Постанова

від 27.04.2020 по справі 910/13290/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. Справа№ 910/13290/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача ОСОБА_1

відповідача Ярусевич Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м. Києва

від 29.01.2020 (повний текст 10.02.2020)

у справі № 910/13290/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс

до Міністерства оборони України

про стягнення 295 000,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 295 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача, як замовника за Договором № 342/2/17/53-Д про закупівлю за державні кошти від 22.12.2017, у поверненні позивачу (постачальнику) забезпечення виконання вказаного договору в сумі 295 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс забезпечення виконання Договору в сумі 295 000 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 4 425 (чотири тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано умови Договору, зокрема поставлено 100% обумовленої Договором продукції та сплачено відповідачу пеню у розмірі 5 899,99 грн за просторочення поставки на 1 день, що не заперечується відповідачем. При цьому суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що відповідачем було перераховано позивачу за його законною вимогою, забезпечення виконання договору в сумі 295 000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач указував, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/13290/19 ґрунтується на припущеннях, недопустимих і недостовірних доказах, а тому не може бути законним, обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав з посиланням на п. 11.4. Договору, що постачальник не виконав умови договору стосовно строків постачання продукції (прострочення складає 1 добу), підстави для повернення замовником забезпечення виконання договору в розмірі 295 000,00 грн відсутні.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 клопотання Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/13290/19 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/13290/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13290/19 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України. Розгляд справи призначено на 31.03.2020.

02.03.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що рішення у справі №910/13290/19 ухвалене унаслідок установлення господарським судом обставин безпідставної відмови відповідача від повернення суми забезпечення виконання договору, отже, на думку позивача, рішення суду першої інстанції було прийнято із додержанням норм процесуального та матеріального права. Крім того позивач зазначав, що відповідач під час розгляду справи не надав суду докази, які б спростовували позовні вимоги.

У подальшому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 у зв`язку із дією постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" розгляд справи було перенесено на 28.04.2020.

28.04.2020 у судове засідання з`явились усі представники учасників справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

Отже, ураховуючи вищенаведене, головуючим суддею, з дотриманням норм процесуального права, було оголошено про судові дебати.

Представник відповідача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати, представник позивача заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та просив суд залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19 залишено без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 19.09.2017 Міністерством оборони України (далі - відповідач) через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі щодо предмета закупівлі: випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (38540000-2) (портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення) (ідентифікатор UA-2017-09-19-001876-с).

22.12.2017 за результатами проведення зазначеної закупівлі між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс (далі позивач, постачальник) укладено Договір про закупівлю за державні кошти №342/2/17/53-Д (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (38540000-2) (портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення), а саме портативні детектори вибухових речовин Flir FIDO X3, в комплекті (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору) (далі - Специфікація), а замовник - прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 5 899 992,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 983 332,00 грн за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.060. Ціна за одиницю продукції - відповідно до Специфікації.

У Специфікації продукції (додаток № 1 до Договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції.

Так, згідно зі Специфікацією (в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) позивач зобов`язався поставити таку продукцію: портативний детектор вибухових речовин Flir FIDO X3, в комплекті, у кількості 7 комплектів, ціна за одиницю продукції без ПДВ: 702 380,00 грн, ціна за одиницю продукції з ПДВ: 842 856,00 грн, загальна вартість продукції з ПДВ: 5 899 992,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.12.2017 до Договору, визначено, що строк поставки продукції, передбачений Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), не пізніше 26.12.2017 включно. Місцем поставки (передачі) є військова частина НОМЕР_1 (вул. Лісова Алея, 37, смт. Городок, Житомирська область, Україна, 12265); далі вантажоодержувач.

Відповідно до п. 5.9 Договору датою виконання зобов`язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем Акту(ів) приймання (форма № 4) (додаток №3).

Підпунктом 6.3.1 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції в строки, встановлені цим договором.

На виконання вимог, викладених у п. 11.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5 % від суми договору, що підтверджується наявною матеріалах справи копією платіжного доручення від 13.11.2017 № 1379 на суму 295 000,00 грн.

Забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або Договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України Про публічні закупівлі, а також з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 11.3 Договору).

У відповідності до п. 11.5 Договору кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі, якщо вони не повертаються) підлягають перерахуванню до відповідного бюджету.

22.01.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 136 про повернення забезпечення виконання Договору.

30.12.2017 відповідач листом № 342/2/11716 повідомив позивача, що забезпечення виконання Договору у розмірі 5% від суми Договору на суму 295 000,00 грн не буде повернуте в зв`язку з порушенням постачальником строку постачання продукції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З аналізу змісту та правової природи Договору убачається, що він є договором поставки, за яким, згідно з умовами статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що поставка обумовленої Договором продукції була здійснена позивачем в повному обсязі, однак, з простроченням встановленого Договором строку поставки на 1 день, що підтверджується видатковою накладною № 33 від 27.12.2017, товаро-транспортною накладною № Р33 від 27.12.2017, повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від 27.12.2017 № 3631, актом №2 від 10.01.2018 взаєморозрахунків (поставки продукції) за Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у позивача виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни.

На виконання претензії відповідача № 342/2/11713 від 30.12.2017 щодо невиконання зобов`язань за Договором, позивач сплатив відповідачу пеню в розмірі 5 899,99 грн, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ураховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що цивільне законодавство розрізняє поняття невиконання зобов`язання та неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про публічні закупівлі замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Суд звертає увагу сторін, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

З матеріалів справи убачається, що позивачем було виконано умови Договору, зокрема поставлено 100% обумовленої Договором продукції та сплачено відповідачу пеню у розмірі 5 899,99 грн за просторочення поставки на 1 день.

Заслуговує на увагу також так обставина, що Додатковою угодою № 1 до Договору сторони зменшили строк поставки товару, а саме до 26.12.2017.

При цьому, сама Додаткова угода до Договору була укладена 22.12.2017, тобто за чотири дні до кінцевої дати поставки товару за Договором - 26.12.2017.

Станом на дату укладення сторонами Договору, виробником продукції (Сполучені Штати Америки), на підтвердження її відправлення у визначене місце, надав позивачу оформлені авінакладні для відправлень, проте в європейському транспортному хабі перевізника (м. Париж, Франція) відбулась затримка відправлення продукції в Україну.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів зазначає, що указане прострочення поставки товару на 1 день, не є критичним, що узгоджується з принципом справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи те, що 100% продукції було поставлено відповідачу на виконання Договору, з урахуванням змін, внесених до нього.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України Про публічні закупівлі кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

Також суд звертає увагу, на той факт, що позивачем було добровільно сплачено пеню за просторочення поставки продукції на 1 день у розмірі 5 899,99 грн.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник Міністерство оборони України в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/13290/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13290/19.

Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2020.

Головуючий суддяВ.В.Андрієнко

СуддіС.А. Пашкіна

С.І. Буравльов