Ухвала

від 30.04.2020 по справі 509/4520/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4520/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину майна, визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2019 року, позивачка ОСОБА_1 , звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10.04.1991 року по 12.06.2019 рік між ОСОБА_4 , 1956 р.н. та ОСОБА_1 , 1961 р.н., визнати право спільної сумісної власності на автомобіль марки Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та визнати право власності на 1/2 частину за ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5

29.04.2020 року позивачкою було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт з забороною відчуження майна, а саме: автомобілю марки Renault Logan , 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий № 5123755200:01:001:0097, розташованої в АДРЕСА_2 , земельної ділянки кадастровий № 5123755200:02:001:0519, розташованої в АДРЕСА_3 , земельної ділянки кадастровий № 5123755200:02:001:1022, розташованої в АДРЕСА_4 , земельної ділянки кадастровий № 5123755200:02:001:0446, розташованої в АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A НОМЕР_2 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A НОМЕР_2 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір про право, щодо cпадкового майна після смерті ОСОБА_5 .

З урахуванням фактичних даних, які є в матеріалах справи, вважаю, що неприйняття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження вказаного майна, на яке позивачка просить накласти арешт на користь третіх осіб, а також той факт, що набуття права власності іншими особами на спірне майна під час розгляду справи поставить позивачку в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентами.

Однак суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають бути спів мірнимиіыз заявленими позивачем вимогами, а саме право власності на 1/2 частину автомобіля марки Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 , яке вона просила визнати за нею у її позовній заяві, а тому на підставі викладеного заява підлягає задоволенню лише в цій частині, решта вимог викладених в заяві про забезпеченню позову задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.

Керуючись ст.ст. 149-159 , 260 , 353 , 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України

№ 9 від 22.12.2006 р., -

УХВАЛИВ :

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину майна, визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на 1/2 частину автомобіля марки Renault Logan, 2013 року випуску, д/н НОМЕР_1 .

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Д.М. Гандзій