Рішення

від 04.05.2020 по справі 910/2518/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2020Справа № 910/2518/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос"

про стягнення 65 382,45 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 65 382,45 грн., з яких 49 699,16 грн. сума основного боргу, пеня у розмірі 5 748,28 грн., 7 454,87 грн. штраф в розмірі 15% від загальної суми боргу, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 490, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 397,59 грн. та 3 % річних у розмірі 591,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 314/19/16 від 10.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2518/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/2518/20 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/2518/20 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052373615) на поштову адресу: 04123, м. Київ, вулиця Бестужева, будинок 36, літера А, офіс 5 та отримана відповідачем 04.03.2020, що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/2518/20 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052373607) на поштову адресу: 49106, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Камська, будинок 64 та отримана позивачем, що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос" (покупець) укладено Договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 314/19/16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцеві автомобільні товари в асортименті (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар, і сплатити за нього (них) визначену даним Договором грошову суму. Поставка товару за цим Договором здійснюється окремими партіями.

Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії товару погоджується сторонами у видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками сторін, уповноваженими на отримання й видачу товару (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору окрім поставки товару, постачальник, за завданням покупця, може надати покупцю послуги шиномонтажу та/або послуги з миття автомобілів (послуги), обсяг, комплекс та вартість яких вказується у рахунках та/або Актах наданих послуг, оформлених на підставі усної чи письмової заявки покупця, а покупець зобов`язаний сплатити за дані послуги на умовах, визначених цим Договором.

Зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару за цим Договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (перевізнику) та підписання останнім товарно-транспортних накладних та/або видаткових накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем (перевізником) товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з дати поставки (передачі) товару (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передання (поставки) покупцю товару за цим Договором у відповідності з визначеною кількістю та встановленою якістю, а також всіх документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

Згідно з п. 2.5. Договору результат наданих послуг оформлюється Актом наданих послуг, що підтверджує факт їх надання за цим Договором та підписується уповноваженими представниками сторін безпосередньо у місці надання цих послуг.

Загальна сума Договору орієнтовно становить 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 500 000,00 грн., та визначається вартістю товару та/або послуг, поставленого/наданих протягом дії цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата вартості товару та/або послуг здійснюється покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки товару/надання послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, підписаними уповноваженими особами сторін.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар та надано послуги на загальну суму 185 332,20 грн., що підтверджується:

-видатковою накладною № 38323 від 17.07.2019 на суму 23 256,00 грн.;

-видатковою накладною № 38665 від 19.07.2019 на суму 6 899,04 грн.;

-видатковою накладною № 39266 від 23.07.2019 на суму 7 332,00 грн.;

-видатковою накладною № 40360 від 26.07.2019 на суму 3 828,00 грн.;

-актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 40437 від 26.07.2019 на суму 342,00 грн.;

-видатковою накладною № 41246 від 31.07.2019 на суму 21 257,04 грн.;

-видатковою накладною № 43820 від 13.08.2019 на суму 2 526,00 грн.;

-видатковою накладною № 43833 від 13.08.2019 на суму 14 724,00 грн.;

-актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 43994 від 14.08.2019 на суму 243,00 грн.;

-видатковою накладною № 48208 від 04.09.2019 на суму 10 806,00 грн.;

-видатковою накладною № 48589 від 05.09.2019 на суму 25 539,12 грн.;

-видатковою накладною № 48712 від 05.09.2019 на суму 36 936,00 грн.;

-видатковою накладною № 48716 від 05.09.2019 на суму 6 768,00 грн.;

-видатковою накладною № 48873 від 06.09.2019 на суму 3 384,00 грн.;

-видатковою накладною № 48881 від 06.09.2019 на суму 6 768,00 грн.;

-видатковою накладною № 51605 від 18.09.2019 на суму 14 724,00 грн.

Товар було прийнято відповідачем на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару та наданих послуг на суму 135 633,04 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 363 від 05.08.2019 на суму 23 256,00 грн., меморіальним ордером № 371 від 12.08.2019 на суму 18 401,04 грн., меморіальним ордером № 400 від 28.08.2019 на суму 10 000,00 грн., меморіальним ордером № 414 від 30.08.2019 на суму 2 526,00 грн., меморіальним ордером № 405 від 30.08.2019 на суму 12 000,00 грн., меморіальним ордером № 421 від 03.09.2019 на суму 14 724,00 грн., меморіальним ордером № 429 від 05.09.2019 на суму 16 920,00 грн., меморіальним ордером № 456 від 17.09.2019 на суму 10 806,00 грн., меморіальним ордером № 464 від 23.09.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 481 від 08.10.2019 на суму 5 000,00 грн., меморіальним ордером № 493 від 10.10.2019 на суму 5 000,00 грн., меморіальним ордером № 514 від 24.10.2019 на суму 5 000,00 грн., меморіальним ордером № 534 від 01.11.2019 на суму 3 000,00 грн., меморіальним ордером № 541 від 12.11.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 86 від 18.11.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 95 від 21.11.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 101 від 25.11.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 142 від 10.12.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 171 від 17.12.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 195 від 24.12.2019 на суму 1 000,00 грн., меморіальним ордером № 223 від 11.01.2020 на суму 1 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару та наданих послуг на суму 135 633,04 грн., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 49 699,16 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата вартості товару та/або послуг здійснюється покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки товару/надання послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, підписаними уповноваженими особами сторін.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару та надання послуг за Договором, їх прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 49 699,16 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 748,28 грн. пені, 7 454,87 грн. штрафу в розмірі 15% від загальної суми боргу, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 490, 97 грн., інфляційні втрати у розмірі 397,59 грн. та 3 % річних у розмірі 591,58 грн.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку порушення строків оплати вартості товару та/або послуг покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов`язання покупцем. При цьому покупець зобов`язаний сплатити постачальнику визначену пеню протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання письмового повідомлення від постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми фактичної заборгованості. Виплата винною стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 5 708,28 грн. пені за розрахунком суду та 7 454,87 грн. штрафу за розрахунком позивача.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 490, 97 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 Цивільного кодексу України вимагати від покупця оплати товару та/або послуг та 3 % від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар та/або з моменту надання послуги.

З огляду на викладене, виходячи з положень п. 5.3. Договору, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 490, 97 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 587,49 грн. 3 % річних за розрахунком суду та 397,59 грн. інфляційних втрат у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос" підлягають частковому задоволенню у розмірі 49 699,16 грн. основного боргу, 5 708,28 грн. пені, 7 454,87 грн. штрафу, 1 490, 97 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 587,49 грн. 3 % річних, 397,59 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос" про стягнення стягнення 65 382,45 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акріос" (04123, м. Київ, вулиця Бестужева, будинок 36, літера А, офіс 5, ідентифікаційний код 40811934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Камська, будинок 64, ідентифікаційний код 31497076) 49 699 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 16 коп. основного боргу, 5 708 (п`ять тисяч сімсот вісім) грн. 28 коп. пені, 7 454 (сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 87 коп. штрафу, 1 490 (одну тисячу чотириста дев`яносто) грн. 97 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн. 49 коп. 3 % річних, 397 (триста дев`яносто сім) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 58 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України про продовження такого строку на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 04.05.2020

Суддя С. В. Стасюк