Рішення

від 04.05.2020 по справі 560/204/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/204/20

РІШЕННЯ

іменем України

04 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Староушицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Староушицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду використання, з метою передачі в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби" №44 від 05.02.2019 року. Також просить зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:04:002:0010, що розташована на території Староушицької селищної ради зі зміною виду використання, з метою передачі в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби.

В обґрунтування позову зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про надання вищевказаного дозволу, додавши до неї всі необхідні документи, передбачені ст.118 ЗК України.

Спірним рішенням Староушицької селищної ради №44 від 05.02.2019 року його заяву залишено без задоволення, що позивач вважає протиправним, оскільки рішення не містить посилання на будь-яку з підстав, передбачених Земельним Кодексом України для відмови у наданні дозволу. Позивач просить зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву належним чином та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнає, покликаючись на те, що колегіальний орган правомірно вирішив питання, з яким звернувся позивач. Вважає, що процедура прийняття рішення селищною радою була дотримана. Посилається на те, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та підлягає передачі в оренду виключно на конкурентних засадах (земельних торгах) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки або договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. У позові просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач висловив додаткові аргументи, які, на його думку, свідчать про порушення відповідачем процедури розгляду його заяви.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

05.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Староушицької селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30,9998 га кадастровий номер 6822455800:04:002:0010, що розташована на території Староушицької селищної ради зі зміною виду використання, з метою передачі в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби. До заяви позивачем доданий графічний матеріал ( викопіювання місця розташування земельної ділянки), копію паспорта та довідки про ІПН.

Рішенням 22-ї сесії VII скликання Староушицької селищної ради №44 від 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні зазначеного дозволу.

Відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. За змістом частини 1 статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри та додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чіткий перелік підстав для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою визначений ч.3 ст.123 ЗК України, а тому відмова у наданні дозволу на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17)

Дослідивши зміст спірного рішення, суд встановив, що воно не містить жодної із зазначених підстав для відмови у наданні дозволу.

У відзиві на позов відповідач покликається на те, що бажана позивачем земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вона підлягає передачі в оренду на конкурентних засадах ( земельних торгах).

Разом з тим, зазначений аргумент не наводиться у спірному рішенні як підстава для відмови у наданні дозволу.

На думку суду, якщо відповідач вважав, що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку, він повинен був чітко послатись на це у своєму рішенні, вказавши одну з підстав відмови, визначених законом.

Однак, цього зроблено не було, а тому рішення не є обґрунтованим і правомірним.

Суд не заперечує права колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він повинен з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення Земельного кодексу України.

Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її в оренду, відтак відповідач безпідставно відмовив позивачу на початковій стадії процедури, порушивши гарантоване законом право отримати можливість набути земельну ділянку в користування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17, від 08 травня 2018 року по справі №815/3799/17)

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд виходить з того, що відповідач реалізує власні дискреційні повноваження, які передбачають певну свободу розсуду в рамках закону.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у наданні позивачеві дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в користування на умовах оренди, та зобов`язання повторно належним чином розглянути звернення позивача з урахуванням висновків суду, прийнявши рішення відповідно до вимог закону.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що позивачем був укладений договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 09 січня 2020 року. У розділі 3 договору сторони визначити порядок обчислення гонорару адвоката.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення змісту якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013. У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті134 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем було сплачено адвокату фіксований розмір гонорару у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1606260306 від 05.02.2020 року на суму 3000,00 грн., де отримувачем є адвокат Шафікова Юлія Едуардівна.

Також в матеріалах справи міститься ордер, розрахунок витрат та акт наданих послуг за договором б/н від 09.01.2020 року, з яких вбачається, яка конкретна правнича допомога надана позивачеві, порядок розрахунку її вартості.

Відповідач не звертався до суду з будь-якими заявами стосовно зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд вважає, що заявлений та підтверджений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. відповідає критерію співмірності та розумності, відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також складності справи. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати стягуються з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100,00 грн. та судовий збір в сумі 600 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати необґрунтованим, неправомірним та скасувати рішення 22-ї сесії VII скликання Староушицької селищної ради №44 від 05 лютого 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду використання, з метою передачі в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби , яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в користування на умовах оренди.

Зобов`язати Староушицьку селищну раду Кам`янець-Подільського району Хмельницької області повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:04:002:0010, що розташована на території Староушицької селищної ради, з метою передачі в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби,

відповідно до порядку, передбаченого нормами Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок асигнувань Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області судові витрати ( в частині задоволених позовних вимог):

- на сплату судового збору в розмірі 600 (шістсот) грн.;

- на професійну правничу допомогу в розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (але не менше строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Староушицька селищна рада (вул. Українська, 5,Стара Ушиця,Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область,32600 , код ЄДРПОУ - 03308388)

Головуючий суддя І.С. Козачок