує проти посилання позивача на вибірковість прийняття рішень, оскільки оскарженим рішенням відповідач відмовляв і іншим заявникам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При розгляді питання порядку денного тридцять першої сесії Старостинської сільської ради сьомого скликання від 13 грудня 2019 року, щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га в с. Надія, у присутності представника громадян: ОСОБА_4 „ ОСОБА_14 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_1 доповідач - землевпорядник сільської ради Мирошниченко Г.П . зачитала заяви громадян та пояснила місце знаходження даних земельних ділянок, також було зачитано висновок земельної комісії (проект рішення розглянуто, рекомендовано винести на голосування депутатам ради), та надала відповідні пояснення, що підтверджується протоколом засідання тридцять першої сесії Старостинської сільської ради сьомого скликання від 13 грудня 2019 року. Разом з тим, відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні при прийнятті рішення з питання, яке належить до відання постійної комісії по земельним відносинам та раціональному природовикористанню, її висновки та рекомендації підлягають обов`язковому врахуванню. При цьому, ст.6 Закону України Про особисте селянське господарство встановлена і можливість здійснення будівництва на земельній ділянці, відведеній для ведення особистого селянського господарства, а відтак, Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, при прийнятті оскаржуваного рішення, вважала необхідною наявність містобудівної документації: плану зонування та детального плану території.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.11.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с.Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (у межах населеного пункту) (а.с.6).

Старостинська сільська рада Роздільнянського району Одеської області 13.12.2019 року на сесії прийняла рішення № 736, п.9 якого було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в с. Надія Роздільнянського району Одеської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та знаходиться за адресою: с. Надія Роздільнянського району Одеської області, у зв`язку з тим, що не отримала необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування (а.с.8-9).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

При цьому, у відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, органом, який у відповідності до вимог статті 122 ЗК України уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадку спірних правовідносин, є відповідна сільська рада і вирішення даного питання, згідно з положеннями статей 26, 43 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу на засіданні постійної комісії Старостинської сільської ради по земельним відносинам та раціональному природовикористанню 11.12.2019р. було розглянуто перелік земельних питань, які пропонувалося включити до проекту порядку денного тридцять першої сесії Старостинської сільської ради VII скликання, яка відбудеться 13.12.2019р., серед яких питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в с. Надія ОСОБА_1 . За результатами голосування постійна комісія ради рекомендувала сесії сільської ради не підтримати дане питання (а.с.28-43).

Згідно протоколу засідання тридцять першої сесії Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області VII скликання від 13.12.2019 р. щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в с. Надія ОСОБА_1 землевпорядником було зазначено, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Надія, Генерального плану на дане село не виготовлено, сільською радою була надана пропозиція до земельного відділу в Роздільнянському району в тому, що дана земельна ділянку буде зарезервована для надання учасникам АТО для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, депутатами було надана пропозиція, щодо проведення інвентаризації вільних ділянок в межах населених пунктів для подальшого розроблення проекту рішення та розгляду на наступній сесії.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на ч.3 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів. Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території с Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (в межах населеного пункту).

При цьому, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст.ст.38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Тобто, оскільки бажана земельна ділянка зазначена як така, що знаходиться в межах населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому її відведення у передбаченому Земельним кодексом України порядку для ведення особистого селянського господарства не потребує наявності містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням зазначеного, відмова Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 9 рішення № 736 від 13.12.2019р., у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, є протиправною.

У рішенні від 31.07.2003 р.у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

При цьому, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні від 13.12.2019 р., а також в протоколах засідань постійної комісії від 11.12.2019 р. та сесії ради від 13.12.2019 р. чітко не зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частинами1, 3 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80грн.. про що свідчить квитанція №КП/2180/1 від 10.03.2020р.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно пункту 9 рішення № 736 від 13.12.2019р., у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Зобов`язати Старостинську сільську раду Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380442, Одеська область, Роздільнянський район, с.Старостине, вул.Центральна,2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 29.12.2007р. Роздільняським РВ ГУМВС України в Одеській області) від 04.11.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території села Надія Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380442, Одеська область, Роздільнянський район, с.Старостине, вул.Центральна,2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 29.12.2007р. Роздільняським РВ ГУМВС України в Одеській області) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.