Постанова

від 04.05.2020 по справі 923/918/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Справа № 923/918/19 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Блінічкіна Андрія Володимировича

на рішення господарського суду Херсонської області від 23 грудня 2019 року

у справі №923/918/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Геліос

до Фізичної особи-підприємця Блінічкіна Андрія Володимировича

про стягнення 139500грн.

суддя суду першої інстанції: В.П. Ярошенко

час і місце ухвалення рішення: 23.12.2019р. о 11.30год, м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №208,

повне рішення складене 03.01.2020р.

встановив:

29.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Геліос (надалі - позивач, ТОВ НВП Геліос ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Блінічкіна Андрія Володимировича (надалі - відповідач, ФОП Блінічкін А.В.), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 139500грн. попередньої оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.07.2018р. між ним (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено договір №10-01 на розробку проекту детального плану території (надалі -Договір від 09.07.2018р.). На виконання умов договору ТОВ НВЦ Геліос перерахувало ФОП Блінічкіну А .В. кошти в якості попередньої оплати в розмірі 139500грн. Оскільки вихідні дані відповідачу позивачем не надавались, Договір № від 09.07.2018р. вважається розірваним в односторонньому порядку (п.3.3 договору). Відповідач не розпочав та не виконав роботи за Договором від 09.07.2018р. Також ним і не повернуто кошти, отримані в якості попередньої оплати в розмірі 139500грн., що є підставою для повернення позивачу попередньої оплати на підставі ст.1212 ЦК України.

З посиланням на норми ст.ст.509, 570, 598, 1212 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.12.2019р. ФОП Блінічкін А.В. подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що Договір від 09.07.2018р. не розірваний в односторонньому порядку, оскільки відповідач частково отримував від позивача вихідні дані, що підтверджується Актуалізованим топографічним планом масштабу 1:500 та ескізним планом намірів забудови території. Відповідач частково виконав роботи за Договором від 09.07.2018р., подальше виконання робіт неможливе через ненадання позивачем документів, визначених у п.4 Додатку №2 до Договору від 09.07.2018р.

23.12.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що об`єм від загальної вартості проектних робіт, виконаних відповідачем становить 43,5%, згідно Кошторису на виконання проектних робіт, вартість виконаних робіт становить 65564,32грн. Враховуючи загальну договірну ціну в розмірі 135000грн., договірна вартість виконаних робіт становить 58725грн. Виконані роботи обговорювались під час електронного листування між позивачем та відповідачем. 20.12.2019р. відповідач направив позивачу кошторис та Акт здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 20.12.2019р.; позовну вимогу про стягнення 139500грн. попередньої оплати не може бути задоволено в частині виконаних робіт на суму 58725грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.12.2019р. позов задоволено - стягнуто з ФОП Блінічкіна А.В. на користь ТОВ НВП Геліос 139500грн. попередньої оплати та 2092,50грн. судового збору.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.626, 627(ч.1), 629, 509, 526, 598(ч.1), 570, ч.1 ст.1212 ЦК України та вмотивоване наступним. Позивач на виконання умов Договору від 09.07.2019р. перерахував відповідачу 139500грн.; матеріали справи не містять передбаченого п. 3.1 Договору акту приймання-передачі завдання на проектування та вихідних даних відповідно до Додатку № 2 до Договору, доказів отримання вихідних даних саме від позивача, отже Договір від 09.07.2019р. вважається розірваним в односторонньому порядку (п.3.3 Договору). Суд критично оцінив доводи відповідача про те, що він отримував вихідні дані по Договору від позивача, а саме Актуалізований топографічний план масштабу 1:500 та Ескізний план намірів забудови території, оскільки надані відповідачем вищезазначені документи не є у розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України, належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами на підтвердження прийняття саме від позивача таких вихідних даних. Ці висновки суду спростовують доводи відповідача щодо часткового виконання Договору на суму 58725грн., оформлене Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2019р. Крім того, Договором не передбачено часткове виконання зобов`язань, а відповідно до протоколу погодження кошторисної вартості на виконання робіт погоджено тільки розмір кошторисної вартості в сумі 135000грн., що є загальною вартістю робіт за Договором. Докази повернення відповідачем коштів отриманих в якості попередньої оплати в розмірі 139500грн. відсутні. Враховуючи те, що Договір від 09.07.2019р. є розірваним в односторонньому порядку на підставі п.3.3 Договору, у позивача наявна підстава для вимоги про повернення попередньої оплати на підставі ст.1212 ЦК України.

11.03.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Блінічкіна А.В. на рішення від 23.12.2019р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Разом з апеляційною скаргою подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач (крім доводів, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, поданих суду першої інстанції) зазначив наступне:

- позивач стверджує, що оплачував послуги відповідача протягом п`яти місяців чотирма різними платежами, що доводить наявність взаємодії між сторонами по договору, надання вихідних даних замовником та здійснення виконавцем робіт по договору. Отже посилання позивача на п.3.3 Договору та твердження про розірвання договору в односторонньому порядку не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути підставою для повернення коштів;

- оскільки частина даних була надана, відповідач розпочав роботу, яку не має можливості завершити за відсутності частини вихідних даних. При цьому, оплата послуг відповідачем не повертається, тому що це порушує його права, враховуючи, що максимально можлива частина робіт ним виконана. Таким чином, твердження позивача про невиконання відповідачем Договору є безпідставними;

- суд не врахував, що об`єм від загальної вартості проектних робіт виконаних ФОП Блінічкіним А.В. за Договором становить 43,5%, відповідно до Кошторису на виконання проектних робіт, який сформовано відповідно до ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та Наказу №290 від 16.11.2011р., сума виконаних робіт становить 65564,32грн.;

- суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки доказам відповідача, які, зокрема, свідчать про прострочку замовника в наданні другої частини вихідних даних, в результаті якої Виконавець не має реальної можливості завершити виконання робіт за Договором (листування), а тому виконання договору затягнулось у часі з вини Замовника;

- рішення суду вмотивоване посиланням на норми ст.1212 ЦК України, проте договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України, оскільки кошти передано відповідачу на підставі договору і частково ці кошти були витрачені на виконання умов договору, тому відповідач не зберігає їх за рахунок позивача без достатньої правової підстави. Зазначена позиція ґрунтується на усталеній судовій практиці, викладеній зокрема, у постановах Верховного Суду України: від 02.10.2013р. у справі №6-88нс13, від 07.06.2017р. у справі №923/1233/15, від 23.03.2016р. у справі №6-2978нс15, від 25.02.2015р. у справі №3-11гс15, від 25.03.2015р. у справі №3-5гс15, від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012, від 24.09.2014р. у справі №6-122цс14, у постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2012р. у справі № 5006/18/13/12, від 15.03.2017р. у справі № 910/10308/15;

- при розгляді справи суд повинен був врахувати та надати належну оцінку доказам, поданим відповідачем, а саме: акту виконаних робіт та мировій угоді, оскільки відповідно до умов договору у разі мотивованої відмови замовника сторонами складається протокол розбіжностей згідно п.4.4. Договору, проте будь-якого протоколу розбіжностей матеріали справи не містять, як і не містять зауважень по виконаним роботам;

- в матеріалах справи не міститься ухвал, а в оскаржуваному рішенні не міститься висновків суду щодо прийняття або відхилення наданих Відповідачем доказів, а саме: Акту здачі - прийняття робіт № 1 від 20.12.2019 року до Договору № 10-01 від 09 липня 2018 року та Проекту мирової угоди, та/або мотивів такого прийняття чи відхилення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення;відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Блінічкіна А.В. на рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2019р. у справі №923/918/19; постановлено розгляд апеляційної скарги ФОП Блінічкіна А.В. здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 03.04.2020р.

06.04.2020р. до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому ТОВ НВП Геліос просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи наступне:

- надані відповідачем до відзиву на позовну заяву роздруківки електронного листування між сторонами не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують доводи відповідача, оскільки у Договорі від 09.07.2018р. сторони не узгоджували листування за допомогою електронної пошти та не вказували в договорі свої електронні адреси; листи не підписані електронним цифровим підписом;

- щодо тверджень відповідача про часткове виконання робіт - матеріали справи не містять доказів передавання позивачем відповідачу вихідних даних (Акт приймання передачі вихідних даних, п.3.6 Договору від 09.07.2018р.), отже відповідач взагалі не повинен був приступати до виконання робіт за договором без вихідних даних;

- відповідач надіслав позивачу акт виконаних робіт від 20.12.2019р. вже після припинення дії договору та після того, як позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 139500грн. попередньої оплати 04.10.2019р., отже посилання відповідача на часткове виконання робіт за договором не може бути прийняте апеляційним судом до уваги;

- щодо тверджень відповідача про неправильне застосування норм матеріального права (ст.1212 ЦК України) - Договір від 09.07.2018р. є розірваним, а розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їх прав та обов`язків. Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів передання позивачу результатів виконаних робіт та складення відповідно до умов договору акту приймання-передачі виконаних робіт, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, 09.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Геліос (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Блінічкіним Андрієм Володимировичем (Виконавець) було укладено договір №10-01 на розробку проекту детального плану території (надалі - Договір від 09.07.2018р.), відповідно до умов п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника виконати зазначені в п 1.2 Договору роботи, а Замовник зобов`язується прийняти результати таких робіт і оплатити Виконавцеві вартість виконаних робіт (а.с.12-14).

Відповідно до п.1.2 Договору від 09.07.2018р. вид робіт: розробка проекту детального плану території та його затвердження на земельну ділянку з кадастровим номером 3220255101:01:132:0031, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Богдана Хмельницького, 157 .

Згідно із п.2.1 Договору від 09.07.2018р. Замовник зобов`язаний, зокрема, надати Виконавцеві вихідні дані, передбачені Додатком №2 до цього Договору, у строк не пізніше 3 календарних дні після підписання Договору; сплатити Виконавцеві встановлену ціну згідно розділу 5 цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору від 09.07.2018р. Замовник передає Виконавцю завдання на проектування та вихідні дані (Додаток № 2), в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів після підписання Договору, про що складається акт приймання-передачі.

Згідно із п.3.2. Договору від 09.07.2018р. при несвоєчасному наданні Замовником вихідних даних (Додаток №2), необхідних Виконавцю для виконання робіт, строк виконання робіт переноситься на термін затримки вихідних даних.

Якщо термін затримки, щодо надання вихідних даних (Додаток № 2), для виконання робіт перевищує 20 календарних днів, договір вважається розірваний в односторонньому порядку (п.3.3 Договору від 09.07.2018р.).

Відповідно до п. 3.6. Договору від 09.07.2018р. термін виконання Робіт за Договором становить 95 календарних днів з дня отримання вихідних даних (Додаток № 2) та авансу.

Згідно із п.п.4.1-4.3 Договору від 09.07.2018р. при завершенні робіт Виконавець надає Замовникові акт здачі-прийняття виконаних робіт. Виконавець зобов`язується не пізніше 3 (трьох) календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п 3.6 Договору передати Замовникові результати виконаних Робіт та скласти й підписати зі свого боку акт здачі-прийняття виконаних робіт. При відсутності зауважень Замовник зобов`язується підписати акт здачі-прийняття виконаних робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 Договору від 09.07.2018р. вартість робіт за цим Договором становить 135000грн. За виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю аванс у розмірі 50 % від вартості робіт, передбаченої п. 5.1 Договору, а саме 67 500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) грн., в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання, і діє до 31.12.2018р . Невід`ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 Протокол погодження кошторисної вартості на виконання робіт та Додаток №2 Перелік вихідних даних, які надає замовник, для розроблення детального плану території (п.п.10.1, 10.8 Договору від 09.07.2017р.).

До Договору від 09.07.2018р. сторонами було укладено Додаток №1 Протокол погодження кошторисної вартості на виконання робіт (а.с.15) відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про розмір кошторисної вартості в сумі 135000грн. та Додаток №2 Перелік вихідних даних, які надає замовник, для розроблення детального плану території (а.с.16), за яким Замовник надає Виконавцеві наступні вихідні дані:

1.Матеріали існуючих інженерно - геологічних вишукувань, картографічної основи з існуючими магістральними інженерними мережами і спорудами в масштабі, визначеному завданням на розроблення детального плану.

2.Витяг із бази даних Державного земельного кадастру - кадастровий план з переліком земель, наданих у власність чи користування, а також тих, щодо яких готуються проекти рішень.

3.Паспортні та інші дані про виробничі підприємства, об`єкти комунального господарства, мережі й споруди транспортної та інженерної інфраструктури, гаражі та стоянки транспорту, організацію руху транспорту тощо (залежно від особливостей території).

4.Рішення про надання дозволу на розроблення детального плану території.

На виконання умов Договору від 09.07.2018р. ТОВ НВП Геліос перерахувало ФОП Блінічкіну А.В. 139500грн., а саме:

- 67500грн. за платіжним дорученням №6454 від 11.07.2018 р. (а.с.17);

- 50000грн. за платіжним дорученням №6508 від 26.09.2018р. (а.с.18);

- 12000грн. за платіжним дорученням № 6542 від 18.10.2018 р. (а.с.19);

- 10000грн. за платіжним дорученням №6576 від 03.12.2018 р. (а.с.20).

