Постанова

від 23.04.2020 по справі 179/764/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3356/20 Справа № 179/764/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРО-ОВЕН" - Триткози Тетяни Вікторівни

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року

у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Овен (далі ТОВ Агро-Овен ) про визнання договору недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2018 року, яка належала його батьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 липня 2013 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,500 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001 між ТОВ Агро-Овен та ОСОБА_2 , який був зареєстрований в реєстрі 27 грудня 2014 року за № 8335471.

Позивач зазначає, що з його батько - ОСОБА_2 з відповідачем договору не укладав, та не підписував його, тому звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001, укладений 05 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Овен .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,640 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001, укладений 05 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ АГРО-ОВЕН .

Стягнуто з ТОВ АГРО-ОВЕН , на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 7 536 грн.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ АГРО-ОВЕН" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставин справи, не з`ясував остаточну та достеменну позиції позивача, як підставу позовних вимог про недійсність правочину, чи вірно визначено спосіб захисту порушеного права, з якою умовою договору оренди орендодавець, отримуючи орендну плату за діючим та укладеним ним договором не погоджується, висновок судової-почеркознавчої експертизи не може бути прийнятим, як належний доказ у спорі, оскільки він зроблений з порушенням вимог та порядку для призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Позивач правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, за наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав, що договір оренди земельної ділянки, площею 5,500 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001 між ТОВ Агро-Овен та ОСОБА_2 був укладений без вільного волевиявлення ОСОБА_2 , як сторони договору.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,4600 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2018 року, яка належала його батьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

05 липня 2013 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,500 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0001 між ТОВ Агро-Овен та ОСОБА_2 (а.с. 46-50).

Згідно висновку експерта № 3669-19 від 27 вересня 2019 року складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди земельної ділянки площею 5,65 га, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеному 05 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Овен виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а. с. 99-106).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 цього ж Кодексу визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відповідно до ч. 1-6 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судової-почеркознавчої експертизи є неналежним доказом у справі, оскільки він зроблений з порушенням вимог та порядку для призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не був обмежений у процесуальному праві брати участь у доказуванні своїх заперечень щодо фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (ст. 43 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи сторонам надавалися рівні можливості щодо подання доказів, виклику та допиту свідків тощо, однак жодних заяв чи клопотань з приводу незгоди з висновком експертизи, відповідач не подавав.

Згідно із п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень на експерта покладається обов`язок особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

Пунктом 2 ч. 7 Порядку рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 № 775/5 закріплено, що підлягають аналізу правильність та обґрунтованість вибору схеми дослідження, методів і методик дослідження, послідовність застосування методів, відповідність сучасному стану методичного забезпечення певного виду судової експертизи.

На підставі абз. 4 п.2.3 Інструкції Міністерства юстиції України Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08 жовтня 1998 № 53/5 експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У Постанові Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, яка відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, повинна бути врахована районним судом під час постановлення рішення, закріплено наступні правові висновки:

- під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта;

- недостатньо повним - є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об`єктів або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання.

Однак слід розуміти, що жоден доказ сам по собі не є самостійною підставою для спростування висновку експерта.

Висновок експерта не є достовірним /належним/ допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а саме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів:

- необґрунтованості, неповноти або його неясності;

- факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань;

- вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування;

- призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність /належність/ допустимість висновку експерта - це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність дефектів висновку експерта, є доказами у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності і дав їм належну оцінку в своєму рішенні.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2013 року було укладено без вільного волевиявлення ОСОБА_2 , як сторони договору, тому вказаний договір був визнаний недійсним за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН" - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида