Рішення

від 15.05.2007 по справі 4/741-30/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/741-30/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

15.05.07                                                                                           Справа № /741-30/125

За позовом:  ДК „Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі  Бібрського ЛВУМГ „Львівтрансгаз”

до відповідача:   І об”єднаний загін ДССТ, м.Львів

про   стягнення   1550,25 грн.

                                                                             Суддя  Н.Мороз

Представники:

від  позивача –Фецат Н.С-ю/к

від відповідача- Гальчинський С.О-ю/к

           Сторонам роз”яснено зміст прав та обов”язків, пердбачених ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:

             Позовні вимоги заявлено ДК „Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі  Бібрського ЛВУМГ „Львівтрансгаз” до І об”єднаного загону ДССТ, м.Львів про  стягнення   1550,25 грн. заборгованості.

          Ухвалою господарського суду від 10.04.2007 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2007 року.

      В судовому засіданні позивач повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу в сумі 1188,56 грн.  В решті позовні вимоги підтримав, просить стягнути з відповідача  штрафні санкції, 3% річних та інфляційні нарахування, всього-361,69 грн.

      Відповідач в судове засідання з”явився,  повідомив суд про сплату основного боргу та просить суд не застосовувати штрафні санкції. Провадження у справі просить припинити.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши  пояснення повноважних представників сторін,    суд  в с т а н о в и в:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Між позивачем  та відповідачем  було укладено договір №Б-136-Б-03 від 10.02.2003р. та додаток до договору від 28.12.2005р. на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами,  станом на квітень 2007р. заборгованість за надані транспортні послуги за період січень 2006р.-січень 2007р. становила  1188,56 грн., яка  відповідачем  сплачена в повному обсязі після подачі позову до суду, що підтверджено платіжним дорученням №44 від 19.04.2007р. ( в матеріалах справи).

Таким чином, з огляду на відсутність предмету спору, суд дійшов висновку в частині стягнення основного боргу провадження  у справі припинити.

  Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

 Згідно п.7.1 вищевказаного договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання, відповідач сплачує окрім суми заборгованості  пеню в розмірі 0,5% відсотків із суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У відповідності до поданого позивачем розрахунку, пеню нараховано за період 30.03.2006р.- 30.03.2007р., в сумі  213,94 грн.  

  Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня підлягає стягненню лише за останні 6 місяців та становить   106,97 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення  та 3% від простроченої суми. Згідно поданого позивачем розрахунку, інфляційні  нарахування  відповідно становлять 112  грн., 3% річних -  35,66 грн. і підлягають  стягненню.

Відповідно до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння  відмова від виконання зобов'язання не допускається.

   Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд, дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами і  підлягає до задоволення частково.

Крім того, згідно ст.47 ГПК України, слід повернути позивачу зайво сплачене державне мито в сумі  48 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст.49 ГПК України.

      Керуючись ст.ст.179,180,193,216,218,232 Господарського Кодексу України, ст. 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст.33, 43, 49, 82-85,116  ГПК України, суд, –

                                                    В И Р І Ш И В:

          1.Позов задоволити частково.

          2.В частині стягнення основного боргу- провадження припинити.

          3.Стягнути з І об”єднаного загону ДССТ, м. Львів, вул. Листопадового Чину,10 (р/р 35210001006019 в УДК Л/о МФО 825014, ЗКПО 33252672) на  користь  ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі Бібрського лінійного виробничого Управління магістральних газопровідоів філії УМГ „Львівтрансгаз”, м.Київ, Кловський узвіз,9/1 (р/р 26005016172980 ЛФ КБ „Фінанси та кредит”, МФО 325923, ЗКПО 25257349) –106,97 грн. пені, 35,66 грн.-3% річних, 112 грн. інфляційних втрат,  94,86  грн. державного мита та 109,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.            

          4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

          5.В решті позовних вимог-відмовити.

          6.Повернути позивачу зайво сплачене державне мито в сумі 47 грн. Довідку видати.

     Суддя