Постанова

від 27.04.2020 по справі 520/1233/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 р.Справа № 520/1233/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року (постановлену суддею Бабаєвим А.І.) по справі № 520/1233/2020 за позовом ОСОБА_1 до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа, Харківська обласна громадська організація "Спортивний клуб "МАРКО" про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, в якому, просив: визнати протиправною та скасувати вимогу Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області вих. № 02-19/77 від 10.01.2020 р. про необхідність проведення демонтажу огорожі та конструкцій, які встановлені на земельних ділянках кадастровий номер 6322055900:03:000:0129, площею 1,517 га, та кадастровий номер 6322055900:10:000:0553, площею 1,1412 га, та перешкоджають доступу громадян до берега Лозовеньківського водосховища; визнати, що на земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0058, площею 3,3936 га., яка належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за № 2950, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31634107 від 29.09.2016 р., не розповсюджується режим зони захисної прибережної смуги; визнати, що на земельну ділянку кадастровий помер 6322055900:03:000:0058, площею 3,3936 га., яка належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за № 2950, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31634107 від 29.09.2016 року, не розповсюджується дія Закону України від 29.10.2019 р. № 233-ІX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 р. відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання, що на земельну ділянку кадастровий номер 6322055900:03:000:0058 площею 3,3936 га., яка належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за № 2950, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31634107 від 29.09.2016 р., не розповсюджується режим зони захисної прибережної смуги та визнання, що на земельну ділянку кадастровий помер 6322055900:03:000:0058, площею 3,3936 га., яка належить позивачу, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за № 2950, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31634107 від 29.09.2016 р., не розповсюджується дія Закону України від 29.10.2019 р. № 233-ІX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 р. відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області вих. № 02-19/77 від 10.01.2020 р. про необхідність проведення демонтажу огорожі та конструкцій, які встановлені на земельних ділянках кадастровий номер 6322055900:03:000:0129, площею 1,517 га, та кадастровий номер 6322055900:10:000:0553, площею 1,1412 га, та перешкоджають доступу громадян до берега Лозовеньківського водосховища.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Земельного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позовні вимоги, щодо яких відмовлено у відкритті провадження оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, є похідними від публічно-правових правовідносин, у зв`язку з чим повинні розглядатися у сукупності з вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

У судове засідання відповідач та третя особа своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб`єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Судовим розглядом встановлено, що позивач просить визнати, що на земельні ділянки, які йому належать на підставі Договорів купівлі-продажу не розповсюджується дія Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування , тобто, позивач фактично просить суд встановити факти щодо належної йому земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, спір у цій частині позовних вимог не є публічно правовим, та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач фактично просить встановити факти щодо належних йому земельних ділянок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року по справі № 557/360/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 р. про відмову у відкритті провадження - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду безпідставно відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог, які є похідними від публічно-правових правовідносин, та повинні розглядатися у сукупності з вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 21, 170, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року по справі № 520/1233/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 04.05.2020 року