04.10.2019р. позивач надіслав відповідачу вимогу №04/10/19, в якій вимагав повернути 139500грн. попередньої оплати, зазначаючи, що оскільки вихідні дані ФОП Блінічкіну А.В. не надавались, то договір №10-01 на розробку проекту детального плану території вважається розірваним в односторонньому порядку (п.3.3 Договору) (а.с.21).

До відзиву на позовну заяву відповідачем надані роздруківки електронного листування, яке велось у серпні 2019 року між поштовими скриньками a.bedrilo@ferozit.ua від імені ТОВ НВП Геліос та ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені Андрея Блиничкина (мовою оригіналу) (а.с.72-74).

Також в додатки до відзиву ФОП Блінічкіним А.В. надано копію актуалізованого топографічного плану масштабу 1:500, замовник ТОВ НВП Геліос (а.с.77) та копію детального плану території, орієнтовною площею 4,3999га для будівництва заводу пінополістиролу в смт.Баришівка, Баришівського району, Київської області, замовник - Баришевська селищна рада (а.с.76).

28.11.2019р. відповідач надіслав позивачу лист з проектом мирової угоди, в якому зазначив, що ФОП Блінічкін А.В. вже виконав суттєвий об`єм робіт по Договору від 09.07.2018р. та відповідач пропонує вирішити питання за позовом ТОВ НВП Геліос про стягнення 139500грн. за мировою угодою (а.с.48-50).

20.12.2019р. ФОП Блінічкін А.В. надіслав позивачу лист №Л-2885/АВ, в додатки до якого надав копію кошторису на виконання проектних робіт та Акт здачі-прийняття робіт №1 від 20.12.2019р. до договору №10-01 від 09.07.2019р. (а.с.93-95) на суму 58725грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що він на виконання умов договору сплатив відповідачу 139500грн.,відповідач роботи не розпочав та не виконав. У зв`язку із ненаданням позивачем відповідачу вихідних даних за Додатком 2 до Договору, договір у відповідності до його п.3.3 вважається розірваним в односторонньому порядку. ФОП Блінічкін А.В. не повернув позивачу на його вимогу отримані кошти та у ТОВ НВП Геліос наявна підстава для вимоги повернення попередньої оплати на підставі ст.1212 ЦК України в судовому порядку.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 та ст.627 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

У разі припинення зобов`язання учасники зобов`язання втрачають свої права та обов`язки за зобов`язанням - кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов`язку виконувати зобов`язання. Для припинення зобов`язання необхідне існування певної обставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов`язує припинення зобов`язання.

У пункті 3.3 Договору від 09.07.2018р. сторони передбачили, що якщо термін затримки щодо надання вихідних даних (Додаток № 2), для виконання робіт перевищує 20 календарних днів, договір вважається розірваним в односторонньому порядку.

За умовами пункту 3.1 Договору від 09.07.2018р. Замовник, зокрема, передає Виконавцю вихідні дані (Додаток №2), в строк не пізніше 3 календарних днів після підписання договору, про що складається акт приймання-передачі.

Тобто позивач повинен був передати відповідачу вихідні дані (за актом приймання-передачі) у строк не пізніше 12.07.2018р. (3 дні з 09.07.2018р. - дати підписання договору).

Матеріали справи не містять визначеного Договором від 09.07.2018р. Акту приймання-передачі вихідних даних позивачем відповідачу відповідно до Додатку № 2 до Договору від 09.07.2018р.

На момент заявлення вимоги про повернення коштів листом від 04.10.2019р., звернення до суду з позовом настала обставина, визначена пунктом 3.3 Договору, а саме термін затримки надання вихідних даних перевищив 20 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згода Виконавця із можливістю розірвання договору в односторонньому порядку при настанні обставини перевищення терміну надання вихідних даних понад 20 днів зафіксована включенням в умови договору пункту 3.3 та його підписанням Виконавцем.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Договір від 09.07.2018р. вважається розірваним в односторонньому порядку, зауважуючи також при цьому, що його дія в будь-якому разі припинилася 01.01.2019р. виходячи з положень пункту 10.1 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст.1212 ЦК України вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У даній справі припинення договору згідно із п.3.3 є підставою для вимоги про повернення сплачених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки договірні відносини між учасниками справи відсутні з огляду на розірвання договору, адже правова підстава їх збереження відповідачем після припинення зобов`язань за договором відпала у зв`язку із його розірванням, передбаченим пунктом 3.3. Договору.

На момент вирішення справи судом першої інстанції закінчився і строк дії договору (до 31.12.2018р.), протягом якого згідно ч.1 ст.631 ЦК України сторони Договору могли здійснити свої права та обов`язки.

