Рішення

від 28.04.2020 по справі 753/16004/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16004/19

провадження № 2/753/1517/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"28" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Долі М.А.,

представника позивача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м, Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Акцент-Банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Стіварі про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

12.08.2020 до Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства Акцент-Банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Стіварі в якому просила суд визнати недійсним договір АВН0R9194230021416 від 12.02.2019, укладений між АТ Акцент-Банк та ОСОБА_1 , та стягнути з ТОВ Стіварі на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 14 260 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що у лютому 2019 року в телефонному режимі позивач була запрошена на пробну (безкоштовну) косметологічну процедуру до ТОВ Стіварі . 12.02.2019 вона приїхала в салон краси ТОВ Стіварі за адресою: м. Київ , вул. Митрополита А . Шептицького, буд. 10 , 2 поверх, блок Б , де їй зробили безкоштовну діагностику і процедуру, запропонували відвідувати їх салон, розписали курс процедур на рік. Спочатку вона відмовилась, оскільки сума була 27 000 грн., але коли запропонували - 14 000 грн. вона погодилась, розраховуючи, що можливо у майбутньому зможе скористатися такими послугами, якщо зможе їх оплатити власним коштом. Представники ТОВ Стіварі переконали її, що обов`язковою умовою для отримання процедур в майбутньому є підписаний договір з даною фірмою. Вона дуже поспішала на роботу, тому підписала надані документи, вважаючи їх договором про надання послуг ТОВ Стіварі . Наступного дня вона побачила, що вона підписана паспорт банківського продуту Розстрочка або лімітний кредит в А-Банку, однак про те, що вона оформлює кредит і слова не було сказаною. Крім того за все своє життя вона ніколи не брала кредитів та розстрочок. Тому, вона 20.02.2019 написала заяву на ім`я керівника салона з проханням скасувати договір, а точніше розстрочку, на підставі того, що вона до АТ Акцент-Банк не зверталася, їй не вірно донесли інформацію при укладанні договору, а також вона вказала, що не хоче та не може користуватися їх послугами. 26.03.2019 вона отримала відповідь, що ТОВ Стіварі не збирається анулювати або розривати договір, і її вимоги не є аргументом для припинення таких правових відносин. В телефонній розмові директор салону повідомив теж саме. У той самий день 26.03.2019 вона звернулась до АТ Акцент-Банк з проханням надати їй інформацію, та припинити всі дії цього кредиту, який вона не отримувала. Самого договору вона не бачила, не пам`ятає, щоб такий підписувала, однак про його наявність може судити з паспорту, графіку та заяви. Підставами для визнання договору недійсним позивач зазначає те, що жодного примірника договору вона не отримувала, а Паспорт, Графік та Заява не є договором між Сторонами, відсутні докази отримання нею кредитних коштів та послуг у ТОВ Стіварі , на момент підписання документів вона знаходилася у стані повної розслабленості і довіри до ТОВ Стіварі , чим ТОВ Стіварі і скористався, однак її волі на підписання документів не було, АТ Акцент-Банк не надав позивачу завчасної та повної інформації про умови кредитування, тим більше у письмовій формі, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, на підписанні договору між позивачем та АТ Акцент-Банк не був присутнім жоден з представників АТ Акцент-Банк . Таким чином, позивач вважає, що договір був нею укладений під впливом обману. Щодо заподіяння моральної шкоди, то позивачем зазначено про те, що вона вимушена втрачати значний час та зусилля на захист своїх прав, нести впродовж тривалого часу суттєве емоційне навантаження та відчувати страх перед можливими наслідками. Зважаючи на той факт, що ситуація з якої намагається знайти вихід позивач, створена ТОВ Стіварі , саме ТОВ Стіварі має компенсувати душевні страждання позивача. А вважаючи на той факт, що ці страждання мають тривалий характер, то сума відшкодування має бути суттєвою для сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 30.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду від 25 02.2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивач перебуваючи у розслабленому стані після проведеної процедури та випитого чаю, не розуміла що робить та підписала те, що їй дали в салоні. Наступного дня вдома, коли побачила, що нею підписаний паспорт банківського продукту у вигляді кредиту, звернулася до ТОВ Стіварі щодо розірвання укладеного договору, однак отримала відмову. У відділенні банку їй також відмовили. Позивач з відповідачем ТОВ Стіварі жодних договорів не укладала, послуг у салоні не отримувала та не отримує, кредитні кошти також не отримувала та на даний час змушена погашати кредит, який вона фактично не отримувала і яким користуються інші особи. Просив визнати договір недійсним та стягнути на користь позивача моральну шкоду.

Представник відповідача Акцент-Банк та представник відповідача ТОВ Стіварі у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомляли, будь-яких заяв з процесуальних питань та відзиву до суду не повідомляли, тому суд, з урахуванням думки представника позивача ухвалив розглядати справу у їхню відсутність з постановленням заочного рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини:

Судом установлено, що 12.02.2019 року ОСОБА_1 підписала, як споживач паспорт банківського продукту Рострочка про умови кредитування та сукупну вартість споживчого кредиту, кредитодавцем є АТ Акцент-Банк , а також заяву позичальника АВН0R9194230021416 (а.с. 9-10, 11).

Відповідно до вказаних документів, кредит надається позичальнику на наступні цілі: оплати/часткової оплати товару згідно з переліком (надалі - Товар ) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Стіварі (надалі продавець ): опис предмета застави - косметологічний комплекс по догляду за волоссями - 16 260 грн., сума авансового внеску за товар , який сплачується за рахунок власних коштів позивача становить 2 000 грн. Позивач зобов`язується отримати товар згідно з рахуноком-фактурою № ПА 0102 від 12.02.2019 у повному обсязі. Товар та/або інше майно позивальника є предметом застави та відповідно до Умов та правил забезпечення зобов`язань. Інформація про товар (його найменування, вартість) визначені у супроводжувальних документах на товар, копії яких додаються до заяви.

Під час укладення даного договору, а саме при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку позивач своїм підписом засвідчив, що знайомий з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті Банку. Кредитний договір, укладений з додержанням вимог письмової форми. Під час укладення договору позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, укладення договору було добровільним та відповідало його внутрішній волі та який укладено на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Вказані обставини позивачем не спростовано.

Позивач, ставлячи вимоги про визнання договору недійсним посилається на те, що при укладенні договору вона була введена в оману, так як знаходилася у стані повної розслабленості і довіри до ТОВ Стіварі та нерозуміла повністю що вона підписує, жодних кредитних коштів та послуг вона не отримувала.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України. Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Доказів, які б підтверджували те, що укладаючи спірний договір волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, матеріали справи не містять.

Посилання ж позивача на ст. 15 Закону України Про споживче кредитування , якою передбачено, що споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки стосується укладених правочинів.

За таких обставин, враховуючи, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а позивачем залишилося не доказаними факти введення її як позичальника в оману, та ненадання їй інформації щодо кредитного продукту, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договіру АВН0R9194230021416 від 12.02.2019, укладеного між АТ Акцент-Банк та ОСОБА_1 як такого, що укладений в результаті обману суд не вбачає, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статті 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що що вона вимушена втрачати значний час та зусилля на захист своїх прав, нести впродовж тривалого часу суттєве емоційне навантаження та відчувати страх перед можливими наслідками у разі неповернення коштів банку.

Однак будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції в суді, які б відповідали вимогам ст. ст. 76-81 ЦПК України та були достатніми для встановлення підставі для задоволення позову, сторона позивача суду не надала.

Оскільки основні вимоги позову про визнання недійсними договору про надання косметологічних послуг та товарів й акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту судом залишаються без задоволення, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354-356 ЦПК України, ст. ст. 23, 202, 203, 204, 215, 216, 230, 627, 638, ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Акцент-Банк , Товариства з обмеженою відповідальністю Стіварі про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 , адрес : АДРЕСА_5 .

Відповідач Акціонерне товариство Акцент-Банк , код ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: м Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Стіварі , код ЄДРПОУ: 41372868, місцезнаходження: м. Київ, вул. В Сюсюри, буд. 6.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішенню або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2020 року.