Ухвала

від 31.03.2020 по справі 757/59369/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59369/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017000000000253, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2019 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2019, в частині накладення арешту на грошові кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), що належить у тому числі ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834).

В обґрунтування клопотання зазначає, що арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ накладено необґрунтовано, з огляду на те, що суми ліміту ПДВ не є майном в розумінні ст. 170 КПК України.

Адвокат ОСОБА_3 , який повідомлявся судом належним чином, в судове засідання не з`явився. В заяві надісланій до суду, просив судове проводити без його участі, вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник Офісу Генерального прокурора, який повідомлявся судом належним чином, в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017000000000253, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2019 у провадженні № 757/30149/19-к, задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 32017000000000253 від 16.11.2017, та накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), що належить у тому числі ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вказане майно.

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2019 у провадженні № 757/30149/19-к, арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), що належить у тому числі ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834), накладено, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, міг зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту, чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто, фактично арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Слідчому судді не надано належних та допустимих в розумінні положень ст. 86 КПК України доказів на підтвердження доводів клопотання прокурора про фіктивний характер діяльності ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834). Відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, відносно ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834) до ЄРДР не внесені. Жодній посадовій особі товариства про підозру у вчиненні злочину не оголошено.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Також слідчий суддя погоджується з доводами клопотання, що суми ліміту ПДВ не мають ознак переліку майна, яке визначено в ч. 10 ст. 170 КПК України, мають абстрактне вираження, а тому на них не може бути накладено арешт.

Статтею 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200- 1.3 статті 200 - 1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно зі ст. 200-1.1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік ПДВ в розрізі платників податку. Тобто система електронного адміністрування ПДВ це база даних ДФС, яка аналізує та проводить автоматичний облік ПДВ по кожному підприємству.

Пунктом 4 постанови КМУ від 16.10.2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Отже, ліміт ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІИ електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не може містити на собі ознак, які притаманні речовим доказам та вони не можуть стосуватись предмету доказування у кримінальному провадженні.

Також, при ухваленні судового рішення щодо накладення арешту не було враховано принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності, що є завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Обраний судом спосіб арешту призводить до негативних наслідків як при здійсненні підприємницької діяльності, так суттєво і негативно позначається на інтересах інших осіб, а також репутації компанії як бізнес-партнера. Крім того, Товариство позбавлено можливості зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що негативно впливає на господарську діяльність Товариства та розрахунки з бюджетом та контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017000000000253 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2019 у провадженні № 757/30149/19-к, на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), що належить у тому числі ТОВ «БІЗНЕС ЄВРО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39857834), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вказане майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1