Враховуючи те, що Договір від 09.07.2018р. є розірваним в односторонньому порядку на підставі п.3.3 Договору, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ НВЦ Геліос підлягають задоволенню на підставі норм ст.1212 ЦК України, оскільки наразі у відповідача відсутні правові підстави для утримання у себе коштів у сумі 139500грн.

Доводи апеляційної скарги ФОП Блінічкіна А.В. колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Твердження скаржника про те, що позивач сплачував кошти чотирма платежами протягом 5 місяців свідчать про наявність взаємодії між сторонами та твердження про розірвання договору на підставі п.3.3 договору не відповідають фактичним обставинам справи колегія суддів відхиляє, оскільки п 3.3 Договору від 09.07.2018р. пов`язує розірвання договору в односторонньому порядку із фактом ненадання Замовником вихідних даних протягом певного періоду часу, а не з фактом оплати чи не оплати коштів за договором.

Розділом 3 Договору від 09.07.2018р. визначений порядок і строк виконання робіт за договором, у п.3.4 договору зазначено, що Виконавець приступає до виконання робіт за Договором не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання вихідних даних (Додаток №2) та авансу.

Відповідно до ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації . Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Також відповідно до п.1 ч.1 ст.890 ЦК України підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Враховуючи, що Договір від 09.07.2018р. №10-01 за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, безпідставними є посилання апелянта на часткове виконання робіт та докази такого виконання, що в односторонньому порядку складені ФОП Блінічкіним А.В. вже після припинення договору, адже відповідач як виконавець за договором не мав жодних підстав приступати до виконання робіт за відсутності вихідних даних, необхідних для складення проектної документації, що прямо випливає із положень ст.888, п.1 ч.1 ст.890 ЦК України.

Можливість застосування до правовідносин, які виникли у даній справі (за умови розірвання договору в односторонньому порядку) приписів ст.1212 ЦК України висвітлена у постанові Верховного Суду від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17, отже твердження скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів відхиляє.

Щодо електронного листування, на яке посилається відповідач у якості доказів отримання частини вихідних даних та узгодження сторонами дій з приводу виконання договору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів електронне листування та надані відповідачем Актуалізований топографічний план масштабу 1:500 та Ескізний план намірів забудови території не свідчать про отримання ним вихідних даних від позивача, оскільки на підтвердження цієї обставини єдиним належним доказом вважається лише Акт приймання-передачі вихідних даних, складений у відповідності до умов п.3.1 Договору, проте такий документ сторонами не був підписаний.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам, наданим відповідачем, оскільки в оскаржуваному рішенні суд, зокрема, відхилив посилання ФОП Блінічкіна А.В. на Акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2019р., оцінивши його згідно із вимогами ст.86 ГПК України на предмет належності, допустимості як доказу.

Переважна частина аргументів апелянта стосується неможливості повернення коштів за ст.1212 ЦК України як безпідставно набутих чи збережених з огляду на договірний характер правовідносин сторін, невизнання тієї обставини, що договір припинив свою дію у зв`язку із його розірванням згідно п.3.3. Договору.

Колегія суддів зауважує, що в системному зв`язку положення розділу 3 Договору свідчать, що сторони досягли домовленості про неможливість виконання договору при ненаданні Замовником вихідних даних протягом 20 днів з дня його підписання, та як наслідок, розірвання договору при таких обставинах в односторонньому порядку.

Підписавши договір з такою умовою, відповідач як Виконавець мав усвідомлювати її зміст, проте на власний ризик розпочав (за його твердженням) виконання робіт без вихідних даних на проектування всупереч положенням ст.ст.887, 888, 890 ЦК України та умовам самого Договору.

Колегія суддів зауважує, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи "Гарсія Руїз проти Іспанії", "Красуля проти Росії", "Ільяді проти Росії", "Трофимчук проти України", "Хіро Балані проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Поряд з тим, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

При цьому, у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р., заява №4909/04, у справі Серявін та інші проти України Суд зазначив, що Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення … .

Решта аргументів скаржника не спроможна вплинути на висновки апеляційного господарського суду щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення та правильності застосування норм ст.1212 ЦК України до правовідносин, з яких виник спір.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Херсонської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.ст.275, 276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються згідно ст.129 ГПК України на відповідача, оскільки вимоги апеляційної скарги повністю відхилені.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 грудня 2019 року у справі №923/918/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ФОП Блінічкіна А.В.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України (з урахуванням норм п.4 розділу 10 Прикінцеві положення ГПК України).

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко