Рішення

від 04.05.2020 по справі 904/664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020м. ДніпроСправа № 904/664/20

За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтіс", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 61 314 грн. 95 коп. за договором постачання теплової енергії від 02.12.2017 № 2082 ДЭ-КрТЭС

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтіс" заборгованість в сумі 61 314 грн. 95 коп., з яких: 49 105 грн. 32 коп. - заборгованість за спожиту теплову енергію у грудні 2018 - квітні 2019, 9 336 грн. 07 коп. - пеня, 1 404 грн. 61 коп. - 3% річних, 1 468 грн. 95 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору постачання теплової енергії від 02.12.2017 № 2082 ДЭ-КрТЭС.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 02.03.2020, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку «Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 02.03.2020 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 10.02.2020).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт постачання теплової енергії; строк оплати; наявність прострочення оплати; наявність штрафних санкцій за порушення зобов»язання.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:

- копію договору постачання теплової енергії від 02.12.2017 № 2082 ДЭ-КрТЭС з додатками;

- копію рішення виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 3 від 03.01.2019 з додатками;

- копії акту про відпуск теплової енергії № 533 від 31.12.2018, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 90786828 від 31.01.2019, актів про відпуск теплової енергії № 84 від 28.02.2019, № 169 від 31.03.2019, № 267 від 30.04.2019;

- копію листа за № 053/126 від 11.01.2019;

- копію гарантійного листа за № 17 від 21.10.2019;

- копію претензії за № 130/811 від 15.07.2019;

- копію виписки по рахунку.

Так, судом встановлено, що 02.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтіс" (споживач) укладено договір постачання теплової енергії № 2082 ДЭ-КрТЭС (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов»язання протягом 2018 постачати на об»єкт споживача - по вул. Енергетична, 13 теплову енергію у відповідності з умовами цього договору, а споживач зобов»язується приймати та своєчасно сплачувати за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору характеристика об»єктів постачання теплової енергії, об»єми постачання, межі відповідальності за стан та обслуговування систем теплоспоживання вказані у Додатках до договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за відпущену теплову енергію в межах договірних величин, вказаних у Додатку 1 до цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації за тарифом, що діє згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг № 1391 від 09.11.2017 "Про вставлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" ВП "Криворізька ТЕС".

Облік споживання споживачем теплової енергії будинку по вул. Енергетична, 13, виконується за приладами обліку теплової енергії, встановленими на трубопроводах теплопостачання повітряної прокладки на межі розподілу вказаних об»єктів з КП "Зеленодольський міський водоканал" (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.4. договору теплопостачальна організація і споживач щомісячно складають акти про кількість відпущеної теплової енергії за ф. Додатку 5.

Споживач, що має прилади обліку теплової енергії, надає теплопостачальній організації щомісячно до 29-го числа, за підписом відповідальної особи, інформацію про факти споживання теплової енергії із зазначенням попередніх та теперішніх показів. У разі відсутності інформації від споживача про фактичне споживання теплової енергії, акти про відпуск теплової енергії за минулий місяць складаються за розрахунковим споживанням тепла, згідно Додатку 4 до договору.

Для підписання акту про кількість відпущеної теплової енергії споживач направляє свого представника в теплопостачальну організацію не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим (якщо теплопостачальною організацією у письмовому вигляді не повідомлена інша дата). Споживач підписує акт і повертає в теплопостачальну організацію не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що рахунок на оплату виставляється теплопостачальною організацією згідно показів приладів обліку і направляється споживачеві до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 4.10. договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем за фактом відпуску теплової енергії, на підставі рахунку/акту, у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк надання послуг з 02.12.2017 по 31.12.2018; місце надання послуг: за місцем знаходження об»єкту споживача (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1. договору споживач зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за отриману теплову енергію.

За пп. 7.2.2.4 п. 7.2. договору споживач несе відповідальність за: у випадку порушення строків розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати, за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобов»язання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення його дії. Дія договору розповсюджується на взаємовідносини, які виникли між сторонами з 02.12.2017 (п. 10.1. договору).

Пунктом 10.5. договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє споживача від обов»язку повного розрахунку за спожиту теплову енергію.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію з грудня 2018 по квітень 2019 на загальну суму 53 105 грн. 33 коп. , що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень актом про відпуск теплової енергії № 533 від 31.12.2018, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 90786828 від 31.01.2019, актами про відпуск теплової енергії № 84 від 28.02.2019, № 169 від 31.03.2019, № 267 від 30.04.2019 (а.с. 28-33).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії виконав частково, а саме: 18.10.2019 відповідач сплатив 4 000 грн. 00 коп. (а.с. 40), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49 105 грн. 33 коп.

Гарантійним листом за № 17 від 21.10.2019 відповідач гарантував здійснити оплату заборгованості (а.с. 35), чого не зробив.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі пп. 7.2.2.4 п. 7.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 336 грн. 07 коп., за загальний період з 11.01.2019 по 11.11.2019. Нарахування здійснено за кожним актом окремо.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 404 грн. 61 коп., за загальний період з 11.01.2019 по 20.01.2020, а також інфляційні втрати у розмірі 1 468 грн. 95 коп., за загальний період з січня 2019 по грудень 2019. Нарахування здійснено за кожним актом окремо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору постачання теплової енергії, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Враховуючи умови п. 4.10. договору та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату поставленої теплової енергії за актами:

- № 533 від 31.12.2018 у строк до 09.01.2019 включно;

- № 90786828 від 31.01.2019 у строк до 11.02.2019 включно;

- № 84 від 28.02.2019 у строк до 11.03.2019 включно;

- № 169 від 31.03.2019 у строк до 09.04.2019 включно;

- № 267 від 30.04.2019 у строк до 10.05.2019 включно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не розрахувався за поставлену позивачем теплову енергію, у зв»язку з чим заборгованість становить 49 105 грн. 33 коп.

У той же час, заявлена позивачем сума заборгованості складає 49 105 грн. 32 коп. , яка підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 336 грн. 07 коп. не підлягають задоволенню , враховуючи таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

За пп. 7.2.2.4 п. 7.2. договору споживач несе відповідальність за: у випадку порушення строків розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати, за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобов»язання.

Отже, сторони в договорі не визначили конкретний розмір пені, а обмежили лише її граничний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Натомість ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, у Законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки конкретний її розмір договором не врегульований.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, 3% річних за загальний період з 11.01.2019 по 20.01.2020 складають 1 402 грн. 40 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду, інфляційні втрати за загальний період з лютого 2019 по грудень 2019 складають 1 017 грн. 11 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 49 105 грн. 32 коп. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 402 грн. 40 коп. - 3% річних, 1 017 грн. 11 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтіс" (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 13, код ЄДРПОУ 41277817) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872) в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, пл. Енергетиків, 1, код ЄДРПОУ ВП: 38024613) 49 105 грн. 32 коп. (сорок дев»ять тисяч сто п»ять грн. 32 коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 402 грн. 40 коп. (одна тисяча чотириста дві грн.40 коп.) 3% річних, 1 017 грн. 11 коп. (одна тисяча сімнадцять грн. 11 коп.) інфляційних втрат та 1 766 грн. 37 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят шість грн. 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 04.05.2020

Суддя І.А. Рудь